Постанова № 36928709, 22.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа№ 925/1296/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 22.01.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року (повний текст підписано 12.11.2013 року)

у справі № 925/1296/13 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест»

до 1. Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради

2. Смілянської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Смілянське комунальне підприємство «Наш дім»

про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року у справі №925/1296/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» 19 827,98 грн. збитків та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач-1 посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 02.12.2013 року Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів - головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №925/1296/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.

Представник відповідача-1 був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення в яких заперечив проти доводів, що викладені відповідачем-1 в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради - без задоволення.

Представники відповідача-2 та третьої особи в дане судове засідання не з'явилися. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-2 та третьої особи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №661 від 21.06.2007 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді» визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді в галузі теплопостачання по м. Сміла в галузі теплопостачання: КП «Смілакомунтеплоенерго» та ТОВ «Смілаенергопромпостач».

Рішенням виконкому Смілянської міської ради №651 від 20.10.2010 року до вказаного вище рішення були внесені зміни та визначено, що, в галузі теплопостачання, виконавцем житлово-комунальних послуг є ТОВ «Сміла Енергоінвест».

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №214 від 20.10.2011 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ «Сміла Енергоінвест» було прийнято рішення про встановлення для ТОВ «Сміла Енергоінвест» тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ 823,71 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), для потреб інших споживачів 842,03 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Нежитлове приміщення за адресою: м.Сміла, вул.Свердлова, 108 підключене до системи централізованого енерго-, водо- і теплопостачання.

Згідно з доводами позивача, на початку опалювального сезону з 15 жовтня 2011 року, позивачем було здійснено подачу теплової енергії до вищевказаного приміщення, що підтверджується актом про подачу теплоносія від 11.10.2010 року за адресою: вул. Свердлова, 108. Позивач зазначає, що оскільки ТОВ «Сміла Енергоінвест» обслуговує вказане нежитлове приміщення, то згідно з пунктом 40 Постанови КМ України №1198 від 03.10.2007 року «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», він, як споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

28.05.2013 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №1840 від 27.05.2013 року про сплату збитків, що утворилися в зв'язку з несплатою за поставлену теплову енергію в розмірі 30 999,73 грн., яка залишена без задоволення.

Оскільки ТОВ «Сміла Енергоінвест» здійснювало постачання теплової енергії у приміщення відповідача протягом жовтня 2011 року - квітня 2012 року, а відповідач не розрахувався за надані послуги, тому позивач вважає, що йому було нанесено збитки в розмірі 30 999,73 грн.

У серпні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради збитків за спожиту та неоплачену теплову енергію в сумі 30 999,73 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради на користь ТОВ «Сміла Енергоінвест» збитки за спожиту та неоплачену теплову енергію у сумі 19 827,98 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що нежитлове приміщення, яке розташоване в будинку по вул. Сверлова, 108 у м. Сміла є об'єктом постачання послуг з централізованого опалення та перебуває на балансі Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради згідно довідки від 18.02.2013 року №55. Вищезазначене приміщення підключено до системи централізованого енерго-, водо- і теплопостачання і відповідач-1 є споживачем послуг централізованого теплопос тачання ТОВ «Сміла Енергоінвест».

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» про стягнення з Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради 19 827,98 грн. збитків за спожиту та неоплачену теплову енергію - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

За статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, законодавство розрізняє такі окремі підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, як договори та інші правочини та завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Предметом спору у даній справі є стягнення збитків, які позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, які виникли між сторонами у зв'язку з наданням позивачем послуг з теплопостачання. За доводами позивача, ним, як виконавцем житлово-комунальних послуг, протягом жовтня 2011 року - квітня 2012 року, відповідачеві було надано послуги з централізованого опалення, що підтверджується актом про подачу теплоносія, тому, в силу обов'язковості укладення договору, між сторонами виникли правовідносини щодо теплопостачання, по факту надання цих послуг та прийняття їх відповідачем.

За своєю правовою природою вказані правовідносини відносяться до відносин енергопостачання та регулюються параграфом 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, урегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.19 Закону та п.2 ст.275 ГК України учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах та відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Аналогічна позиція зазначена також у п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, відповідно до якого послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

З позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує проти відсутності договору між сторонами, проте вказує, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а в даному випадку з постанови НКРРКП №214 від 20.10.2011 року.

Проте, судова колегія не погоджується з такими доводами позивача з огляду на положення ч.3 ст.179 ГК України, відповідно до якого, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За наявних у справі доказів, пояснень представників позивача та відповідача вбачається, що між сторонами відсутній договір на постачання теплової енергії, який відповідно до законодавства повинен бути укладений у обов'язковому порядку, відтак колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що між сторонами відсутні правовідносини з теплопостачання, а посилання позивача на ту обставину, що надання позивачем послуг з теплопостачання підтверджується актом про подачу теплоносія, не заслуговують на увагу, оскільки даний акт складений в односторонньому порядку та не є належним доказом доводів позивача.

Обґрунтовуючи свої доводи на відшкодування збитків позивач посилається на положення ст.22 ЦК України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Неодержаний прибуток (упущена вигода) це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

У судовому засіданні представником позивача було зазначено, що збитки, які він просить стягнути з відповідача, є упущеною вигодою, яку б позивач отримав, якби останній оплатив надані послуги та обґрунтовує їх розмір розрахунком вартості спожитого тепла по житловому приміщенню по вул. Свердлова, 108 у м. Сміла.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання та отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо) та зобов'язує на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином.

Позивач в порушення зазначених положень закону будь-яких доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди, суду не надав та належними доказами не підтвердив.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що оскільки між позивачем та відповідачем не існувало договірних взаємовідносин, то і посилання позивача на положення ст.216 ГК України та ч.3 ст.22 ЦК України є безпідставним, оскільки вказаними нормами передбачено відшкодування збитків у випадку порушення зобов'язання однією із сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2013 року у справі №925/361/13-г.

Крім того, щодо застосування ст.1192 ЦК України, на яку також посилається позивач, то у суду відсутні підстави для її застосування до спірних правовідносин, оскільки вказаний вид відповідальності, застосовується у випадку позадоговірних відносин, (потребує відповідних доказів) та спростовується самим же позивачем в своєму обґрунтуванні позовних вимог.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Юридичне значення поділу відповідальності на договірну і позадоговірну полягає в тому, що форми і розміри позадоговірної відповідальності визначаються тільки законом, в той час як договірної відповідальності - як законом, так і умовами договору.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме:

а) протиправної поведінки особи;

б) шкідливого результату такої поведінки. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 ЦК України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду);

в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою;

г) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та обрати спосіб такого захисту.

Окрім цього, при обчисленні розміру упущеної вигоди має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (оглядовий лист Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків»). Тобто, ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно могли б бути отримані у випадку належного виконання боржником своїх зобов'язань. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Вищий господарський суд рекомендує господарським судам у визначенні розміру збитків в частині упущеної вигоди виходити з показників, які звичайно характеризують доходи потерпілої сторони.

До того ж, нормами статті 142 Господарського кодексу України визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань, склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством, для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем в даному випадку не надано суду документів, які б свідчили про наявність у нього реальної можливості отримати прибутки та про неотримання таких прибутків саме через протиправність дій Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням встановлених обставин справи, за наявних у справі доказів, пояснень представників позивача та відповідача, судова колегія дійшла висновку, що з вказаних підстав позов задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене вище, місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов невірного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради 19 827,98 грн. збитків за спожиту та неоплачену теплову енергію.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради надано докази та належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 07.11.2013 року.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року у справі №925/1296/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року у справі №925/1296/13 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» (20700, Черкасьа область, м.Сміла, вул.Свердлова, 94, код ЄДРПОУ 518031019) на користь Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 37, код ЄДРПОУ 22799133) 860,25 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Черкаської області.

5. Справу №925/1296/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

Р.В. Федорчук