Ухвала суду № 36926527, 30.01.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Олексюк А.О.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"30" січня 2014 р. Справа № 558/643/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненської області на постанову Демидівського районного суду Рівненської області від "18" листопада 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненської області про визнання незаконною та скасування постанови органу ДВС ,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Демидівського районного суду Рівненської області в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про закінчення виконавчого провадження від 02.09.2013 року по виконавчому провадженні №39229235.

Постановою Демидівського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про закінчення виконавчого провадження від 02.09.2013 року по виконавчому провадженню №39229235.

При прийнятті вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що на виконання судового рішення був зроблений перерахунок пенсії позивача, однак сума нарахованої заборгованості позивачу виплачена не була за відсутності бюджетного фінансування.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненської області звернулося до Житомирського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволені позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином. В заяві до суду позивач просить розглядати справу за її відсутності.Виходячи з положень ч.4 ст.196, п.2 ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Дудкою І.О. від 03.09.2012 року було відкрито виконавче провадження №34140089 по примусовому виконанню виконавчого листа №1705/46/2012, виданого Демидівського районного суду Рівненської області 18.07.2012 року.

02.09.2013 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення вказаного виконавчого провадження, оскільки згідно повідомлення боржника, перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснено, а фактична виплата буде проведена після надходження коштів з Державного бюджету України.

Відповідно до вимог п.11 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пленум Вищого адміністративного суду України в п. 18 постанови № 3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби " (із внесеними змінами і доповненнями) роз'яснив:

"Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що посилання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області на п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу закінчення виконавчого провадження є безпідставним.

Так, відповідачем не було здійснено усіх можливих вичерпних заходів виконання судового рішення. В матеріалах справи відсутні докази щодо звернення державного виконавця до суду з поданням про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення з огляду на відсутність у боржника коштів для виконання судових рішень, зміни способу та порядку виконання судового рішення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що ст.263 КАС України, яка кореспондується із ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" і якою врегульовано порядок відстрочення виконання судових рішень у адміністративних справах, саме й передбачена законодавцем при виникненні певних обставин у виконавчому провадженні, з метою створення оптимальних умов для належного та якісного виконання судового рішення. Неприпустимим, на думку суду, у розумінні даної норми, є тлумачення можливості внесення подання державним виконавцем, як право (бажання чи небажання), оскільки у даному випадку державний виконавець повинен внести таке подання, за наявності певних обставин і у випадку, коли сторони виконавчого провадження таким правом не скористались.

Статтею 89 згаданого Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника, у разі повторного невиконання рішення державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази накладення на боржника штрафу відповідно до статті 89 Закону та щодо звернення з поданням до правоохоронного органу для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Відповідно до підпунктів 1,3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, ним не доведено правомірності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документу на підставі статей 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Слід також зазначити, що згідно з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Приписами ст.19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Україною 17.07.1997 року, передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 зазначеної Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Як зазначено в п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року у справі "Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

Боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відтак, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанціх дійшов обґрунтованого висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною, тому підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову суду першої інстанції прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Демидівського районного суду Рівненської області від "18" листопада 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненської області вул.Замкова,22а,м.Рівне,33028