Рішення № 36929956, 19.12.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/8290/13-ц

Провадження № 2/265/3051/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Адамової Т. С.,

при секретарі Хайтуловій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, третя особа: ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В :

04 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» про стягнення у якості компенсації спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 44555 гривень 82 копійки, та моральної шкоди у розмірі 17970 гривень. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 09 листопада 2010 року приблизно о 07.50 годині в Іллічівському районі за участю водія ТОВ «Маріупольська автобаза» ОСОБА_2 сталося ДТП, внаслідок чого автомобіль Mercedes-Benz Vito під його керуванням, отримав значні механічні ушкодження. Провина ОСОБА_2 встановлена вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 15 вересня 20111 року. Згідно звіту № 450/1 про оцінку вартості матеріальної шкоди від 15 грудня 2010 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля Mercedes-Benz Vito, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 76245,82 гривень. На момент ДТП він керував зазначеним автомобілем на підставі довіреності, а на теперішній час він є власником даного автомобіля. Після ДТП ОСОБА_2 відшкодував йому 7000 гривень, та 24990 гривень виплатила страхова компанія «Брокбізнес». З урахуванням наведеного залишилася невідшкодованою сума у розмірі 44255,82 гривень. Також просив стягнути вартість проведення оцінки матеріальної шкоди у розмірі 300 гривень. Крім того, йому спричинена моральна шкода, тому як він власними силами з майстрами вимушений був в період з 09 листопада 2010 року по 30 червня 2012 року ремонтувати автомобіль, та у цей час був позбавлений права володіння та користування транспортним засобом. Моральну шкоду оцінює в 17970 гривень.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Доповнив, що на цей час автомобіль відремонтований, на ремонтні роботи була витрачена значно більша сума, ніж та, яка зазначена в оцінці. В нього немає жодного чеку чи будь-якого іншого документу, який би підтверджував вартість ремонтних робіт чи деталей. Деталі, які була замінені, не збереглися, тому як пройшов досить тривалий час. Зазначив, що раніше не звертався до суду з позовом, тому як чекав від ОСОБА_2 добровільної виплати спричиненої шкоди. Просив стягнути з ТОВ «Маріупольська автобаза» матеріальну шкоду у розмірі 44555,82 гривень та моральну шкоду у розмірі 17979 гривень.

Представник відповідача Безуєвська О.А., діюча на підставі довіреності, позовні вимоги не визнала, та пояснила, що позивач, заявляючи вимоги про стягнення збитків, повинен доказати реальний розмір понесених ним збитків, а також додати підтверджуючі заявлену суму збитків, документи. Позивачем про визначенні розміру спричиненої шкоди, відправною точкою виконаних розрахунків була ринкова вартість КТС на момент вчиненні ДТП, тобто сума у розмірі 76245,82 гривень. Однак, оскільки транспортний засіб був позивачем відремонтований, реальними збитками є вартість поновлювального ремонту, фактично витрачена позивачем, а ні ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП. Жодного документу на підтвердження понесених реальних збитків для поновлення автомобіля, позивачем не надано. Відносно відшкодування моральної шкоди зазначила, що на момент ДТП позивач не був власником пошкодженого автомобіля та йому не були спричинені тілесні ушкодження, а тому згідно з положеннями п.п. 3 п.2 ст. 23 ЦК України, у позивача не виникає право на відшкодування моральної шкоди. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, за наступних підстав.

Матеріалами справи встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2011 року, що набрав законної сили 22 листопада 2011 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

В мотивувальній частині зазначеного вироку встановлені обставини скоєння ОСОБА_2 злочину: 09 листопада 2010 року приблизно о 07.50 годині, керуючи технічно справним автомобілем «КАМАЗ-5410», державний номерний знак НОМЕР_2 з полупрецепом ПЛ 1212, рухався по вулиці Заозерна від вулиці Маміна Сібіряка в бік пр.. Ілліча в місті Маріуполі. В районі автозаправної станції «Азов Ойл», проявляючи неуважність та необережність, відволікся від керування транспортним засобом, не слідкував за зміною дорожньої обстановки та в результаті злочинної необережності скоїв зіткнення з мікроавтобусом Mercedes-Benz Vito, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, який зупинився за автомобілем ЗАЗ Таврія 110307, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4, який пропускав пішохода ОСОБА_5, який перетинав проїзну частину по пішохідному переходу справа ліворуч. В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а пасажирам мікроавтобусу тілесні ушкодження. Також судом встановлено, що автомобіль КАМАЗ-5410, держаний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, виконуючі свої трудові обов'язки, належить ТОВ «Маріупольська автобаза». (а.с. 6-11).

Вищезазначені встановлені судом обставини у кримінальній справі за положеннями ст. 61 ЦПК України беруться до уваги в межах вирішення позову по даній справі і зібраних по ній доказів в сукупності.

Судом встановлено, що власником автомобіля Mercedes-Benz Vito 108D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, був ОСОБА_6, з 09 липня 2013 року власником є ОСОБА_1 (а.с. 37, 43).

На підставі нотаріально посвідченої довіреності від 25 лютого 2010 року, ОСОБА_6 надав право керування автомобілем Mercedes-Benz Vito 108D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 38).

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, в сенсі наведених норм за деліктними відносинами, що виникли, зокрема, по відшкодуванню позивачеві шкоди, спричиненої ДТП, має нести зобов'язання саме відповідач по справі ТОВ «Маріупольська автобаза».

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 1192 ЦК України передбачає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди спричиненої володільцю транспортного засобу № 450/1 від 15 грудня 2010 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Mercedes-Benz Vito 108D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу складає 46041,93 гривень, вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю вказаного транспортного засобу складає 76245,82 гривень (а.с. 12-36).

Відповідно до квітанції від 23 лютого 2011 року позивачем було сплачено за проведення оцінки вартості майна 300 гривень (а.с. 42).

Як зазначив позивач у позовній заяві та підтвердив у судовому засіданні, йому було відшкодовано страховою компанією «Брокбізнес» 24990 гривень та ОСОБА_2 7000 гривень, а всього 31990 гривень.

За положеннями ст.. 1194 ЦК України та п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої цією особою шкоди, така особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як пояснив позивач, в період з 9 листопада 2010 року по 30 червня 2012 року він разом з майстрами займався відновленням автомобіля Mercedes-Benz Vito 108D, на даний час автомобіль відремонтований, але будь-яких документів, підтверджуючих вартість відновлювального ремонту в нього немає, замінені запчастини не збереглися. Також він зазначив, що сума, визначена в оцінці від 15 грудня 2010 року, не співпадає з сумою, витраченою ним фактично на відновлення автомобіля, та яка сама грошова сума була ним витрачена, вказати не може.

Позивач просить відшкодувати йому реальні витрати, які він поніс у зв'язку з ремонтом автомобіля внаслідок його пошкодження під час ДТП, а не вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, що має суттєве значення для вирішення спору.

Разом з цим, звертаючись з вимогою про відшкодування реальних витрат, позивачем не доведено розмір понесених ним збитків та не надано доказів, підтверджуючих заявлену суму збитків.

Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходе до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Обговорюючи питання про компенсацію моральної шкоди, заявленої позивачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 ч. 2 п. 9 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п. 3 ч.2 зазначеної статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, позивач ОСОБА_1 власником автомобіля Mercedes-Benz Vito 108D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не був, тілесні ушкодження внаслідок ДТП йому спричинені не були.

Отже, у позивача відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 88, 213-215 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, третя особа: ОСОБА_2, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.С. Адамова