Рішення № 36922914, 28.01.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа № 918/1752/13

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-Машкомплект» до дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Дубровицький райавтодор» про стягнення 32 815, 80 грн.

За участю:

від позивача: не зявився;

від відповідача: Ковальчук І.В.(дов. №50-13 від 29.10.2013р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «МТ-Машкомплект» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» в особі філії «Дубровицький райавтодор» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 32 816, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання усної домовленості згідно видаткових накладних: №РН-0000643 від 22.06.2010 року на суму 19 104,00 грн.; №РН-0000082 від 26.01.2011 року на суму 1 680,00 грн.; №РН-0000865 від 03.10.2011 року на суму 22 032,00 грн. поставив філії «Дубровицький райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» запасні частини та обладнання. Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 10 000,00 грн. заборгувавши позивачу 32 815, 80 грн.

Посилаючись на ст.ст. 509,525,526,530,611,625,640,641,642 ЦК України та ст.ст. 20,193 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача 32 816, 00 грн. боргу.

Ухвалою від 14 листопада 2013 року порушено провадження у справі № 918/1752/13 розгляд якої призначено на 21 листопада 2013 року.

В судове засідання 21 листопада 2013 року представники сторін не з'явились, розгляд справи було відкладено на 03.12.2013 р.

На адресу суду 27.11.13 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо позивача, відповідача та його філії.

27.11.2013 року від позивача надійшла заява про уточнення резолютивної частини позовної заяви. У вказаній заяві позивач зазначає, що у резулятивній частині позовної заяви допущено неточності щодо повного найменування відповідача. Позивач просить суд стягнути з ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Дубровицький райавтодор" 32 815,80 грн.

03.12.13 року Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить врахувати, що ст.95 ЦК України визначено, що філії є відокремленими підрозділами юридичної особи, вони не є юридичними особами, а лише наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення. Звертає увагу суду, що згідно довідки про включення до ЄДР філії "Корецької райавтодор" є структурним підрозділом без права юридичної особи. Просить суд припинити провадження у справі за позовом ТзОВ "МТ-Машкомплект" до філії "Дубровицький райавтодор" ДП "Рівненський обавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України" щодо стягнення заборгованості в сумі 32 815, 80 грн. (а.с. 64).

Представник позивача в судовому засіданні 03 грудня 2013 року уточненні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені.

Відповідач в судове засідання 03 грудня 2013 року явку повноважного представника не забезпечив. Ухвалою суду від 03 грудня 2013 року розгляд справи було відкладено на 18 грудня 2013 року.

06.12.213 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача; поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист про відправлення копії позовної заяви та додатків до неї відповідачу; поштової квитанцї та опису вкладення у цінний лист про відправлення копії заяви про уточнення резолютивної частини позовної заяви щодо відповідача та додатків до неї відповідачу.

18.12.2013 року повноважні представники сторін для участі судовому засіданні не з'явились, причини неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомили.

Ухвалою суду від 18 грудня 2013 року розгляд справи було відкладено на 09 січня 2014 року.

09.01.2014 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд застосувати позовну давність щодо вимог в сумі 9 104,00 грн. за отриманий від Позивача філією "Дубровицький райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" товар по видатковій накладній № РН-0000643 від 22.06.2010 року.

09 січня 2014 року в судове засідання позивач явку повноважно представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 21.11.2013 року не виконав причин невиконання не повідомив.

09.01.2014 року до канцелярії суду Відповідачем подано клопотання про продовження строку розгляду спору в порядку, встановленому ч.3 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 09.01.2014 року задоволено клопотання Відповідача, продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 28 січня 2014 року.

22 січня 2014 року на адресу суду від ТзОВ "МТ-Машкомплект" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме поштової квитанції та опису вкладення до цінного листа про направлення позовної заяви та додатків до неї відповідачу у справі - ДП "Рівненський облавтодор" (а.с. 72, 101, 102).

В судове засідання 28 січня 2014 року представник Позивача не з'явився. Представник дочірнього підприємства проти позовних вимог частково заперечував з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Повноваження представника дочірнього підприємства підтверджуються довіреністю від 09.10.2013 року № 50-13 (а.с. 92).

Враховуючи те, що нез'явлення представника Позивача в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, враховуючи також пояснення представника дочірнього підприємства, подану ним заяву про застосування позовної давності, - суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника Позивача, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.01.13 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2010 року, 26 січня 2011 року та 03 жовтня 2011 року на підставі усної домовленості ТОВ МТ-Машкомплект" поставило філії "Дубровицький райавтодор" ДП "Рівненській облавтодор" запасні частини та обладнання за видатковими накладними:

- №РН-0000643 від 22.06.2010 року на суму 19 104 грн.;

- №РН-0000082 від 26.01.2011 року на суму 1 680 грн.;

- №РН-0000865 від 03.10.2011 року на суму 22 032 грн.

Всього поставлено товару на загальну суму 42 816 грн. (а.с. 10-12).

Видаткові накладні мають усі необхідні реквізити, містять підписи уповноважених осіб, їх оригінали судом оглянуті в судовому засіданні.

Відповідач отримав товар, що підтверджується довіреностями №56 від 21.06.2010 року, №229 від 28.09.2011 року, №165 від 26.01.2011 року та оплатив частково перерахувавши 09.09.2010 року на рахунок позивача 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 09.09.2010 року (а.с. 9, 23-25). Отримувачем товару в накладних вказано - дочірнє підприємство "Рівненській облавтодор" філія "Дубровицький райавтодор".

Позивачем направлено Відповідачу претензію №10713 від 15 липня 2013 року з вимогою сплатити 32 815,80 грн., однак вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення (а.с. 13-14).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

З наведеного вбачається, що сторонами було дотримано вимоги щодо форми правочину.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Під час судового розгляду справи встановлено, що зобов'язання, які виникли на підставі усної домовленості, мають характер договору поставки, відповідають волі сторін та були направлені на настання реальних правових наслідків, що передбачені вказаними усними правовідносинами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем, чатскова оплата) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлів-продажу) чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відтак, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо із змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, та не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Так статтями 253 - 255 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення залишку боргу в сумі 9 104,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000643 від 22.06.2010 року сплив, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 14 листопада 2013 року. Відтак, позов в цій частинні задоволенню не підлягає (а.с. 10, 9, 91).

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте Відповідачем повних розрахунків проведено не було.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, вчинення відповідачем конклюдентних дій - часткової оплати товару, та заявлення ним про застосування позовної давності, - суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Позивача і стягнення з Відповідача 23 711, 80 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Остафова, 7, код 31994540) відкритого акціонерного товариства державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Дубровицький райавтодор» (34100, Дубровицький район, м. Дубровиця, вул. Воробинська, буд. 176, код 26206644) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-Машкомплект» (03057, м. Київ, пров. Польовий, буд.6, код 30116967) 23 711 (двадцять три тисячі сімсот одинадцять) грн. 80 коп. боргу, а також 1 243 (одна тисяча двісті сорок три) грн. 19 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у позові в частинні стягнення 9 104, 00 грн.

Повний текст рішення підписано 03.02.2014 року.

Суддя Гудзенко Я.О.