Рішення № 36929504, 28.01.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" січня 2014 р. Справа № 906/1643/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1;

ОСОБА_2, адвокат, ордер серія ЖТ №10705 від 31.10.2013 р., витяг з договору №3/10/2013 про надання правової допомоги від 24.10.2013р.,

ОСОБА_8, адвокат, ордер серія ЖТ №06666 від 25.11.2013 р., витяг з договору №3/10/2013 про надання правової допомоги від 24.10.2013р.,

від відповідачів:

1) ТзОВ "Геозвягель":

ОСОБА_5, керівник, витяг з ЄДРЮО та ФОП серії АЄ №926423 від 04.01.2012 р.;

Філімончук Г.М., довіреність №92 від 28.11.2013р.;

2) ФОП ОСОБА_7: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1 (м.Київ)

до

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозвягель" (м.Новоград-Волинський)

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (смт.Рокитне, Рівненська область)

про визнання недійсним договору №02 від 15.01.2013р. та застосування наслідків недійсності правочину

ОСОБА_1 (м.Київ) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмежною відповідальністю "Геозвягель" (м.Новоград-Волинський) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 (смт.Рокитне Рівненської області) про визнання недійсним договору №02 від 15.01.2013р. та застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.11.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/1643/13 та призначено її розгляд на 05.12.2013р.

25.11.2013р. на адресу суду повернулась неврученою ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена першому відповідачу - ТзОВ "Геозвягель", з довідкою поштового відділення щодо причини повернення "За закінченням терміну зберігання".

Водночас, 05.12.2013р. через діловодну службу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозвягель" за довіреністю надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи (вх.№19573 від 05.12.2013р.), з доказами на підтвердження обставин, наведених у клопотанні.

Другий відповідач по справі - ФОП ОСОБА_7 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 15.11.2013р. рекомендованої з повідомленням кореспонденції суду з ухвалою про порушення провадження у справі.

При цьому, 05.12.2013р. від ФОП ОСОБА_7 факсом надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки за станом здоров'я підприємець не може прибути в судове засідання (вх.№19566 від 05.12.2013р.).

В засідання суду 05.12.2013р. представники відповідачів не з'явились, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі щодо надання письмових доказів по справі не виконали.

В судовому засіданні позивачем подано письмове клопотання про витребування доказів (вх.№19693/13 від 05.12.2013р.).

За таких обставин, ухвалою суду від 05.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 19.12.2013р.; відповідно до ухвали суду надіслано запит до Новоград-Волинської ОДПІ щодо витребування необхідних для розгляду справи документів.

12.12.2013р. від Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Житомирської області на запит щодо витребування необхідних для розгляду справи документів, з супровідним листом надійшла засвідчена належним чином копія Акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Геозвягель" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р. №628/22-00/37808277 від 26.09.2013р. з додатками 1,2,3,4. Вказані документи долучені до матеріалів справи.

18.12.2013р. до суду від другого відповідача по справі фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 надійшли письмові пояснення (відзив на позов) (вх.№20456, а.с.57-59), в якому підприємець проти задоволення позовних вимог заперечила, вважає позов безпідставним, вказує також про те, що на даний час договір припинив свою дію, а також, що застосування реституції фактично виконаного договору є неможливим.

Представники позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просять позов задовольнити. Доводи другого відповідача, про те, що їй не було відомо про обмеження повноважень директора ОСОБА_5 представники позивача спростовують тим, що відомості про такі обмеження містяться в ЄДРПОУ, є загальнодоступними, тому вважаються загальновідомими, а також мали бути перевірені контрагентом при укладенні договору з товариством, в т.ч. зі статуту, а тому не можна вважати, що вони не могли бути відомі другому відповідачу.

Представник позивача ОСОБА_8 зазначив також, що заперечення другого відповідача з приводу фактичного виконання договору суборенди та закінчення його дії на даний час, не спростовують факту недійсності даного договору, оскільки: по-перше, вказаний договір укладено з перевищенням повноважень особи, якою підписано договір від імені товариства; по-друге, схвалення вказаного договору, як це передбачено статутом та Господарським кодексом України, а саме, погодження вищим органом управління - загальними зборами товариства, не відбулося; по-третє, оспорюваний договір фактично ніколи не виконувався, оскільки будь-яке приміщення за вказаною у договорі адресою у господарській діяльності товариства не використовувалось. Про те, що приміщення, яке було предметом суборенди, ніколи не використовувалось у діяльності товариства, на думку представника позивача, свідчить те, що за вказаною адресою не було зареєстровано філії ТОВ "Геозвягель" або його відокремленого підрозділу. Представник просить витребувати від ТОВ "Геозвягель" докази того, чи було зареєстровано за адресою приміщення, що перебувало в суборенді товариства за спірним договором, філію чи відокремлений підрозділ товариства.

Вказане клопотання про витребування доказів було частково задоволено судом за результатами судовому засідання.

Представник першого відповідача зазначив, що йому випадково стало відомо про розгляд цього дня справи за участю ТОВ "Геозвягель" та йому невідомо про суть та деталі даного спору, у зв'язку з чим представник просив відкласти розгляд справи для надання можливості підготуватись належним чином до розгляду справи по суті та виконати вимоги ухвали суду. При цьому, просив направляти ухвали суду саме за адресою для кореспонденції, вказаною у клопотанні про перенесення дати розгляду справи від 04.12.2013р., оскільки пошту, надіслану за юридичною адресою товариства останнє не отримує. Представник першого відповідача подав письмове клопотання (заяву) про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, зняти фотокопії, а також, продовжити строк розгляду справи для можливості подати відзив з поясненнями та запереченнями (вх.№20647/13). Після перерви, оголошеної в судовому засіданні для надання можливості представнику першого відповідача ознайомитись з матеріалами справи та зняти з необхідних документів фотокопії, представник першого відповідача по суті справи пояснив наступне. Представник першого відповідача заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1, зокрема, вважає, що вони безпідставно обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача на управління товариством, оскільки оспорювання укладених товариством договорів стосується господарської діяльності товариства, проте, не управління.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, враховуючи заявлені представниками як позивача, так і першого відповідача клопотання щодо відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів по справі та клопотання про продовження процесуального строку вирішення спору, суд визнав за необхідне продовжити строк розгляду справи у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України та відклав розгляд справи на 14.01.2014р.

В судове засідання 14.01.2014р. другий відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

В засідання суду 14.01.2014р. позивачем подано письмові пояснення по справі (вх.№515/14, а.с.72-74); відповідачем подано письмові пояснення (вх.№516/14, а.с.75-77).

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача ОСОБА_8 зазначив, що згідно п.3.1. ст.3 статуту ТзОВ "Геозвягель", учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства шляхом прийняття рішень на загальних зборах учасників товариства. А укладення директором ТзОВ "Геозвягель" правочинів на суму більше 1000 грн. потребує рішення вищого органу товариства, а саме рішення загальних зборів учасників товариства. Тобто, укладення директором товариства правочинів на суму понад 1000 гривень без рішення загальних зборів учасників товариства порушує корпоративні права позивача на управління. Представник позивача ОСОБА_2 доповнив, що п.6.1 ст.6 статуту ТзОВ "Геозвягель" визначено, що метою діяльності товариства є отримання прибутку від господарської діяльності та згідно п.3.1. ст.3 статуту учасник товариства має право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати дивіденди. Відповідно укладення директором ТзОВ "Геозвягель" правочинів - господарських договорів суперечить меті діяльності товариства, порушує порядок розподілу прибутку товариства та впливає на права учасника щодо отримання доходів від господарської діяльності товариства (дивідендів), що є порушенням корпоративних прав останнього, пов'язаних з діяльністю товариства.

Представники першого відповідача проти позову заперечили в повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях. Представник першого відповідача пояснив, що враховуючи положення ч.6 п.15.10 статуту ТзОВ "Геозвягель" під час укладання оспорюваного договору суборенди враховуючи те, що сума договору не перевищувала 50% балансової вартості активів товариства, за даними останньої фінансової звітності за 2012 рік, що підтверджується наявними в акті перевірки податкової інспекції даними, затвердження загальними зборами товариства даного договору не передбачено. З приводу питання щодо виплат дивідендів, представник зазначив, що дане питання вирішується відповідно до п.14 статуту товариства. Відповідно до п.14.2. статуту чистий прибуток розподіляється між учасниками згідно рішення загальних зборів. Відповідно до рішень загальних зборів ТзОВ "Геозвягель", дивіденди за 2012 рік були сплачені засновникам в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. Враховуючи, що в 2013 році жодного рішення з приводу сплати дивідендів загальними зборами прийнято не було, тому і посилання позивача на порушення його корпоративного права в частині виплати дивідендів є безпідставним.

Позивач в судовому засіданні підтвердив, що дивіденди за 2012 рік отримав.

При цьому, незважаючи на неодноразові вимоги ухвал суду щодо надання для огляду судом оригіналів документів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, представник першого відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні 14.01.2014 р. зазначив, що надати в дане судове засідання для огляду оригінал договору суборенди не має змоги.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, враховуючи неявку в засідання суду представника другого відповідача та з метою подання до справи витребуваних та додаткових доказів, господарський суд визнав за необхідне відкласти розгляд справи на 28.01.2014 р.

В засіданні суду 28.01.2014 р. позивач та його представники підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просять їх задовольнити. ОСОБА_1 подав пояснення (вх.№1373, а.с.154), в яких, посилаючись на п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зазначив, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Вважає, що наслідки недійсності правочину призводять до відновлення порушеного корпоративного права учасника товариства на управління.

Представники першого відповідача ТзОВ "Геозвягель" в судовому засіданні проти позову та доводів позивача заперечили, вважають позов безпідставним та просять відмовити у його задоволенні.

Представник другого відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився; про причини неявки в суд ФОП ОСОБА_7 не повідомила. Про дату, час та місцу розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить реєстр Ф103 на відправку кореспонденції господарським судом Житомирської області та список №134 згрупованих поштових відправлень за 17.01.2014р.

З огляду на те, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, правом на участь в судовому засіданні не скористався; враховуючи, також, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України, запобігаючи невиправданому затягуванню розгляду спору по справі, яка вже тривалий час розглядається.

При цьому, стосовно тривалості розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Відповідно до п.27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).

Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд справи за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, неодноразово для надання можливості сторонам подати відповідні докази в наступне слухання справи, призначене на іншу дату, суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Геозвягель" засноване фізичними особами учасниками ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (Статут, а.с.93-100).

Як зазначено в пункті 8.1. Статуту ТОВ "Геозвягель", для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створюється статутний капітал у розмірі 2000,00грн. Частка кожного з учасників складає 50%, що становить 1000,00грн.

Звернувшись з позовом у даній справі ОСОБА_1 стверджував, що, як стало йому відомо у вересні 2013 року з Акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Геозвягель" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 №628/22-00/37808277 від 26.09.2013 (а.с.36-56), директор ТОВ "Геозвягель" укладає правочини з перевищенням наданих йому повноважень. Посилаючись на положення п.16.3. Статуту товариства та відомості з Єдиного державного реєстру, згідно яких директор ТОВ "Геозвягель" уповноважений приймати рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує 50% статутного капіталу товариства, тобто 1000,00 грн., вважає, що укладення директором товариства правочинів на суму більше 1000,00грн. потребує рішення його Вищого органу - загальних зборів учасників товариства.

Зокрема, оспорює в даному позові договір №02 суборенди нежитлового приміщення від 15.01.2013р. між ТОВ "Геозвягель" (перший відповідач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (другий відповідач), вказуючи, що загальна вартість оплаченої плати за суборенду за даним договором складає 12350,00грн., тому укладений даний договір директором товариства з перевищенням наданих йому повноважень, чим порушено корпоративні права позивача на управління, а також право на отримання доходів від господарської діяльності товариства.

Згідно поданих до справи письмових пояснень, позивач, також, вказує, що укладення директором товариства господарських договорів суперечить меті діяльності ТзОВ "Геозвягель", порушує порядок розподілу його прибутку. Вважає, що фізичні особи, які підписали оспорюваний правочин, були обізнані з обмеженням повноважень (компетенції) директора ТОВ "Геозвягель" ОСОБА_5, тим самим порушили корпоративні права учасника ОСОБА_1 на управління товариством та діяльністю товариства.

Посилаючись на п."і" ч.5 ст. 41, ст. 58-59 ЗУ "Про господарські товариства", ч.ч.1,3 ст.92, ст.143, ч.2 ст.203, ст.ст.215-216 ЦК України, п.п.16.1, 16.3 Статуту товариства, позивач просить суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір суборенди майна №02 від 15.01.2013 р. та застосувати реституцію (шляхом стягнення з ФОП ОСОБА_7 суми 12350,00 грн.).

Розглянувши питання про законність та обґрунтованість позовних вимог господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

15.01.2013р. року Товариством з обмеженою відповідальністю "Геозвягель" (суборендар) в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, з одного боку, і ФОП ОСОБА_7 (орендар), укладено договір суборенди майна №02 (а.с.78-79), за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування частину приміщення універмагу (приміщення на другому поверсі) площею 33 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 згідно з актом прийняття-передачі майна, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.4.1., п.4.2. договору, орендна плата визначена домовленістю сторін і становить 1300,00 грн. за один місяць. Орендна плата сплачується в готівковому або безготівковому порядку наперед непізніше 5 числа кожного місяця.

Пунктом 3.1. договору сторони встановили, що строк суборенди за цим договором становить з 15 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

На виконання умов договору суборенди майна від 15.01.2013р. ФОП ОСОБА_7 передала, а ТОВ "Геозвягель" прийняло частину приміщення універмагу (приміщення на другому поверсі) площею 33 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 (акт приймання-передачі, а.с.80).

Актами виконаних послуг до договору від 15.01.2013р. підтверджується виконання договору суборенди та користування ТОВ "Геозвягель" орендованим вищевказаним приміщенням (а.с.82,84,86,88,90,92,140-147).

Слід зазначити, що дія договору суборенди майна від 15.01.2013 р. припинена за взаємною згодою сторін з 01.11.2013р., про що свідчить підписана між сторонами додаткова угода до договору суборенди майна від 15.01.2013р. №2 (а.с.60).

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення від 31.10.2013р. суборендар повернув, а орендар прийняв приміщення, що є предметом суборенди і знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (а.с.61).

Згідно поданих до справи доказів (квитанцій - а.с.81,83,85,87,89 та видаткового касового ордеру - а.с.91) підтверджується, що ТОВ "Геозвягель", в свою чергу, сплатило ФОП ОСОБА_7 платежі за договором суборенди майна за період з січня по червень 2013 року на загальну суму 7170,88грн., тобто, розрахунки станом на 30.06.2013р. проведені у повному обсязі.

Вказані обставини підтверджуються також актом від 26.09.2013р. №628/22-00/37808277, складеним Новоград-Волинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області Міністерства доходів і зборів України за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Геозвягель" з питань дотримання вимог податкового законодавства (а.с.36-56), під час якої досліджувались у т.ч. взаємовідносини відповідачів. Жодних зауважень чи виявлених порушень щодо оспорюваного у справі договору суборенди майна в акті не зазначено.

З огляду на те, що підставами для визнання недійсним договору суборенди майна та застосування наслідків недійсності даного договору позивач вказує порушення його права як учасника товариства на участь в управлінні справами товариства та на отримання дивідендів, суд приймає до уваги таке.

Згідно ч.1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У відповідності до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Аналогічні права передбачені ст.10 Закону України "Про господарські товариства" та п.3.1. Статуту товариства.

Згідно зареєстрованого 05.12.2011р. Статуту ТзОВ "Геозвягель" та витягу з ЄДР, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозвягель" є ОСОБА_5 та ОСОБА_1, із частками у статутному капіталі товариства 50%. При цьому, ОСОБА_5 є директором товариства.

У відповідності до ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Вищим органом товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариств або призначених ними представників. Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (п.15.1, п.15.7 Статуту).

Відповідно до п.15.8 Статуту, загальні збори скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові загальні збори скликаються головою товариства у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори повинні також скликатися на вимогу виконавчого органу.

Пунктом 15.10. Статуту товариства встановлено, що питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані для вирішення виконавчому органу товариства.

Згідно п.16.1 Статуту, виконавчим органом товариства є директор, який обирається загальними зборами учасників безстроково та здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам. Зазначене відповідає приписам ч.1 ст.62 Закону України "Про господарські товариства".

Суд наголошує, що у відповідності до п.16.2. Статуту, директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів. Директор підзвітний загальним зборам і організовує виконання їх рішень. Директор діє від імені товариства в межах, встановлених законодавством та цим Статутом. Директор товариства без довіреності діє від імені товариства та представляє товариство у всіх державних органах, установах та організаціях.

В пункті 16.3. Статуту визначено повноваження директора, згідно яких останній має право, зокрема, приймати рішення про укладення правочинів, у тому числі договорів застави, продажу основних засобів товариства, кредитні договори, тощо, на суму, що не перевищує 50% статутного капіталу товариства. Витягом з ЄДР за №985558 від 04.11.2013р. (а.с.10-11) також підтверджується, що ОСОБА_5 як керівник товариства приймає рішення про укладання правочинів, в тому числі договорів застави, продажу основних засобів товариства, кредитні договори тощо, на суму, що не перевищує 50% статутного капіталу товариства.

Згідно п.8.1. Статуту товариства, для забезпечення діяльності останнього за рахунок вкладів учасників створюється статутний капітал у розмірі 2000,00 гривень.

Отже, п.16.3 Статуту дійсно встановлено обмеження на укладення директором правочинів на суму до 1000,00грн.

Водночас, підпунктом 6 п.15.10. Статуту визначено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить прийняття рішення про укладення правочинів на суму, що перевищує 50 відсотків балансової вартості активів товариства за даними останньої фінансової звітності.

З аналізу викладеного вбачається, що у разі укладення правочинів на суму більше 50% балансової вартості активів товариства за даними останньої фінансової звітності повинно прийматись рішення загальних зборів, проте, в інших випадках, згідно абз.2 п.16.2 Статуту, директор одноособово вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів.

Згідно Акту Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.09.2013р. №628/22-00/37808277 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозвягель" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р." (а.с.36-56), балансова вартість активів ТОВ "Геозвягель" станом на 01.01.2013р. склала 221700,00грн. Тобто, у 2013 році до компетенції загальних зборів товариства належало прийняття рішення про укладення правочину у розмірі понад 110850,00грн.

У даному випадку, з врахуванням строку дії договору оспорюваного договору суборенди майна (з 15.01.2013р. по 31.12.2013р.) та встановленої у договорі щомісячної плати за суборенду (1300,00 грн.), загальна вартість договору на момент його укладення мала становити 14970,88 грн., тобто, суму, яка перевищує 50% статутного капіталу товариства, однак, не перевищує 50 відсотків балансової вартості активів товариства, а отже, укладення договору на вказану суму згідно положень п.п.6 п.15.10. Статуту не віднесено до виключної компетенції загальних зборів.

З урахуванням викладеного, а також, змісту пункту 16.2. Статуту товариства, за яким директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів, суд дійшов висновку, що саме положення даного пункту Статуту заповнюють прогалину та врегульовують розбіжності між положеннями пункту 16.3. Статуту та підпункту 6 пункту 15.10. Статуту, а отже, безпосередньо визначають межі повноважень директора, зокрема, при укладенні правочинів.

Слід зазначити, що право загальних зборів учасників приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, в тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу як право управління товариством, є абсолютним. Однак, позивач не довів, зокрема, і те, що рішення про укладення оспорюваного договору мали приймати позачергові загальні збори учасників товариства, оскільки цього потребували інтереси останнього.

Таким чином, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що прийнявши рішення про укладення договору суборенди майна, директор ТОВ "Геозвягель" вирішив питання, що належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Разом з тим, з огляду на доводи, викладені у позовній заяві, слід також зазначити, що нормами п."і" ч.5 ст.41 та ст.59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Водночас, Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозвягель" не містить положень щодо затвердження укладених директором договорів.

При цьому, за приписами ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочини від імені юридичної особи підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В контексті змісту цієї правової норми та положень ст.16 Статуту ТОВ "Геозвягель" директор є тією особою, яка підписує правочини від імені юридичної особи та скріплює його печаткою, незалежно від того, який орган (загальні збори чи виконавчий орган) прийняв рішення про вчинення такого правочину.

Вимоги частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України про те, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України про те, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи виступає від її імені, зобов'язана не перевищувати своїх повноважень, поширюються виключно на виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (ст.98 ЦК України, ст.59 Закону України "Про господарські товариства", п.15.7 Статуту).

З огляду на зазначене, укладення договору суборенди майна директором узгоджується з приписами ч.1 ст.638 ЦК України та не суперечить вимогам ч.3 ст.92 ЦК України.

Враховуючи наведене, зміст п.16.2 Статуту товариства, те, що прийняття загальними зборами рішення для укладення оспорюваного договору чи його затвердження Статутом товариства та законодавством в імперативному порядку не передбачено, а також те, що на дату звернення з позовом до суду загальні збори, на розгляд яких ставилося б питання про затвердження оспорюваного договору, не проводилися, викладені у позовній заяві та поясненнях по справі позивачем обставини не можуть свідчити про порушення його корпоративних прав на управління товариством.

Крім того, визнання недійсним оспорюваного договору суборенди, зобов'язання за яким у сторін припинено, в даному випадку, не впливає на права позивача на управління товариством, а отже, не спричинить їх відновлення.

За таких обставин, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що прийняття рішення про укладення договору суборенди майна №02 від 15.01.2013р. директором ТОВ "Геозвягель" без рішення загальних зборів учасників товариства є порушенням корпоративних прав учасника на управління.

Стосовно посилань позивача на те, що укладання директором ТОВ "Геозвягель" оспорюваного договору суборенди майна №02 від 15.01.2013р. суперечить меті діяльності товариства, порушує порядок розподілу прибутку товариства та впливає на права учасника щодо отримання доходів від господарської діяльності товариства (дивідендів), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.6.1 статуту ТОВ "Геозвягель", метою діяльності товариства є отримання прибутку від господарської діяльності Товариства.

Предметом діяльності товариства, зокрема, є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, надання інших інформаційних послуг, землеоціночні роботи та всі види землевпорядних робіт та робіт із землеустрою, оформлення та укладення кредитних договорів, здійснення благодійної діяльності, розробка та впровадження екологічних програм, всі інші напрямки діяльності, не заборонені чинним законодавством України (довідка з ЄДР, п.6.2 Статуту).

Отже, з огляду на наведені у Статуті напрямки діяльності товариства, висновки позивача про суперечність оскаржуваного договору меті діяльності товариства суд вважає завчасними, як і бездоказові доводи позивача про те, що зазначене у договорі суборенди приміщення не використовувалось товариством для здійснення господарської діяльності. Суд також, зауважує, що всупереч доводам позивача, за результатами перевірки, зафіксованими в акті від 26.09.2013р. №628/22-00/37808277, порушень в діяльності товариства не встановлено.

Статтею 14 Статуту ТОВ "Геозвягель" (яка кореспондується зі ст.15 Закону України "Про господарські товариства") прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства і розподіляється між його учасниками пропорційно розмірам часток у Статутному капіталі чи іншим чином відповідно до рішення загальних. Право на отримання частки прибутку пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Відповідно до пункту "д" частини 5 та частини 6 статті 41 Закону України "Про господарські товариства", затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів.

З протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Геозвягель" (а.с.109-115) вбачається та сторонами не заперечувалось, що у 2012 році загальними зборами приймались рішення про виплату дивідендів, які були повністю виплачені у розмірі 252000,00грн. Наведене також підтверджується актом перевірки Новоград-Волинської ОДПІ від 26.09.2013р. №628/22-00/37808277 (а.с.36-56). Однак у 2013 році таке рішення загальними зборами не приймалось, відповідно - дивіденди не виплачувались, тому посилання позивача про порушення його корпоративного права в частині виплати дивідендів є необґрунтованим; позивачем не доведено, що укладений договір оренди порушує його права як учасника на отримання дивідендів.

Прийняття директором товариства рішення щодо укладення оспорюваного договору суборенди майна (частини нежитлового приміщення універмагу) не порушує корпоративних прав позивача; укладений договір спрямований на досягнення цілей товариства, в межах поточної господарської діяльності, та не зменшує обсягу майна товариства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизначення або оспорювання. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права, особу, яка такі права порушує.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звернутися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз.5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Враховуючи обґрунтування позовних вимог порушенням корпоративних прав та інтересів позивача, останній звернувся до суду як учасник товариства, тобто заінтересована особа.

Як зазначено в абз.2 п.3.5 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) одним із способів захисту інтересів є визнання правочину недійсним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" наведено у Рішенні КСУ від 01.12.2004р. №18-рп/2004, відповідно до якого вказане поняття необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо неопосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і інтересів позивача відповідачем при його звернені з позовом до господарського суду.

Таким чином, згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України, ст.1 ГПК України, необхідною умовою для задоволення позову є наявність факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача у справі, на захист яких і спрямовано звернення з позовом до суду. При цьому, позовні вимоги повинні знаходиться у взаємозв'язку з порушенням права або інтересу, тобто забезпечувати захист та відновлення порушеного права у встановлений законом спосіб. Аналогічні приписи містяться і в ст.20 Господарського кодексу України.

Також приписами пункту 11 Постанови №13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" передбачено, що вирішуючи спір по суті, господарський суд, в першу чергу, повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

З огляду на викладене, навіть встановлення у даному спорі факту недотримання приписів ч.2 ст.203, ст.215 ЦК України не може бути підставою для задоволення вимог позивача щодо визнання договору недійсним за відсутності порушення його корпоративних прав.

У даному випадку, порушення прав позивача укладенням оспорюваного договору останнім не доведено та судом згідно поданих до справи доказів не встановлено, а тому у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору суборенди майна суд відмовляє.

Cтосовно застосування наслідків недійсності договору, суд враховує, що позивач не є стороною оспорюваного договору суборенди майна, тому обраний ним спосіб захисту порушеного права шляхом застосування реституції не призведе до захисту порушеного права, навіть якби судом було встановлено факт такого порушення, оскільки застосування наслідків недійсності угоди (реституція) не поширюється на права позивача (не сторони договору).

Слід зазначити також, що зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо) (п.2.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів недійсними").

Крім того, як уже зазначалось, договір суборенди майна №02 від 15.01.2013р. на час звернення з позовом до суду припинив свою дію.

З огляду на викладене, вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного у даному позові правочину, яка є похідною в даному спорі, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами.

Згідно ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, що відповідачами було порушено його корпоративні права внаслідок укладення оспорюваного договору, а тому підстави для задоволення позову у суду відсутні. Позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.02.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - представнику відповідача ТзОВ "Геозвягель" Філімончуку Григорію Миколайовичу (11700, Житомирська обл., м.Новоград-Волинський, вул.Шевченка,54, прохідна ТОВ "Сільмаш", 3 поверх) (прост.)

4- відповідачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 (34200, АДРЕСА_1)(реком.)