Рішення № 36928384, 29.01.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.2014 Справа № 905/9043/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар’єр», с.Кальчик Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛСК-ДОН», м. Донецьк

про стягнення 73 600грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Кальчицький кар’єр», с.Кальчик Донецької області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛСК-ДОН», м. Донецьк заборгованість у сумі 73 600грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що свої зобов’язання щодо передоплати позивач здійснив у повному обсязі, а саме сплатив суму у розмірі 121 850грн., однак відповідач свої зобов’язання щодо поставки товару частково виконав на суму 38 850грн., оплачений товар повністю не поставив. Разом з цим, відповідач повернув грошові кошти позивачу у розмірі 9 400грн., у зв’язку із чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 73 600грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копії рахунків-фактури №СФ-0000033 від 22.09.2010р., №СФ-0000036 від 05.07.2011р., копію договору поставки №Л2011-1/4 від 11.01.2011р., копії специфікацій №1, №2, копію платіжного доручення №914 від 01.10.2010р., №964 від 14.10.2010р., №995 від 19.10.2010р., №1373 від 03.02.2011р., №1690 від 15.04.2011р, №1729 від 27.04.2011р., №1908 від 15.06.2011р., №1991 від 08.07.2011р., №2031 від 19.07.2011р., №2229 від 09.09.2011р., копії претензій вих.№210/1 від 06.09.2012р., вих.№142 від 30.08.2013р., вих.№107 від 16.05.2012р., копію акту звірки станом на 06.09.2012р.

Позивач в засідання суду не з»явився, однак звернувся до суду з телеграмою від 28.01.14р., в якій просить суд відкласти розгляд справи на 05.02.2014р., у зв»язку з погодними умовами.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з’явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Проте, поштові конверти були повернуті підприємством зв»язку на адресу суду з посиланням на вибуття підприємства за вказаною адресою.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛСК-ДОН», виставив позивачу рахунок-фактури №СФ-0000033 від 22.09.2010р. для оплати модельної оснастки плити дробящої щекової №1, №2 та плити дробящої щекової №1, №2 на загальну суму 141 900грн.

Позивачем була прийнята пропозиція відповідача щодо поставки продукції, у зв’язку із чим ним була здійснена попередня оплата товару на суму 50000грн., що підтверджується платіжним дорученням №914 від 01.10.2010р., №964 від 14.10.2010р., №995 від 19.10.2010р.

11 січня 2011р. між Приватним акціонерним товариством «Кальчицький кар’єр», с.Кальчик Донецької області (далі по тексту-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛСК-ДОН», м.Донецьк (далі по тексту-Постачальник) був укладений договір поставки №Л2011-1/4, згідно умов якого Постачальник взяв на себе зобов’язання передати у власність Покупцю, а останній зобов»язався прийняти та оплатити товар, найменування та характеристики якого наведені в п.1.2 даного договору.

Пунктом 2.4 договору сторони передбачили, що покупець здійснює розрахунок за поставлений товар на умовах:

- передоплата у розмірі 50% від суми, визначеної п.2.1 даного договору, протягом 5 календарних днів з моменту укладення даного договору;

- кінцевий розрахунок здійснюється покупцем протягом 5 календарних днів з моменту одержання письмового повідомлення факсимільним зв»язком постачальника про готовність до відвантаження товару.

У виконання умов Договорів сторонами були підписані специфікації №1, №2.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку металопродукції із зазначенням умов та строків поставок, його найменування, кількісних та якісних показників, ціни. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛСК-ДОН», виставив позивачу рахунок-фактури №СФ-0000036 від 05.07.2011р. на загальну суму 75 490грн.

Позивачем була прийнята пропозиція позивача щодо поставки продукції, у зв’язку із чим ним була здійснена попередня оплата товару на суму 71850грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1373 від 03.02.2011р., №1690 від 15.04.2011р, №1729 від 27.04.2011р., №1908 від 15.06.2011р., №1991 від 08.07.2011р., №2031 від 19.07.2011р., №2229 від 09.09.2011р.

На виконання умов Договору, за накладною №РН-0000011 від 18.04.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 38 850грн.

Частково відповідач повернув на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 9 400грн.

У зв’язку із не поставкою товару у повному обсязі, позивачем 12.09.2012р.,22.05.2012р. та 02.09.2013р. були надіслані на адресу відповідача претензії вих.№210/1, вих.№142, вих.№107 з вимогою повернути грошові кошти у сумі 73 600грн. на рахунок позивача. Проте, претензії залишились без відповіді та виконання зі сторони відповідача.

Станом на 06.09.2012р. відповідач підтвердив наявність вказаного боргу перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов поставки за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 73 600грн.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Разом з цим, між сторонами існували як фактичні взаємовідносини так і договірні.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №Л2011-1/4 від 11.01.2011р. на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договорами поставки та підпадають під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Позивач свої зобов’язання щодо попередньої оплати товару виконав у повному обсязі, а саме здійснив передоплату товару на загальну суму 121 850грн., що підтверджується вищевказаними платіжними дорученнями та виписками банку. Відповідачем в свою чергу зобов’язання щодо поставки товару не було виконане в повному обсязі. Тобто передоплата в сумі 73 600грн. на сьогоднішній день залишалася відповідачем не повернута, продукція на дану суму поставлена не була.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На час звернення із позовом товар на суму 73 600грн. не поставлений, грошові кошти не повернуті. Будь-яких документів у підтвердження поставки товару або відсутності заборгованості відповідачем надано не було. Потреба в отриманні товару у позивача відпала, у зв’язку із чим позивач звернувся до суду з вимогою повернути йому суму попередньої оплати у розмірі 73 600грн. Відтак господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми попередньої оплати в розмірі 73 600грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 530, 693 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар’єр», с.Кальчик Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛСК-ДОН», м. Донецьк про стягнення 73 600грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛСК-ДОН», м. Донецьк на користь Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар’єр», с.Кальчик Донецької області заборгованість у сумі 73 600грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.01.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна