Ухвала суду № 36928852, 28.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року справа №805/15678/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., при секретарі Полторацькій С.С.,за участі представника відповідача Карташева О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 р. у справі № 805/15678/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР-МАРКЕТ" до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 року №0000522210,-

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІР-МАРКЕТ" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 року №0000522210.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням та зазначив, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарською операцією з контрагентом - ПП "Славія-Авто" на покупку автозапчастин на підставі умов договору № 107111 від 11 липня 2011 року та посилався на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом.

Просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного Управління Міндоходів у Донецькій області від 21.10.2013 року №0000522210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 281,25 грн.

Постановою суду 1 інстанції позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача скаргу підтримав та на її задоволенні наполягав. Представник позивача до суду не прибув.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІР-Маркет" є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 37517140 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби як платник податків, є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100336908 від 16.05.2011 року.

З 24.09.2013 року по 30.09.2013 року відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Тір-Маркет" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Славія Авто" за період з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатом якої складений акт № 538/05-26-22-2/37517140.

Актом перевірки зафіксовані порушення позивачем п. п. 185.1, ст.185, п.п.198.2, 198.3, п.198.6, статті 198 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 225,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року у сумі 215,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 10,00 грн.

Висновки акту перевірки про порушення положень Податкового кодексу України та заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість засновані на відсутності реального відбуття господарських операцій з придбання позивачем автозапчастин від ПП "Славія Авто", нікчемності такого правочину через невідповідність, відсутність доказів факту транспортування товару та акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Славія Авто" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2011 по 31.01.2012 р. № 373/26-55-08/30918296 від 18.07.2013 р.

За висновками акту перевірки заступником керівника податкового органу 21 жовтня 2013 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми "Р" № 0000522210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 225,00 грн., з яких за основним платежем - 225,00 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями - 56,25 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання є висновок відповідача про недійсність первинних документів, що мають підтверджувати факт здійснення операції з ПП "Славія Авто".

11 липня 2011 року між ПП "Славія-авто" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тір-Маркет" (Покупець) укладено договір № 107111 купівлі-продажу автозапчастин (далі - Договір).

Згідно умов зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця автозапчастини, Покупець прийняти та оплатити їх на умовах даного договору.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем суду надані податкові накладні, видаткові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, журнал видачі довіреностей, виписки з банку, податкові декларація з податку на додану вартість.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податкові накладні, видані контрагентом Позивачу відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та відповідають вимогам, визначеним Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696), що набрав чинності 10 січня 2011 року.

Тобто, отримавши податкову накладну покупець товару набув право на включення суми податку, вказану в цій накладній до складу податкового кредиту.

Отже, господарські операції з придбання позивачем товару у ПП "Славія Авто" вчинені реально, що підтверджується належними документами, а тому суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Також, матеріали справи містять витяг з журналу реєстрації довіреностей, який ведеться Позивачем, з зазначенням виданих довіреностей посадовій особі позивача - директору Гмиріну Д.М. на видачу товарно-матеріальних цінностей за договором з ПП "Славія Авто".

Повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР-Маркет" Гмиріна Д.М. підтверджується протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ "ТІР-Маркет".

Доводи стосовно відображення позивачем в податковому обліку наслідків виконання нікчемних правочинів засновані на інформації акту ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Славія Авто" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2011 по 31.01.2012 р. № 373/26-55-08/30918296 від 18.07.2013 р. не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

За змістом зазначеного акту контрагентами ПП "Славія Авто", ТОВ "БТК "Євробуд", ТОВ "Юридична фірма "Фортеця", ТОВ "Інтеграл Ай Ті", ТОВ "Гарант-Буд-Сервіс", встановлено розбіжності між задекларованими сумами податкового кредиту ПП "Славія Авто" та задекларованими сумами податкових зобов'язань зазначеними підприємствами.

Суд 1 інстанції правильно зазначив, що висновки про порушення платником податків правил формування податкового кредиту не можуть засновуватися на даних податкової звітності контрагента постачальника такого платника, в якого відсутні будь-які правовідносини з таким платником податків.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Стосовно посилань податкового органу на не підтвердженість факту транспортування товару, відсутність товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Господарські операції позивача підтверджуються не тільки зазначеними ТТН, але й іншими документами, якими є договір, специфікація, видаткова накладна, податкові накладні, акти приймання товарів, реєстр отриманих та виданих податкових накладних про що вказувалось вище. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю "первинні документи", що визначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Механізм підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким був сформований податковий кредит законодавством України не визначений.

Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, які були дотримані позивачем.

Тобто, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Крім того, у переліку підтверджуючих документів, передбачених п.44.1 Податкового Кодексу України, на підставі якого платники податків повинні вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування, товарно-транспортні накладні не зазначені.

На підтвердження факту транспортування товару позивачем наданий договір про надання послуг з перевезення (багажу) вантажу № 03/05 від 03.05.2011 року. Відповідно до умов якого ТОВ "Тір-Маркет" ( Замовник) доручає "Тір-сервіс" ( Виконавець) організація транспортних перевезень та доставки вантажу.

На підтвердження реальності надання послуг з перевезення та доставки товару з м. Львів ( ПП "Славія-Авто" до м. Харцизьк ТОВ "Тір-Маркет") Позивачем суду надані акти здачі-приймання виконаних робіт від 30.08.2011 р. на суму 1681,17 грн., від 31.10.2011 р. на суму 720,00 грн., від 30.11.2011 р. на суму 720,00 грн., від 31.12.2011 р. на суму 720,00 грн., всього на суму 3841,17 грн., податкові накладні відповідно.

Реалізація придбаного товару підтверджується видатковими накладними, податковими накладними.

Стосовно посилань відповідача на порушення публічного порядку укладання договорів, які суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків та які не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентом договору купівлі-продажу товарів вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред'явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Отже, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь -яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Відображені позивачем в податковому обліку наслідки виконання господарської операції Позивача з ПП "Славія-Авто" за договором купівлі-продажу автозапчастин № 107111 від 11 липня 2011 року відповідають вимогам чинного законодавства України.

Позивачем відповідно до вимог ст. 71 ч.1 КАС України надані усі необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" тобто позивачем виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Також судом не було встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між позивачем та ПП "Славія-Авто" не відповідав дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанція про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР-МАРКЕТ" до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 року №0000522210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 281,25 грн.

Таким чином вимоги позивача є обґрунтованими і судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 р. у справі № 805/15678/13-а - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Суддя-доповідач Ляшенко Д.В.

Судді Ястребова Л.В.

Чумак С.Ю.