Рішення № 36922987, 21.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23781/13 21.01.14

За позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Інвестиційно-інжинірингова компанія»

Про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Вільгельм А.Д. представник за довіреністю № 7/26-34/2712/05 від 27.12.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - позивач, Інспекція) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Інвестиційно-інжинірингова компанія» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача привести незавершений будівництвом об'єкт 3-й житловий будинок, що на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва у відповідність до проектної документації та заборону відповідачу експлуатацію вказаного об'єкта до прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведення позивачем позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил було встановлено, що на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва незавершений будівництвом об'єкт 3-й житловий будинок використовується без прийняття в експлуатацію, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача привести такий об'єкт у відповідність до проектної документації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.13. порушено провадження у справі № 910/23781/13 та призначено її до розгляду на 14.01.14.

В судовому засіданні 14.01.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.01.14., про що сторони повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 21.01.14. представником позивача на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, яку судом розцінено як заяву про зміну предмету позову та прийнято до розгляду.

Як вбачається із заяви про зміну предмету позову позивач просить суд зобов'язати відповідача привести у відповідність до проектної документації незавершений будівництвом об'єкт 3-й житловий будинок, що на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва.

Представник відповідача в судове засідання 21.01.14. не з'явився, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, проте, 21.01.14. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням повноважного представника відповідача у відрядженні.

Розглянувши в судовому засіданні 21.01.14. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ст. 77 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

До клопотання відповідачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які заявник посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 21.01.14. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/23781/13.

В судовому засіданні 21.01.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до направлення № б/н від 20.06.13., 26.06.13. заступником начальника інспекційного відділу № 4 Антоненко В.А. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідачем щодо експлуатації об'єкта: житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва.

При перевірці розташованого на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва незавершеного будівництвом об'єкту - 3-го житлового будинку, встановлено порушення вимог ч. 8 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 11, 23 ЗУ «Про архітектурну діяльність», вимог ДБН А.3.2-2-2009, ДБН А.3.1-5-2009, п. 1.17, п. 9.4 ДБН А.3.1-5-2009., про що складено акт від 26.06.13.

У зв'язку з вказаним позивачем було видано відповідачу припис від 26.06.13. з вимогою з 26.06.13. заборонити експлуатацію незавершеного будівництвом об'єкту та до 16.08.13. усунути порушення відповідно до вимог діючого законодавства.

Крім того, 26.06.13., позивачем на відповідача складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким зафіксовано, що на спірному об'єкті вбудовані приміщення громадського призначення на перших трьох поверхах житлової вежі (секція № 3) експлуатуються під офіси без прийняття в експлуатацію (об'єкт V категорії складності, відповідно до ДБН В.1.2-14-2009), чим порушено ч. 8 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, зафіксовано порушення п. п. 4.17, 6.1.9 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення», п. 1.17, п. 2.23, п. 9.4 ДБН А.3.1-5-2009 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва».

Постановами від 04.07.13. № 254/13, № 256/13, № 255/13, № 257/13 накладено на відповідача штрафи за правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

На підставі контролю за виконанням вимог припису виданого позивачем 26.06.13., було видано направлення № б/н від 26.08.13. для проведення позапланової перевірки, заступником начальника інспекційного відділу № 4 Антоненко В.А. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідачем щодо експлуатації об'єкта: житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва.

За результатами перевірки актом № б/н від 02.09.13.. перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, встановлено, що вимоги припису, виданого Інспекцією 26.06.13. відповідачем не виконані.

На підставі перевірки позивачем складено протокол від 02.09.13. та у зв'язку з вказаним позивачем було видано відповідачу припис від 02.09.13. з вимогою до 07.10.13. усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті: житлові будинки з об'єктами соціально-культурного призначення на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва.

Для контролю за виконанням вимог припису виданого позивачем 02.09.13., у відповідності до направлення № б/н від 07.10.13. для проведення позапланової перевірки, заступником начальника інспекційного відділу № 4 Антоненко В.А. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідачем щодо експлуатації об'єкта: житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва.

За результатами перевірки актом № б/н від 09.10.13. перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, встановлено, що вимоги припису, виданого Інспекцією 02.09.13. відповідачем не виконані, а саме продовжується експлуатація незавершеного будівництвом об'єкта та не усунуто порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Постановою від 09.09.13. № 378/13 накладено на відповідача штраф за правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем у добровільному порядку вимог приписів Інспекції від 26.06.13., 02.09.13., у зв'язку із чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача привести у відповідність до проектної документації незавершений будівництвом об'єкт 3-й житловий будинок, що на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом п. 3 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві і м. Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.07. № 317 (надалі -Положення), основними завданнями інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури; виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль).

Відповідно до п.п. 6 п. 4 Положення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до покладених на них завдань проводять у встановленому порядку перевірки: відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт та іншої виконавчої документації; наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Тобто, Інспекція є органом, уповноваженим державою на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно з ст. 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.

У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

З огляду на наведені норми вбачається, що для здійснення будівельних робіт законодавець встановлює обов'язковість наявності документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та затвердженої проектної документації.

Далі, положеннями ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю (ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

За твердженням позивача, згідно з Єдиним реєстром 3-й житловий будинок, що на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва, в експлуатацію не приймався. Вказане відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності) підтверджується здійснення відповідачем експлуатації на спірному об'єкті вбудованих приміщення громадського призначення на перших трьох поверхах житлової вежі (секція № 3) під офіси без прийняття в експлуатацію (об'єкт V категорії складності, відповідно до ДБН В.1.2-14-2009).

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється. (ч. 8 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.11., а саме п. 12, встановлено, що експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Судом встановлено, що 3-й житловий будинок, що на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва, в експлуатацію в установленому законом порядку не приймався, а тому в силу положень ст. 376 Цивільного кодексу України підлягає перебудові у відповіднності до проектної документації..

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Приписами від 26.06.13., 02.09.13. Інспекція вимагала від відповідача не здійснювати експлуатацію незавершеного будівництвом об'єкту та усунути порушення відповідно до вимог діючого законодавства.

Наявними матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих робіт і будівельних робіт) підтверджується невиконання відповідачем вимог Інспекції та факт того, що на спірному об'єкті вбудовані приміщення громадського призначення на перших трьох поверхах житлової вежі (секція № 3) експлуатуються під офіси без прийняття в експлуатацію (об'єкт V категорії складності, відповідно до ДБН В.1.2-14-2009), чим порушено ч. 8 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Доказів на спростування наведеного відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Судом встановлено, що відповідачем не було виконано приписів Інспекції про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 26.06.13., 02.09.13.

За змістом ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Тобто, законодавцем встановлено дві підстави, за наявності хоча б одної з яких, існують правові підстави для зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, здійснити його перебудову чи знести.

Суд відзначає, що саме по собі встановлення факту відсутності документів, що надають право на експлуатацію об'єкта будівництва не є підставою для зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, здійснити його перебудову чи знести такий об'єкт, однак відсутність таких документів та експлуатація об'єкта без прийняття в експлуатацію є порушенням законодавства щодо порядку здійснення будівництва, з чим безпосередньо пов'язано дотримання будівельних норм і правил.

Таким чином, на спірному об'єкті вбудовані приміщення громадського призначення на перших трьох поверхах житлової вежі (секція № 3) експлуатуються під офіси без прийняття в експлуатацію (об'єкт V категорії складності, відповідно до ДБН В.1.2-14-2009), що не відповідає проектній документації та чим порушено істотне порушення будівельних норм і правил, а тому настають правові наслідки передбачені ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Відповідачем доказів на спростування повідомлених позивачем обставин не надано.

За таких обставин, позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про зобов'язання відповідача привести у відповідність до проектної документації незавершений будівництвом об'єкт 3-й житловий будинок, що на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва, є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки в силу вимог п. 24 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Інвестиційно-інжинірингова компанія» (01033, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кв. 1; ідентифікаційний код 32102765) привести у відповідність до проектної документації незавершений будівництвом об'єкт - третій житловий будинок, що знаходиться на перетині проспекту Павла Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі міста Києва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Інвестиційно-інжинірингова компанія» (01033, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кв. 1; ідентифікаційний код 32102765) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.14.

Суддя Т.М. Ващенко