Постанова № 36922294, 30.01.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2014 року Справа № 904/4874/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко А.С., довіреність №14-58 від 22.03.13, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2013р. у справі №904/4874/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг

про стягнення 10 511 592,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013р. публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 10 511 592,46 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №03/12-БО-33 від 31.07.2012р., з яких пеня у сумі 2 039 052,42 грн., штраф у сумі 7 747 603,24 грн., інфляційні втрати у сумі 317 126,33 грн. та 3% річних у сумі 407 810,48 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2013р. по справі №904/4874/13 (судді: Ярошенко В.І., Мартинюк С.В., Крижний О.М.) позовні вимоги задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто пеню у сумі 1 019 526,21 грн., штраф у сумі 3 873 801,62 грн., 3% річних у сумі 407 810,48 грн., інфляційні втрати у сумі 317 126,33 грн.; в решті вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано приписами статей 549,610,611,625 Цивільного кодексу України, статей 216,218,233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, в частині зменшення пені та штрафу до 50% від належних до стягнення сум господарським судом враховано погашення відповідачем основного боргу у повному обсязі і те, що затримка виконання грошового зобов`язання відповідачем обґрунтована доказами, які надані до матеріалів справи.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині зменшення суми пені на 1 019 526,21 грн. і зменшення суми штрафу на 3 873 801,61 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині; в решті рішення господарського суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на наступне:

- господарським судом необ'єктивно врахований майновий стан сторін, ступінь виконання зобов'язання боржником та інші інтереси сторін;

- єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договору;

- загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних втрат не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами, які позивач змушений залучати внаслідок недотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ;

- зменшення неустойки може застосовуватись господарським судом лише у виняткових випадках, якими, як вказує скаржник, не є відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

31.07.2012р. між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" був укладений договір купівлі-продажу природного газу №03/12-БО-33, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ 2711 21 00 00, або/та природний таз, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.7.1 договору).

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково оплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

На виконання умов договору позивач у серпні-грудні 2012р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 145 423 320,70 грн. (а.с.19-30).

Відповідач сплатив вартість поставленого природного газу у повному обсязі, але з порушенням строків оплати, встановлених договором (а.с.32-41).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 317 126,33 грн., 3% річних у сумі 407 810,48 грн., пеня у сумі 2 039 052,42 грн. та штраф у сумі 7 747 603,24 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив задовольнити позовні вимоги частково: стягнути пеню у сумі 509 763,11 грн. (зменшити до 25%), інфляційні втрати у сумі 257 089,54 грн., 3% річних у сумі 774 760,32 грн. та штраф зменшити до 10% (а.с.99-110).

Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних в порядку п.3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки інфляційні втрати та 3% річних не є неустойкою.

Відповідно до п.п.3.1,4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення таких вимог у повному обсязі, а саме 3% річних у сумі 407 810,48 грн. та інфляційних втрат у сумі 317 126,33 грн.

У відповідності із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань зазначено у пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно якого пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Відповідно до ч.1. ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення штрафних санкцій, зменшуючи які, суд першої інстанції скористався правом, визначеним п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України.

Згідно з п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічне право надано суду нормами ч.3 ст.551 Цивільного України, ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, згідно до якої якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Отже, таке право є безумовним у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що в силу вимог п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшення неустойки (штрафу,пені) може застосовуватись судом лише у виняткових випадках, якими не можна вважати обставини, викладені відповідачем.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру нарахованих до стягнення пені та штрафу господарським судом правомірно були прийняті до уваги обставини винятковості даного випадку.

Дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини господарським судом встановлено, що відповідач є комунальною установою, фінансування якої залежить від розрахунку споживачів за послуги теплопостачання, які надає відповідач, і прострочка в оплаті заборгованості виникла у зв'язку із неповними та несвоєчасними розрахунками споживачів; природний газ за договором №03/12-БО-33 від 31.07.2012р. постачався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалася бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Господарським судом також враховано низьку платоспроможність населення, яке звільнено від сплати пені та штрафу за несвоєчасні розрахунки за комунальні послуги та надані відповідачем докази щодо постійного вжиття заходів, спрямованих на стягнення зі споживачів в судовому та примусовому порядку заборгованості за отриману теплову енергію (а.с.102-110).

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано належних в розумінні статей 32,34,36 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання будь-яких збитків в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу. З наданого скаржником звіту про фінансові результати за 2012 рік також не вбачається, що збитки публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є наслідком заборгованості відповідача.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності чітко визначеного переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в своїй постанові від 28.02.2013р. по справі №30/5005/8291/2012, якою залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду 12.12.2012р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2012р. у цій справі.

Отже, судова колегія вважає, що господарський суд повністю з'ясував усі істотні для справи обставини, вірно застосував приписи ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, врахував інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань - 100% оплату спожитого газу, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання в частині розрахунків, незначності прострочення у виконанні зобов'язання (повне погашення боргу по кожному з актів приймання-передачі природного газу відбувалось з простроченням в середньому в 2 місяці (а.с.10-11)), недоведеність позивачем належними доказами наявності збитків від прострочення відповідачем оплат заборгованості, та прийшов до вірного висновку про наявність обставин, за яких зменшення розміру штрафних санкцій до 50% від належних до стягнення сум є обґрунтованим і правомірно зменшив розмір заявлених до стягнення пені до 1 019 526,21 грн. та штрафу до 3 873 801,62 грн.

Отже, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101,103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2013р. у справі №904/4874/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 31.01.2014 року.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських