Постанова № 36928702, 29.01.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2014 року Справа № 904/7711/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Погорєлова І.М.

представники сторін в судове засідання не з'явились, час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року у справі № 904/7711/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", м. Дніпропетровськ

про стягнення 28 289,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського Дніпропетровської області звернулося з позовною заявою Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА", в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" суму збитків у розмірі 28 289 грн. 05 коп., судовий збір у розмірі 1 720 грн.50 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" 17 538,55грн. збитків, 1066,71грн. судового збору в решті позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 28 289,05грн. збитків в порядку регресу є обґрунтованими, документально доведеними, але такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 17 538,55грн., оскільки при поданні позовної заяви позивачем не враховано вимоги ст.ст. 12, 22, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.", а саме у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, а також розмір оціненої шкоди необхідно було зменшити на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 9 750,50 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «УНІКА» суму збитків у розмірі 27 289,05 грн. та сплачений судовий збір.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно було вирахувано суму ПДВ, яка взагалі не була включена до суми страхового відшкодування та застосовано при цьому ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки дана норма не стосується відносин позивача та відповідача, а стосується потерпілої особи та відповідача як страховика відповідального за нанесену шкоду.

Крім того, судом першої інстанції при розрахунку вартості матеріального збитку безпідставно було застосовано коефіцієнт зносу вузлів та агрегатів, що підлягають заміні внаслідок ДТП (0,37), оскільки відповідно до п. 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 передбачено випадки, коли знос не нараховується.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та призначено на 13.01.2014 року.

13.01.2014 року розгляд справи відкладено на 30.01.2014 року у зв'язку з неявкою позивача (а.с. 113).

В судове засідання, призначене на 30.01.2014 року, представник позивача повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності (а.с. 115).

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 27.02.2013 року в м. Дніпропетровську по вул. Набережній Заводській мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки "Чері" державний реєстраційний номер АЕ 4902 ЕР, під керуванням водія Мала А.М. та автомобіля марки "Форд Фокус", державний реєстраційний номер АА 7714 НХ, під керуванням водія Пономаренко ОМ., що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання, та по суті не заперечувалося повноважним представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року по справі № 3-175/1616/13-п винним у скоєні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнаний водій автомобіля марки "Чері" державний реєстраційний номер АЕ 4902 ЕР Мала А.М., який порушив Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001року, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль і як наслідок власнику автомобіля марки "Форд Фокус", державний реєстраційний номер АА 7714 НХ спричинено матеріальну шкоду (15-16, 17).

На підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 011079/4002/000517 від 19.11.2012 року, укладеного між ПАТ "Страхова компанія «УНІКА» та власником автомобіля марки "Форд Фокус" ПАТ «Джей Ті Інтернешил компані України», позивачем потерпілій стороні з урахуванням франшизи у розмірі 519,95грн. було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 28 289,05грн., що підтверджується платіжним дорученням № 018087 від 27.05.2013року на суму 28 289,05грн., матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання та по суті не заперечується повноважним представником відповідача в судовому засіданні (а.с. 8-14, 18, 35).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "Чері" державний реєстраційний номер АЕ 4902 ЕР Малої А.М., як експлуатанта даного наземного транспортного засобу, застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АВ № 6212330, укладеного з відповідачем, та діючого на момент ДТП (а.с. 60).

Позивачем на адресу відповідача була направлена заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у відповідності до лімітів відповідальності страховика встановлених за полісом у розмірі 28289,05грн. з проханням відшкодувати вказану шкоду, яку відповідач залишив без розгляду, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою (а.с. 38).

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальних збитків, спричинених власнику колісного транспортного засобу, № 01/03/13 від 05.03.2013 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Форд Фокус" державний реєстраційний номер АА 7714 НХ, складає 28 824,62 гривень (із ПДВ) без урахування фізичного зносу вузлів та агрегатів, що підлягають заміні (а.с.22-29).

При цьому, оцінювачем коефіцієнт фізичного зносу вузлів та агрегатів, що підлягають заміні, було взято за « 0» саме на підставі заяви ПАТ "Страхова компанія «УНІКА.

Доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом в порушення вимог ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при розрахунку вартості матеріального збитку безпідставно було застосовано коефіцієнт зносу вузлів та агрегатів, що підлягають заміні внаслідок ДТП (0,37), оскільки відповідно до п. 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 передбачено випадки, коли знос не нараховується, є необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювали ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Посилання апелянта на п. 8.6.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 є безпідставним, оскільки даним пунктом Методики встановлені випадки, коли не розраховується втрата товарного вигляду колісного транспортного засобу, а не знос.

Стосовно ж випадків, коли не розраховується знос, то вони встановлені у пунктах 7.38 та 7.39 Методики. Відповідно до п. 7.38 значення Ез (коефіцієнт зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 7.39 Методики одним з винятків стосовно використання зазначених вимог є:

- б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

В акті огляду транспортного засобу, що є додатком до Звіту про оцінку вартості матеріальних збитків, спричинених власнику колісного транспортного засобу № 01/03/13 від 05.03.2013 року, зазначено, що автомобіль має сліди відновлювального ремонту більше трьох деталей кузова, вітрового скла, сколи подряпини кузова. Експертом не розраховувався коефіцієнт фізичного зносу тому, що саме так вимагав позивач, що безпосередньо зазначено у Звіті (а.с. 30-31).

Керуючись ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методикою, з урахуванням доведеності того факту, що складові частини кузова, кабіни, рами автомобіля марки "Форд Фокус" державний реєстраційний номер АА 7714 НХ відновлювали ремонтом, господарський суд вірно розрахував коефіцієнт фізичного зносу вузлів та агрегатів, що підлягають заміні - 0,37.

Підставивши зазначений коефіцієнт у формулу для визначення вартості матеріального збитку, зазначену у Звіті, господарський суд правильно отримав суму матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу вузлів та агрегатів, що підлягають заміні у сумі 22 246,26 гривень із ПДВ (6 882,27 + 4 162,99 + 17 779,36х(1-0,37)).

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно було вирахувано суму ПДВ, яка взагалі не була включена до суми страхового відшкодування та застосовано при цьому ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки дана норма не стосується відносин позивача та відповідача, а стосується потерпілої особи та відповідача як страховика відповідального за нанесену шкоду, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини, які склалися між ПАТ "Страхова компанія «УНІКА» та ПАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед" щодо виплати страхового відшкодування по полісу АВ 6212330 регулюються не тільки нормами цивільного законодавства, а й спеціальними законами - Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України "Про страхування".

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до ПАТ "Страхова компанія «УНІКА», яке виплатило страхове відшкодування за договором майнового страхування, перейшло право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування (ПАТ «Джей Ті Інтернешил компані України»), має до ПАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед", відповідальної за завдані збитки.

Отже, ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" безпосередньо стосується правовідносин позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Згідно платіжного доручення № 018087 від 27.05.2013 року відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля марки "Форд Фокус" здійснено безпосередньо на рахунок потерпілої особи - ПАТ «Джей Ті Інтернешил компані України» (а.с. 35), тому господарський суд правомірно застосував вимоги ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зменшив суму, що відповідає розміру оціненої шкоди (22 246,26 гривень) на суму податку на додану вартість (3 707,71 гривень) та визначив суму страхового відшкодування у розмірі 18 538,55 гривень, яку відповідно до ст. 12 Закону зменшив на суму франшизи (1 000 гривень) за полісом АВ/6212330.

Відповідно до приписів ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як слідує з рахунку фактури № 52 від 05.04.2013 року потерпіла сторона ПАТ «Джей Ті Інтернешил компані України» при здійсненні розрахунків за ремонт автомобіля з ФОП Коллє Д.І., який має статус платника єдиного податку, не сплачувало податок на додану вартість (а.с. 19).

Таким чином, позивачем не доведено, а господарським судом не встановлено, що особа, яка одержала від позивача страхове відшкодування (ПАТ «Джей Ті Інтернешил компані України»), зазнала витрат у зв'язку зі сплатою податку на додану вартість через пошкодження речі, як і не доведено, що вона мусить їх зробити.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що ПРАТ СК «Уніка» не має законних підстав вимагати від відповідача сплати податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція підтверджується Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013 р. у справі № 5011-1/19096-2012.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду слід залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року у справі №904/7711/1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови підписаний 31.01.2014р.)