Ухвала суду № 36922994, 21.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11561/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0003161703.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивач звільнений від нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку в силу приписів ПК України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.12.2008 року та є платником єдиного податку згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 від 24.01.2012 року.

Крім того, як вірно встановлено судом, Позивачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1: нежиле приміщення підвалу (в літері А) №1 по №7 групи приміщень №161 загальною площею 155,9 кв.м.; нежиле приміщення підвалу (в літері А) №172 загальною площею 17,2 кв.м.; нежиле приміщення підвалу (в літері А) №2, №3 групи приміщень №172 загальною площею 5,80 кв.м. та 23,00 кв.м. Послуги з обслуговування та утримання будинку та при будинкової території здійснюється КП «Індустріальне» у відповідності до укладених між Позивачем та КП «Індустріальне» договорів від 15.07.2009 року №№ 183, 184, 348.

З матеріалів справи також вбачається, що вказані приміщення ФОП ОСОБА_2 використовує у господарській діяльності шляхом надання останніх в оренду, про що свідчать наявні у матеріалах справи договори оренди №2 від 01.03.2012 року, №б/н від 01.02.2012 року та №б/н від 01.08.2012 року.

25.06.2013 року Позивачем отримано винесене ДПІ у Солом'янському районі податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.03.2013 року №0003161703, яким ФОП ОСОБА_2 нараховано суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 6 102,40 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 269, 270, 291, 297 ПК України, ст. ст. 42, 125, 193 ЗК України, ст. 796 ЦК України, прийшов до висновку, що Позивач як платник єдиного податку звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

Тобто, обов'язковою умовою звільнення платника єдиного податку від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку є використання такої земельної ділянки для провадження господарської діяльності.

Згідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Як було встановлено судом першої інстанції, за Позивачем у державному земельному кадастрі не обліковується право власності чи користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Поряд з цим, відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Згідно статті 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

З наведених вище положень ЦК України випливає однозначний висновок про те, що сторони договору оренди можуть, а не зобов'язані визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. При цьому Цивільний кодекс прямо не передбачає зазначення у договорі оренди приміщення складових орендної плати, наголошуючи виключно на необхідності існування таких платежів взагалі.

З огляду на вищенаведене судова колегія критично оцінює посилання Апелянта на те, що щодо земельної ділянки під приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 178,9 кв. м., переданій в оренду Позивачем, плата за користування земельною ділянкою не встановлена, а відтак і не використовується ФОП ОСОБА_2 у господарській діяльності.

При цьому колегією суддів враховується, що твердження ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про передачу Позивачем в оренду виключно приміщень суперечить посиланням Відповідача на приписи ст. 796 ЦК України, оскільки, як було зазначено вище, передача в оренду приміщення без передачі в користування земельної ділянки, на якій вона розташована, в силу положень чинного законодавства неможлива.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.