Ухвала суду № 36930542, 25.01.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/106/14 Головуючий 1-ї інстанції -

Справа № 2011/17136/12 Хайкін В.М.

Категорія : договірні Доповідач - Івах А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Івах А.П.

суддів - Пшенічної Л.В., Ізмайлової Г.М.,

при секретарі - Курносовій К.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Фінансова підтримка» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу , -

В С Т А Н О В И Л А :

26 жовтня 2012 року позивач - КС «Фінансова підтримка» звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 21 лютого 2012 року позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у формі кредитної лінії з лімітом в сумі 805 0200 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, 21 лютого 2012 року між банком та ним було укладено договір застави товарів в обороті, які зазначені у додатках до цього договору.

Крім того, 21 лютого 2012 року між КС «Фінансова підтримка» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов'язався перед Банком солідарно з ОСОБА_2 відповідати за виконання останнім в повному обсязі всіх своїх зобов'язань, що виникли з вищезазначеного кредитного договору.

Банк, в свою чергу виконав всі умови вказаного кредитного договору надав позичальнику обумовлені договором кредитні кошти, що підтверджується видатковими ордерами від 21.02.2012 року на суму 5666000 грн., від 22.02.2012 року на суму 140000 грн., від 23.02.2012 року на суму 99000 грн., а всього 805 000 грн..

Проте, ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору та вимоги законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем з тривалою затримкою у погашенні, який станом на 11.04.2013 року складає 25600,69 грн.

На підставі викладеного, КС «Фінансова підтримка» просила суд розірвати кредитний договір відновлювальної кредитної лінії від 21.02.2012 року, укладений між КС «Фінансова підтримка» та ОСОБА_2 Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС «Фінансова підтримка» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 835 352,45 грн., а також судовий збір у розмірі 3 219 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2013 року позовні вимоги КС «Фінансова підтримка»- задоволено. Розірвано кредитний договір відновлювальної кредитної лінії від 21.02.2012 року, укладений між КС «Фінансова підтримка» та ОСОБА_2 Стягнуто на користь КС «Фінансова підтримка» солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 835 352,45 грн. а також судовий збір у розмірі 3 219 грн..

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся на нього з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив це рішення скасувати, та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог КС «Фінансова підтримка» відмовити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Розглядом справи встановлено, що 21 лютого 2012 року між відповідачем - ОСОБА_2 та позивачем - Кредитною спілкою «Фінансова підтримка» було укладено кредитний договір відновлюваної кредитної лінії № 476К, відповідно до якого Кредитна спілка «Фінансова підтримка» надала ОСОБА_5 кредит у формі кредитної лінії з лімітом в сумі 805 000 грн. 00 коп. (вісімсот пять тисяч гривень 00 коп.) на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_2 зобов'язалися повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 42,00 % річних.

Факт отримання грошових коштів підтверджується видатковими ордерами від 21.02.2012 р. на суму 566000 грн., від 22.02.2012 р. на суму 140000 грн., від 23.02.2012 р. на суму 99000 грн. Всього на загальну суму 805 000 гривень.

Згідно положень частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до додатку №1 до вказаного договору було встановлено графік розрахунків, а саме: періодичність та розміри платежів Позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

21 лютого 2012 року на забезпечення виконання зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору відновлювальної кредитної лінії № 476К, між ОСОБА_2 та Кредитною спілкою «Фінансова підтримка» було укладено договір застави товарів в обороті (з відповідними додатковими угодами), які вказувались в додатках до цього договору.

ОСОБА_2 до закінчення строку повернення кредитних коштів щомісячні платежі проценти за користування кредитними коштами) сплачував несвоєчасно, а сам кредит не погашав взагалі.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 525 ЦК України). Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконали, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню а відповідачі не підтвердили відсутність заборгованості, належність виконання договору.

З висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується та вважає, що розглядаючи спір, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини справи, правильно визначився з правовою природою спірних правовідносин, що виникли між сторонами та нормами права, що їх регулюють, у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України у своєму рішенні навів мотиви, з яких вважав встановленою відсутність фактів, якими позивачі обґрунтовували вимоги позову.

За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суду таких доказів відповідачі не надали.

Останнім в ході апеляційного розгляду справи було запропоновано у відповідності до вимог ст. 10 ЦПК України надати належні та допустимі докази, які б підтверджували порушення позивачем умов договору.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Підстав для задоволення доводів апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції - судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -