Постанова № 36923032, 28.01.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р.Справа № 923/1291/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Величко Т.А., Лашина В.В.

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №117 від 28.01.2014р.)

при секретарі судового засідання Альошиній Г.М.,

за участю представників:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи (ТВП "Постачтехкомплект") - участі не брали;

від третьої особи (Херсонського агентства "Інфлот") - Гула О.Є., довіреність №66 від 01.02.2013р.;

від третьої особи (Чорноморського головного морського агентства "Інфлот") - Гула О.Є., довіреність №66 від 01.02.2013р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Скадовської міської ради Херсонської області

на рішення господарського суду Херсонської області від 05.11.2013 р.

у справі №923/1291/13

за позовом: Скадовської міської ради Херсонської області

до відповідача: державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- ТВП "Постачтехкомплект";

- Херсонського агентства "Інфлот";

- Чорноморського головного морського агентства "Інфлот";

про визнання недійсним пункту рішення та визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013р. Скадовська міська рада Херсонської області звернулась з позовом до державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТВП "Постачтехкомплект", Херсонського агентства "Інфлот" про визнання недійсним пункту 13.1 рішення ХХV сесії XXIV скликання Скадовської міської ради №205 „Про врегулювання земельних відносин" від 04.12.2003р.; визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії І-ХС №000150 від 18.02.2004р.

За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №923/1291/13.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.10.2013р. залучено до участі у справі №923/1291/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Чорноморське головне морське агентство "Інфлот" (том І а.с.146).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.11.2013р. у справі №923/1291/13 (суддя Л.М. Немченко) у позові відмовлено (том І а.с. 169-171).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Скадовська міська рада Херсонської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 05.11.2013 р. у справі №923/1291/13 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги (том ІІ а.с. 26-30).

Державне підприємство "Скадовський морський торговельний порт" у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення висловило заперечення (том ІІ а.с. 39-41).

В судовому засіданні 28.01.2014р. представник третіх осіб (Херсонського агентства "Інфлот", Чорноморського головного морського агентства "Інфлот") проти задоволення апеляційної скарги також висловив заперечення; позивач участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №00307080 від 10.12.2013р. (том ІІ а.с. 20); третя особа -ТВП "Постачтехкомплект власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не висловила та в судове засідання не з'явилась, хоча була повідомлена про час та місце його проведення, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №22811496 від 10.12.2013р. (том ІІ а.с. 21).

Заслухавши пояснення представника третіх осіб (Херсонського агентства "Інфлот", Чорноморського головного морського агентства "Інфлот"), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Скадовської районної ради депутатів трудящих "Про затвердження державного акту приймання дитячого садка-яслів на 140 місць в м. Скадовську, по вул. Пролетарська" № 495 від 30.12.1974 р. затверджено акт державної комісії прийому до експлуатації дитячого садка-яслів на 140 місць Скадовського морського порту (том І а.с. 20).

12.02.2003р. рішенням XI сесії XXIV скликання Скадовської міської ради "Про врегулювання земельних відносин" №108 надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки в постійне користування Скадовському морському торговому порту під існуючою будівлею дитячого садка "Кораблик" в м. Скадовськ по вул. Пролетарській, 19 (том І а.с. 34).

Пунктом 13.1 рішення XXV сесії XXIV скликання Скадовської міської ради "Про врегулювання земельних відносин" №205 від 04.12.2003 р. затверджено проект відведення земельної ділянки та надано її в постійне користування Скадовському морському торговому порту під існуючий дитячий садок "Кораблик" у м. Скадовську по вул. Пролетарській, 19, площею 0,4542 га (том І а.с. 13-16).

На підставі зазначеного рішення 18.02.2004р. Скадовською міською радою Херсонської області видано державний акт серії І-ХС №000150 на право постійного користування Скадовському морському торгівельному порту для громадського призначення, освіти земельною ділянкою площею 0,4542 га (том І а.с.17-19).

Предметом даного спору є визнання недійсними пункту 13.1 рішення Скадовської міської ради №205 від 04.12.2003р. та виданого на його підставі державного акту серії І-ХС №000150 від 18.02.2004 р.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У відповідності до статті 25, частини першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною першою статті 74 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Конституційний суд України у пункті 5 рішення від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Правова позиція стосовно того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, викладена також в постанові Верховного Суду України від 04.06.2013р. у справі №21-64а13.

Місцевим господарським судом встановлено, що Скадовська міська рада пунктом 13.1 рішення №205 від 04.12.2003 р. надала відповідачеві земельну ділянку площею 0,4542 га під існуючий дитячий садок "Кораблик" у м. Скадовську по вул. Пролетарській, 19; за актом приймання-передачі земельна ділянка передана в постійне користування; на підставі цього рішення видано державний акт серії І-ХС №000150 від 18.02.2004р. Вказані обставини беззаперечно свідчать про виконання сторонами пункту 13.1 рішення Складовської міської ради №205 від 04.12.2003 р.

Оскільки зазначене рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, відтак воно не може бути в подальшому скасовано органом місцевого самоврядування за наявності заперечень з боку позивача, а тому місцевим господарським судом не обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині з тих підстав, що міська рада може самостійно скасувати оспорене рішення. Водночас зазначений висновок суду першої інстанції не призвів до прийняття неправильного рішення, що виключає можливість його зміни чи скасування, з огляду на таке.

Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В пункті 2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/609 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" з подальшими змінами та доповненнями зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Підставами для визнання недійсним пункту 13.1 рішення №205 від 04.12.2003 р. позивач зазначає наступні обставини: знаходження на земельній ділянці карантинних рослин; систематична несплата відповідачем земельного податку; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; у зв'язку з продажем частин об'єкту нерухомого майна, розташованого на переданій у постійне користування земельній ділянці, нові власники та відповідач не переоформили земельну ділянку.

Зазначені порушення відповідно до вимог статті 141 Земельного кодексу України позивач вважає підставами для припинення права користування позивачем земельною ділянкою, при цьому посилається на положення статті 287 Податкового кодексу України та статті 96 Земельного кодексу України, згідно яких землекористувачі зобов'язані сплачувати земельний податок/плату за землю.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Однак предметом даного спору є не припинення права користування земельною ділянкою, розташованою у м.Скадовську по вул.Пролетарській, 19, а визнання недійсним рішення, яким затверджено проект землеустрою та передано у постійне користування зазначену земельну ділянку.

Рішенням органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Виникнення після надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у користування обставин, з якими закон пов'язує підстави припинення права користування земельною ділянкою, не може свідчити про невідповідність такого рішення вимогам чинного на час його прийняття законодавства.

Позивачем ні в позовній заяві, ні в заяві про нормативне обґрунтування позовних вимог, ні в апеляційній скарзі не зазначено яким нормам, положенням законодавства не відповідає пункт 13.1 рішення Скадовської міської ради №205 від 04.12.2003 р.

Враховуючи недоведенність позивачем факту невідповідності пункту 13.1 рішення Скадовської міської ради №205 від 04.12.2013р. вимогам законодавства, а також те, що земельна ділянка площею 0,4542 га, розташована в м. Скадовську по вул. Пролетарській,19, знаходиться в адміністративних межах м. Скадовськ, і у Скадовської міської ради були повноваження на погодження проекту землеустрою та передачу цієї земельної ділянки в користування відповідачеві, господарським судом Херсонської області правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 13.1 рішення Скадовської міської ради №205 від 04.12.2003р.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним державного акту серії І-ХС №000150 від 18.02.2004р., то колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, від документу, на підставі якого видано відповідний державний акт, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Саме таку правову позицію викладено у пункті 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

З огляду на те, що рішення Скадовської міської ради №205 від 04.12.2003 р. є чинним, не визнано недійсним в передбаченому законодавством порядку, Одеський апеляційний господарський суд вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії І-ХС №000150 від 18.02.2004р., виданого на підставі вказаного рішення.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, в зв'язку з чим підстави для скасування чи зміни оспореного судового акту відсутні.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Скадовської міської ради Херсонської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 05.11.2013 р. у справі №923/1291/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 30.01.2014р.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Т.А.Величко

Суддя В.В. Лашин