Ухвала суду № 36933029, 27.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6665/13-ц 27.01.2014 27.01.2014 27.01.2014

Провадження №22-ц/784/227/14

Головуюча першої інстанції: Спінчевська Н.А

Категорія-44 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2014 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

Серебрякової Т.В.

із секретарем: Яценко Л.В.

з участю:

позивачки - ОСОБА_3

її представника - ОСОБА_4

відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6.,

ОСОБА_7 ,ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.11 2013 р., у справі за

позовом

ОСОБА_3 та ОСОБА_9 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 24 (далі - КЖЄП № 24), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, відділу у справах імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Миколаївського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі - відділ у справах імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ММУ УМВС України) про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У липні 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_9 звернулися з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, КЖЄПу № 24, ОСОБА_5, відділу у справах імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що з 1986 р. вони проживали та були зареєстровані в квартирі НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. Для поліпшення житлових умов в 1993 р. та 1996 р. рішенням адміністрації та профспілкового комітету заводу «Екватор», позивачам додатково було виділено для проживання квартири НОМЕР_2, НОМЕР_3 в тому ж будинку, якими вони користуються до цих пір. Проте, ордер на ці житлові приміщення вони не видано та в реєстрації цих квартирах відмовлено.

Разом з цим, рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 26 червня 2009 р. №1468 ОСОБА_5 була надана додатково квартира НОМЕР_4 у цьому ж будинку та об'єднані особові рахунки квартири НОМЕР_2 і квартири НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 та наймачем об'єднаної квартири НОМЕР_2 зазначено ОСОБА_5

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 25.04.2012 р. ОСОБА_5 було відмовлено у виселенні позивачів з квартири НОМЕР_2 зазначеного будинку.

Посилаючись на те, що відмова у реєстрації місця проживання позивачів у спірній квартирі є незаконною, оскільки ордер є лише підставою для вселення в надане жиле приміщення та не є обов'язковою підставою для реєстрації місця проживання, позивачі просили суд визнати за ними право користування квартирами НОМЕР_3-НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 та визнати цю квартиру місцем їх постійного проживання; зобов'язати відділ у справах імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області зареєструвати їх у спірній квартирі, зняти ОСОБА_5 з реєстрації в квартирі НОМЕР_2 за вищезазначеною адресою та визнати рішення виконкому Миколаївської міської ради № 1468 від 26 червня 2009 р. в частині об'єднання особових рахунків квартири НОМЕР_2 та квартири НОМЕР_4 незаконним.

В подальшому позивачі доповнили позов вимогою про визнання ОСОБА_5 та членів її сім'ї особами, що втратили право користування квартирою НОМЕР_2 буд АДРЕСА_1.

Справа вирішувалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2013 р. позов задоволено частково.

За ОСОБА_3 та ОСОБА_9 визнано право користування квартирою НОМЕР_3-НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1.

Визнано незаконним рішення виконкому Миколаївської міської ради № 1468 від 26 червня 2009 р. в частині об'єднання особових рахунків квартири НОМЕР_2 та квартири НОМЕР_4.

ОСОБА_5 та члени її сім'ї визнані особами, що втратили право користування картирою НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки права користування квартирою НОМЕР_2 вона набула на законних підставах і такого права не втратила, в той час як спільне рішення профкому та адміністрації ВО «Екватор» щодо надання квартири НОМЕР_2 у користування ОСОБА_3 є незаконним, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень статей 42, 43, 52, 53 ЖК України, пунктів 34,39,59,60 Привил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР ( затв. постановою РМ УРСР і УРР профспілок № 470 від 11.12.1984 р.), право користування житловим приміщенням набувається особами, які потребують поліпшення житлових умов, в порядку встановленої черги на підставі відповідного спільного рішення органу відповідної організації, підприємства, установи та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконкому місцевої ради народних депутатів.

З матеріалів справи вбачається, що з 1986 р. позивачі вселились в квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та зареєструвались в ній.

Квартиру НОМЕР_2 в цьому ж будинку з 1990 р. займала ОСОБА_5 та була в ній зареєстрована.

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 467 від 23 жовтня 1992 р. житловий будинок АДРЕСА_1 визнано таким, що не підлягає капітальному ремонту.

У зв'язку з технічним станом будинку, квартири, які в ньому звільнялись, передавались мешканцям цього ж будинку лише у тимчасове користування (а. с. 72). Реєстрація громадян та видача ордерів в квартирах будинку була заборонена.

В той же час, спільною постановою від 27 вересня 1993 р. адміністрації та профспілкового комітету заводу «Екватор», який був власником будинку та відповідно до вимог ст.18 ЖК Української РСР здійснював управління відомчим житловим фондом, ОСОБА_3 додатково до квартири НОМЕР_1, яку вона займала раніше, було надано у тимчасове користування квартиру НОМЕР_2 ( а.с. 7).

Тим же рішенням, ОСОБА_5, яка на той час була зареєстрована в квартирі НОМЕР_2, було додатково надано у тимчасове користування квартиру НОМЕР_4 .

Спільним рішенням адміністрації та профкому заводу «Екватор» від 12.08.1996 р. ОСОБА_3 поліпшені житлові умови за рахунок вивільненої кімнати НОМЕР_3 в тому ж будинку.

12 січня 1998 р. рішенням Миколаївської міської ради № 16/44 жилий будинок АДРЕСА_1 прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, а фактично будинок передано з балансу СКО АООТ заводу «Екватор» на баланс ЖКП «Південь» в жовтні 2001 р.

Після передачі будинку до комунальної власності в ньому було проведено ремонт та починаючи з 2009 р. квартири в цьому будинку стали надаватись в постійне користування громадянам, які потребують поліпшення житлових умов.

Так, рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 1468 від 26 червня 2009 р. ОСОБА_5, яка весь цей час була постійно зареєстрована в квартирі НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , була додатково надана квартира НОМЕР_4 в цьому ж будинку

Цим же рішенням особові рахунки квартири НОМЕР_2 та квартири НОМЕР_4, об'єднані в один на ім'я ОСОБА_5

ОСОБА_13 таке рішення виконком міської ради не звернув уваги на те, що з часу виділення квартири НОМЕР_4 та переселення сім'ї ОСОБА_5 до цієї квартири з квартири НОМЕР_2, остання була звільнена та спільним рішенням відповідного органу власника житла була на законних підставах надана у користування ОСОБА_3 та членам її сім'ї.

Отже, на час прийняття рішення № 1468 від 26 червня 2009 р. квартира НОМЕР_2 була зайнята на законних підставах іншою особою і виділення її ОСОБА_5 не можна вважати правомірним.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 25.04.2012 р., яке є чинним на час вирішення даної справи, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про виселення сім'ї ОСОБА_3 з квартири НОМЕР_2.

Цим рішенням встановлено, що зазначена квартира надана у користування ОСОБА_3 на підставі спільного рішення адміністрації та профкому заводу «Екватор» № 115 від 07.10 1993 р.

Зазначене рішення є чинним, судового рішення про визнання його неправомірним не існує.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам і прийшов вірного висновку про визнання за позивачами права користування квартирою НОМЕР_2 буд АДРЕСА_1 та наявність підстав для визнання незаконним рішення виконкому Миколаївської міської ради від 26 червня 2009 р. в частині об'єднання особових рахунків квартири НОМЕР_2 та квартири НОМЕР_4, визнання ОСОБА_5 наймачем квартири НОМЕР_2, а також визнання ОСОБА_5 та членів її сім'ї такими, що втратили право користування заначеним жилим приміщенням.

Доводи апеляційної скарги про законність рішення виконкому міської ради про надання квартири НОМЕР_2 у користування ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки на час прийняття такого рішення квартирою у межах наданих повноважень розпорядився відповідний компетентний орган уповноваженого власника будинку і його рішення не визнано направомірним.

Що стосується доводів про здачу спірної квартири в піднайм, то вони також не заслуговують на увагу, оскільки предметом судового розгляду є питання про набуття підстав користування спірною квартирою, а не правомірність використання житла шляхом здачі його в піднайм.

Також безпідставними є і посилання на наявність реєстрації в квартирі НОМЕР_2 ОСОБА_5 та членів її сім'ї, як підставу збереження права користування нею, оскільки з часу надання квартири НОМЕР_4 ОСОБА_5 з членами сім'ї звільнила кв.НОМЕР_2 і з цього ж часу нею не користується, що є самостійною підставою для визнання відповідачів особами, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

Не заслуговують на увагу і доводи щодо необхідності залучення до участі у справі служби у справах захисту дітей, оскільки суд захищає порушені права, а таких фактів щодо відповідачів у цій справі не встановлено.

Встановлене не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2013 р. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Н.В. Самчишиної

Т.В Серебрякової