Рішення № 36933417, 30.01.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2014 року Справа № 913/3352/13

Провадження №8/913/3352/13

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Закритого акціонерного товариства "Спецмонтаждорбуд", м. Луганськ, -

про стягнення 19525 грн. 17 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

у присутності представників сторін:

від позивача - Айрапетян Д.Ю. - юрисконсульт, - довіреність №111 від 14.10.2013;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за період з березня по вересень 2013 року (включно) за послуги з постачання теплової енергії у сумі 18294,91 грн., 3% річних за той же період у сумі 222,40 грн. та пеню за період з 11.04.2013 по 01.11.2013 у сумі 1007,86 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №571 на поставку теплової енергії, укладеного між сторонами 07.10.2005.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/3352/13.

В ході розгляду цієї справи судом встановлено, що у вступних частинах ухвал: від 12.12.2013 - про порушення провадження у справі та від 16.01.2014 - про відкладення її розгляду - припущена описка при зазначенні суми позову, а саме: вказано, що вона становить 195251,17 грн., - в той час, як правильною є сума у розмірі 19525,17 грн.

Згідно приписам ст. 89 ГПК України згадана описка підлягає виправленню шляхом зазначення у подальшому викладі цього рішення суми позову у розмірі 19525,17 грн.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 26.12.2013 до 16.01.2014 та з 16.01.2014 до 30.01.2014 - у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 30.01.2014 від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він подав заяву від 27.012014 за вих. №15/42-4/б/н - про зменшення позовних вимог, згідно якій просить суд стягнути з відповідача лише основний борг за послуги з теплопостачання за період з березня по вересень 2013 року включно у сумі 18295,04 грн. (вказана у позовній заяві сума основного боргу у розмірі 18294,91 грн., як стверджує позивач, визначена помилково), відмовляючись від стягнення 3% річних у сумі 222,40 грн. та пені у сумі 1007,86 грн.

Ця заява не суперечить приписам частини 4 ст.22 ГПК України, а тому прийнята судом та врахована при вирішенні спору по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;28-29;34-35;37-38), у т.ч. - письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженим особам відповідача ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду (а.с.34-35).

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.43, ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість вирішення цього спору по суті у даному судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивача та дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

07.10.2005 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі був укладений договір №571 на поставку теплової енергії, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію належної якості та в необхідних розрахункових та договірних об'ємах (п.1) відповідно до додатку №1 (п.2.1) (а.с.18) .

Згідно розділу 3. "Права та обов'язки споживача" до числа його обов'язків, зокрема, віднесено: оплата рахунків за отриману теплову енергію у 5-деннй термін від дня їх отримання (п.3.2.7); здійснення щомісячної - до 10-го числа - звірки взаємних розрахунків з відділом збуту постачальника за минулий період (п.3.2.11).

Облік теплової енергії здійснюється розрахунковим шляхом (п.5.1).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі, згідно затвердженим тарифам, на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачу поштою або вручаються під розписку (п.6.1); розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2).

Оплата здійснюється не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.4).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій сторонці спричинені збитки (п.7).

За несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягала сплаті, за кожен день прострочення (п.7.2.6).

Договір набирає чинності з дня включення опалення та діє до 01.01.2008 (п.10.1); він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4) (а.с.13-17;18-19).

Договір є чинним на даний час.

На підтвердження факту його виконання зі свого боку у період з січня по вересень 2013 року позивач надав до справи наступні документальні докази:

акти на включення (відключення) опалення за період з 15.10.2012 по 08.04.2013, - кожен з яких підписано повноважними представниками сторін;

рахунки №1662 за період січня по вересень 2013 року на загальну суму 39853,05 грн.;

документальні докази факту їх отримання відповідачем - реєстри видачі рахунків та повідомлень за період з січня по вересень 2013 року.

З наданих відповідачем до справи доказів вбачається, що відповідач частково вжив заходів до сплати вартості послуг з теплопостачання, отриманих від позивача, на суму 21558,01 грн. (39853,05 грн. - 18295,04 грн.), оскільки станом на 31.10.2013, а також на дату звернення ЛМКП "Теплокомуненерго" до суду з цим позовом (12.12.2013, - а.с.2-3) залишок основного боргу становив 18295,04 грн.

Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом став факт ухилення відповідача від погашення решти основного боргу.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості послуг з надання теплової енергії сторони визначили у пунктах 3.2.9 та 6.3 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної і повної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та ст.ст.275-276 ГКУ, - тобто надав відповідачу послуги з теплопостачання у обсязі, визначеному договором.

За таких обставин відповідач, отримавши від позивача послуги з постачання теплової енергії на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - тобто припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №571 від 07.10.2005 на суму 18295,04 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач висунув вимогу тільки про стягнення основного боргу, - що є його правом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги (з урахуванням заяви про їх зменшення) підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.44 та ч.2 ст.49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

Враховуючи приписи підпункту першого пункту другого частини другої ст.4 Закону України від 08.07.2011 №3672-УІ "Про судовий збір", незважаючи на зменшення позивачем суми заявлених до стягнення коштів на 1230,13 грн. (19525,17 грн. - 18295,04 грн.), - суд не вирішує питання про часткове повернення судового збору позивачу (ст.7 Закону), оскільки це суперечить підпункту першому пункту другого частини другої ст.4 названого Закону.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 257, 267, 509, 525, 526, 529, 530, 549, 611, 612, 614, 623, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,43,44,ч.2 ст.49,ст.ст.75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Спецмонтаждорбуд", ідентифікаційний код 01240634, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Градусова, 2, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за послуги з теплопостачання у сумі 18295 (вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 04 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 30.01.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 03 лютого 2014 року.

Суддя А.П.Середа