Рішення № 36928634, 28.01.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 р. Справа № 914/4579/13

Львівський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства інфраструктури України в особі 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Держспецтрансслужби військова частина Т0410, як органу уповноважено здійснювати функції у спірних правовідносинах:

Позивач: 72 окремий загін механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту Військова частина Т0410 (80100, вул.Промислова, 3, м.Червоноград, Львівська область; ідентифікаційний код 33158321)

Відповідач: Фізична особа підприємець Бойко Віктор Васильович (80316, вул.Козацька, 4, м.Рава Руська, Львівська область; ідентифікаційний номер 817336048)

про стягнення заборгованості згідно договору

ціна позову: 124681грн. 60 коп.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Прокурор: Старик Н.В. - посвідчення №023551;

Позивача: Савчук Ж.О. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: не з'явився

Суть спору:

Львівським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства інфраструктури України в особі 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Держспецтрансслужби військова частина Т0410, як органу уповноважено здійснювати функції у спірних правовідносинах: 72 окремим загоном механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту Військова частина Т0410 (Позивач) заявлено позов до фізичної особи підприємця Бойко Віктора Васильовича з вимогою стягнення боргу у сумі 120261,60грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за виконані роботи), передбачених умовами Договору №8-0410-2013 від 24.05.2013 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 815,39грн. 3% річних від простроченого платежу та 3604,48грн. пені.

06.12.2013р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 20хв. 15.01.2014р. розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалі суду від 15.01.2014р.

Представникам Учасників процесу по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20,22,28,29,38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення по суті спору.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав для стягнення боргу з Відповідача.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення, витяг про включення відповідача в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи та дані вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, враховуючи терміни та строки поштових перебігів, беручи до уваги положення ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Учасників процесу, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п. 6 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п. 3 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Розділом ІХ Декларації "Про державний суверенітет України" та ст. 17 Конституції України передбачено, що як незалежна і суверенна держава, Україна будує свої власні Збройні сили, які є гарантом незалежності і суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України", вони є військовим формуванням, на яке покладаються дані функції.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Згідно п.1 Положення "Про Міністерство інфраструктури України", затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011р. №581/2011, Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінінфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, туризму та інфраструктури).

У відповідності до ст.1 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" (надалі - Закон) та "Положення про Державну спеціальну службу транспорту", затвердженого Указом Президента України №873/2004 від 06.08.2004р., Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим державним органом транспорту у складі центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану, основними завданнями якого є технічне прикриття, відбудова, встановлення загороджень на об'єктах національної транспортної системи України з метою забезпечення діяльності ЗСУ та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, охорона об'єктів національної транспортної системи України в мирний час та на умовах воєнного і надзвичайного стану, виконання інших завдань, пов'язаних із забезпеченням ефективного функціонування національної транспортної системи України, діяльність якого координується зазначеним міністерством.

Приписами ст.4 Закону встановлено, що до складу Держспецтрансслужби входять: орган управління Держспецтрансслужбою в складі центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, об'єднані загони, загони, окремі загони, підрозділи охорони, органи забезпечення, навчальний центр, заклади, підприємства та установи, які є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Фінансування Державної спеціальної служби транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Одним із структурних підрозділів Держспецтрансслужби є 72 окремий загін механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту - військова частина Т0410.

Відповідно до ст.19 Закону, майно, закріплене за Держспецтрансслужбою - є державною власністю, що перебуває у сфері управління центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту і належить їй на правах оперативного управління.

Щодо стягнення 120261,60грн. основного боргу.

24.05.2013р. фізична особа-підприємець Бойко Віктор Васильович (Замовник) та 72 окремий загін механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту Військова частина Т0410 (Підрядник) уклали Договір №8-0410-2013 з додатками (далі-Договір), згідно з умовами якого (п.1.1) Підрядник виконує загальнобудівельні роботи за завданням Замовника на об'єкті останнього, який розташований за адресою: с. Колоденці, Кам'янко-Бузького району, Львівської області. Замовник бере на себе зобов'язання прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи (п.1.2).

Приписами п.2.1 Договору передбачено, що вартість Договору буде складатись на основі договірної ціни (Додаток №1), який є невід'ємною частиною Договору та становить 49801,20грн. в тому числі ПДВ 8300,20грн.

У п.1 Додаткової угоди №1 від 15.07.2013р. зазначено, що в зв'язку зі збільшенням обсягів виконання робіт на об'єкті Замовника, збільшити договірну ціну на 49988,40грн. в тому числі ПДВ - 8331,40грн.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 від 15.08.2013р. встановлено, що Сторони погодили внести зміни в п.2.1 та викласти його в наступній редакції: загальна договірна ціна визначається сторонами на основі трьох кошторисів, які є невід'ємною частиною Договору і складає 138256,80грн., в тому числі ПДВ 23042,80грн.

Згідно п.2.3 Договору, термін виконання робіт з 28.05.2013р. по 30.09.2013р.

Відповідно до п.3.1 Договору, розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися у безготівковій формі (банківськими переказами) в національній валюті України, на підставі Актів приймання виконаних робіт (КБ-2в), та Довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3), щомісячно проміжними платежами в міру виконаних робіт.

Замовник зобов'язаний підписати подані Підрядником документи, що підтверджують виконання робіт або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється Замовником протягом 5 днів з дня підписання Замовником Актів приймання виконаних робіт (КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3) (п.3.3).

У п.4.1.4 Договору зазначено, що Замовник зобов'язується розрахуватись за виконані роботи згідно п.3 Договору.

Пунктом 7.1 передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.12.2013 року.

Відповідно до п.8.1 Договору, усі суперечки та розбіжності вирішуватимуться Сторонами шляхом переговорів. У випадку неможливості досягти згоди шляхом переговорів, кожна із Сторін має право звернутись в господарський суд.

Договір, усі додатки і доповнення до Договору, підписані належним чином уповноваженими та скріплені відбитками печаток обох Сторін, є невід'ємною частиною Договору. Додатки до Договору мають таку ж юридичну силу, як і сам Договір (9.1).

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором, Позивачем виконано роботи у повному обсязі, а Відповідачем прийнято виконані роботи (зауважень до якості виконаних робіт у Замовника не було), за Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за червень 2013р. на суму 16608,00грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за червень 2013р., які Сторонами підписані та скріплені печатками 27.06.2013 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за липень 2013р. на суму 33186,00грн. в тому числі ПДВ та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за липень 2013р., які Сторонами підписані та скріплені печатками 15.07.2013 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за липень 2013р. на суму 22135,20грн. в тому числі ПДВ та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за липень 2013р., які Сторонами підписані та скріплені печатками 31.07.2013 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №4 за серпень 2013р. на суму 27865,20грн. в тому числі ПДВ та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за серпень 2013р., які Сторонами підписані та скріплені печатками 30.08.2013 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №5 за серпень 2013р. на суму 12136,80грн. в тому числі ПДВ та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за серпень 2013р., які Сторонами підписані та скріплені печатками 30.08.2013 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №6 за вересень 2013р. на суму 26330,40грн. в тому числі ПДВ та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за вересень 2013р., які Сторонами підписані та скріплені печатками 20.09.2013 року.

Всього Позивачем виконано, а Відповідачем прийнято робіт на загальну суму 138261,60грн.

При цьому підписання Відповідачем Актів здачі приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних та прийнятих підрядних робіт, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

19.09.2013 року Позивач направив Відповідачу Претензію №372 з вимогою погашення суми боргу, проте, Відповідач не сплатив борг у повному обсязі.

За поставлений товар Відповідач розрахувався лише частково в розмірі 18000,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 47-52).

Отже, сума боргу Відповідача перед Позивачем за виконані роботи складає 120261,60грн.

Проте, з даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до позовної заяви, підставою позовних вимог є укладений між Сторонами Договір.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, Додатком №2 до Договору визначено договірну ціну - 138256,80грн.

Позивачем ж, як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, виконано робіт на загальну суму 138261,60грн.

Відтак, різниця між встановленою ціною Договору та виконаними роботами складає 4,80грн. (138261,60-138256,80).

Згідно доводів Позивача та наявних в матеріалах справи документів, Відповідачем здійснено часткову оплату за Договором в розмірі 18000грн., які Позивачем зараховані в якості оплати згідно Договору.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що борг Відповідача перед Позивачем за Договором складає 120256,80грн. (138256,80-18000).

При цьому суд зазначає, що судом не заперечується, та встановлено загальну суму виконаних Позивачем та прийнятих Відповідачем робіт - 138261,60грн., в тому числі 4,80грн. не за Договором. З врахуванням того, що предметом позову є стягнення заборгованості за Договором, вимога про стягнення 4,80грн. основного боргу, як виконані не за Договором роботи, не може підлягати до стягнення з наведених у позові підстав. Проте, наведене не позбавляє можливості Позивача чи Прокурора звернутися до суду з вимогою про стягнення 4,80грн. основного боргу з інших, аніж зазначено у позові, підстав.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

У ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням наведеного, в тому числі того, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за виконані роботи згідно Договору №8-0410-2013 від 24.05.2013 року, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 120256,80грн.; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, Учасниками процесу не наведені доводи та не надані докази здійснення Відповідачем оплати 120256,80грн. боргу повністю чи частково; суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 120261,60грн. основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 120256,80грн., в частині ж стягнення 4,80грн. боргу за Договором слід відмовити.

Щодо стягнення 3604,48грн. пені.

Позивач просить також стягнути 3604,48грн. пені, розрахунок якої додано до позовної заяви.

У п.5.2 Договору зазначено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої не період коли сплачується пеня.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що такий розраховано Позивачем невірно, оскільки: не враховано, що 4,80грн. основного боргу не підлягають стягненню за Договором; внаслідок розрахунку розміру пені з врахуванням денного розміру подвійної облікової ставки НБУ допущено арифметичні помилки через неточність при округленні; враховано, що розмір ставки НБУ становив 6,5% з 14.08.2013р., проте, згідно Постанови НБУ №315 від 09.08.2013р., ставка НБУ 6,5000% встановлена з 13.08.2013р.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3581,30грн. пені, в частині стягнення 23,18грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 815,39грн. 3% річних.

В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 815,39грн. 3% річних, розрахунок яких надано в додатках до позовної заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд зазначає, що такий розраховано Позивачем невірно, оскільки допущено арифметичні помилки при проведенні розрахунку. Проте, перевіривши правильність проведеного розрахунку, в тому числі з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд зазначає, що розмір 3% річних є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що в частині стягнення 3% річних у сумі 815,39грн. позовні вимоги підлягають до задоволення.

28.01.2014 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 03.02.2014р.

Враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача та результати розгляду спору, норма ч. 1 ст. 49 ГПКУ є підставою для покладення на нього судових витрат у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Бойко Віктора Васильовича (80316, вул. Козацька, 4, м. Рава Руська, Львівська область; ідентифікаційний номер 817336048) на користь 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту Військова частина Т0410 (80100, вул. Промислова, 3, м. Червоноград, Львівська область; ідентифікаційний код 33158321) 120256,80грн. основного боргу, 815,39грн. 3% річних, 3581,30грн. пені.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця Бойко Віктора Васильовича (80316, вул. Козацька, 4, м. Рава Руська, Львівська область; ідентифікаційний номер 817336048) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 2493,07грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.