Рішення № 36929784, 23.01.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р.Справа № 922/4785/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків, до товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків, про стягнення 14321,92 грн. за участю представників:

позивача - Защук В.В. (дов.),

відповідача - Любич В.О. (дов.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП "Обласний інформаційно-технічний центр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Металіст-Будметалконструкція", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 22 від 01.02.2011р., та штрафні санкції, нараховані на підставі ст. 231 ГК України. Після збільшення розміру позовних вимог, що прийнято судом, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 6680,00 грн. та штрафні санкції в сумі 7641,92 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн. та витрати на відправлення претензії та позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача в сумі 29,28 грн.

В слуханні справи оголошувались перерви до 20.01.2014р. о 10:00 год., 23.01.2014р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 23.01.2014р. представник позивача підтвердила надходження від відповідача оплати основної суми заборгованості в розмірі 6680,00 грн., в частині стягнення штрафних санкцій та судових витрат позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що основна сума заборгованості ним сплачена, у зв'язку з чим просить припинити провадження у даній справі. В частині стягнення штрафних санкцій вказує на те, що умовами договору № 22 від 01.02.2011р. не передбачено застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату по договору, а застосування розміру штрафних санкцій, передбачених статтею 231 ГК України є необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено, що він відноситься до державного сектору економіки. Крім того таке нарахування здійснено в порушення ч. 6 ст. 232 ГК України більше, ніж за 6 місяців, щодо даної вимоги також сплив строк позовної давності.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.02.2011р. між КП "Обласний інформаційно-технічний центр" (позивач, виконавець) та ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" (відповідач, замовник) був укладений договір № 22 про надання інформаційних послуг.

За умовами Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по розміщенню інформації у виданні телефонного довідника підприємств житлово-комунального господарства Харкова та Харківської області.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість наданих послуг складає 7680,00 грн.

У п. 2.2 Договору сторонами погоджено, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця в10-ти денний термін з дня підписання договору.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується наявністю розміщеної інформації про ТОВ "МЕТАЛІСТ-БУДМЕТАЛКОНСТРУКЦІЯ" в довіднику телефонів "Житлово-комунального господарства Харківщини" і підписаним актом прийому-передачі виконаних робіт від 31.03.2011 р.

Однак замовник (відповідач) на момент звернення позивача з даним позовом свої зобов'язання по оплаті виконав лише частково, перерахувавши на рахунок позивача 1000,00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 6680,00 грн.

Під час розгляду справи в суді відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 6680,00 грн. в рахунок оплати послуг за договором № 22 від 01.02.2011р., що підтверджується платіжним дорученням № 327 від 17.01.2014р. та позивачем.

Таким чином на момент розгляду справи в суді відсутній предмет спору в частині стягнення основної заборгованості в сумі 6680,00 грн., а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню та штраф, що нараховані на підставі ст. 231 ГК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Умовами договору не передбачено стягнення пені або штрафу за прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань по оплаті послуг.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Позивач в обґрунтування своєї позиції по справі посилається на довідку АА № 592104 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якій зазначено, що позивач відповідно до Класифікації інституційних секторів економіки України (КІСЕ) належить до інституційного сектору економіки "Державні нефінансові корпорації" (8 11001). КІСЕ затверджена Наказом Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року N96.

У розділі 3 КІСЕ зазначено, що Сектор нефінансових корпорацій включає такі підсектори:

- державні нефінансові корпорації;

- приватні нефінансові корпорації;

- нефінансові корпорації під іноземним контролем.

При цьому згідно з положеннями підрозділу S 11001 КІСЕ в Україні до державних нефінансових корпорацій належать суб'єкти господарювання з такими організаційно-правовими формами за КОПФГ : - державне підприємство (код 140), казенне підприємство (код 145), комунальне підприємство (код 150) та державна акціонерна компанія (товариство) (код 235) та ін.

Суд не приймає таку позицію позивача, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ГК України держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики. Частиною 2 цієї статті встановлено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Згідно з ч. 6 ст. 22 ГК України правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.

КП "Обласний інформаційно-технічний центр" було створено розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 681 від 20 липня 2000 р.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником КП "Обласний інформаційно-технічний центр" є Харківська обласна рада, розмір внеску до статутного фонду - 0,00 грн., розмір статутного капіталу - 0,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Статуту Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" в редакції, що зареєстрована 10.10.2005р., "ЦЕНТР" за організаційно-правовою формою є комунальним унітарним підприємством і належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Згідно з п. 2.3 Статуту засновником "ЦЕНТРУ" є Харківська обласна рада (надалі "Засновник"). Повноваження з управлінням "ЦЕНТРУ" здійснює Головне управління житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації (надалі "Орган управління"). Повноваження з управління майном "ЦЕНТРУ" здійснює управління майном комунальної власності обласної державної адміністрації (надалі-Орган уповноважений управляти майном).

Таким чином підприємство позивача не функціонує на основі лише державної власності, державна частка у статутному капіталі позивача - 0,00 грн., держава не має ніякого впливу на господарську діяльність позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач доказів правового статусу, як суб"єкта господарювання в державному секторі економіки, відповідно до вимог ст. 22 Господарського кодексу України, суду не надав, а віднесення підприємства позивача за КІСЕ до державних нефінансових корпорацій не є таким доказом та не може бути підтвердженням права на застосування штрафних санкцій, визначених ч.2 ст. 231 ГК України.

Крім того суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а позивач згідно наданого розрахунку нараховує пеню понад такий строк.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 7174,32 грн. та штрафу в сумі 467,60 грн., що нараховані на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідачем у справі заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині саме з цих підстав, а не у зв'язку зі сплином строку позовної давності.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, якою передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті грошових коштів за отримані послуги, те , що сплата була здійснена лише після звернення позивача з даним позовом до суду, суд вважає за можливе покласти на відповідача повністю витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Стосовно розподілу інших витрат, що пов'язані з розглядом даного спору, до яких можна віднести і витрати на поштові відправлення на адресу відповідача претензії, яка не була задоволена, та позовної заяви з доданими до неї документами, то відповідно до положень ст. 49 ГПК України такі витрати покладаються пропорційно задоволених вимог на обидві сторони. З врахуванням того, що загальна сума таких витрат склала 29,28 грн., а задоволені вимоги становлять 6680,00 грн. з загальної заявленої суми 14321,92 грн., то з відповідача підлягають стягненню 13,76 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 6680,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" (61007, м. Харків, вул. Свистуна, 11, р/р 2600906480027 в ПАТКБ "Правекс-Банк" МФО 321983, код 37191082) на користь комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (61158, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 9 під'їзд, 6 поверх, р/р 26000364644800 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код 32335218) витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., витрати на поштові відправлення в сумі 13,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.01.2014 р.

Суддя Яризько В.О.