Рішення № 36921564, 27.01.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/7497/13-ц

Провадження № 2/265/125/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л. В.,

при секретарі - Єфремовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з квартири,

третя особа - ПП "Ваш двір",

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення з квартири, третя особа - ПП "Ваш двір".

В обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що в серпні 2012 року ОСОБА_1 на прилюдних торгах була придбана 1/2 частка трикімнатної АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею - 42,0 кв.м., власником якої був відповідач, яка з 15 серпня 2012 року на підставі свідоцтва № 1154 від 15.08.2012 року, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_5, належить їй на праві приватної власності.

Проте, окрім неї власниками спірної є позивачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яким належить по 1/4 частці вказаної квартири кожній, на підставі дублікату договору міни № 2-2081, від 21.09.2000 року, виданого четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою 10.08.2010 року № 1-1376 та зареєстрованому в БТІ за № 37550563 06 вересня 2012 року. Відповідач є колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_4, їх шлюб розірвано в 2008 році. Після розірвання шлюбу поведінка відповідача значно погіршилася, він постійно зловживає алкогольними напоями, часто влаштовував сварки та навіть бійки, погрожував фізичною розправою, доводилось викликати міліцію аби захищатися від його нападів. Таким чином їх проживання разом з відповідачем у спірній квартирі стало нестерпним. Відповідач самовільно замінив замок на дверях спірної квартири і нікого до спірної квартири не впускає, ключі не надає. З 2008 року по теперішній час позивачі вимушені мешкати у родичів, знайомих. Хоча зареєстровані в спірній квартирі.

Після придбання 1/2 частки спірної квартири позивачкою ОСОБА_1, вона та решта позивачів мали намір вселитися до квартири, але відповідач їм відмовив. Крім того, вони неодноразово попереджали його письмово та усно про добровільне виселення, договору найму спірної квартири з ним вони не укладали, до членів їх сім'ї він не відноситься, відповідач ніде не працює, зловживає алкогольними напоями, в утриманні квартири, ремонті, оплаті послуг за електроенергію, газ, воду та інших послуг участі не приймає, чим завдає їм значних матеріальних збитків, псує квартиру, тримає собаку невідомої породи, яка постійно знаходиться у квартирі, що привело до погіршення санітарного стану квартири. Таким чином, своїми діями створює позивачам перешкоди в користуванні їх квартирою.

Просять виселити відповідача ОСОБА_4 із спірної квартири АДРЕСА_1 з собакою невідомої породи за неможливістю спільного з ним проживання без надання іншого жилого приміщення та зобов»язати ВГІРФО Орджонікідзевського РВ УМВС України в Донецькій області зняти відповідача з реєстрації в спірній квартирі.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на розгляд справи до суду не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Позивачка ОСОБА_1 при розгляді справи в суді підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовні заяві.

Представник позивачів ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просила задовольнити позов повністю, також просила залишити без розгляду вимоги щодо зняття відповідача з реєстрації.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав повністю, заперечуючи проти його задоволення, вказував, що позивачі до нього з вимогами звільнити спірну квартиру не зверталися, в квартирі проживає він, алкогольні напої не вживає, громадський порядок не порушує. Не заперечує того, що тримає в квартирі собаку, однак вказує, що це не заборонено законом.

Представник третьої особи - ПП "Ваш двір" на розгляд справи до суду не з»явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі суд дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як свідчить витяг про реєстрацію права власності, № 35406620 від 06.09.2012 року ОСОБА_1 є власницею 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, згідно свідоцтва виданого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 15.08.2012 року за № 1154.

Згідно витягу про реєстрацію права власності, № 35406384 від 06.09.2012 року ОСОБА_3 є власницею 1/4 частки спірної квартири, на підставі договору міни, виданого четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою 21.08.2010 року за № 2-2081, а ОСОБА_2 є власницею 1/4 частки спірної квартири, на підставі договору міни, виданого четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою 21.08.2010 року № 2-2081.

Згідно особового рахунку, в АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_4, та позивачі - ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії № НОМЕР_1, виданого 22 січня 2008 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, розірвано.

Таким чином, судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1, в розмірі 1/2 частці належить позивачам ОСОБА_4 і ОСОБА_3, до 15 серпня 2012 року (видачі свідоцтва про право власності позивачці ОСОБА_1 на підставі акту про проведені прилюдні торги) 1/2 частка вказаної квартири належала відповідачеві ОСОБА_4, який є колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_4 та батьком позивачки ОСОБА_3 і проживав у спірній квартирі на правах члена сім»ї.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення, або обмежений у праві користування ним, інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.

Відповідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК України.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ст.157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Частиною 1 ст.116 ЖК України встановлено: якщо наймач, члени його сім"ї або інші особи, які проживають разом з ним систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого житлового приміщення.

Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.

Під заходами впливу законодавець має на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 Житлового Кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

За п.50 листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» відповідно до ст.157 ЖК України члена сім'ї власника (у тому числі колишнього) може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст.116 ЖК, а не у зв'язку з тим, що приміщення необхідне для проживання самого власника.

В підтвердження неможливості спільного проживання з відповідачем у спірній квартирі, а також ухилення відповідача від обов»язків по утриманню квартири, позивачами надано суду:

- сповіщення ПП «Ваш Двір» на ім»я позивачки ОСОБА_1 про наявність заборгованості в сумі 530,46 грн. за квартирну плату;

- договір № 3/13-01 від 25 січня 2013 року про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, зокрема, послуги теплопостачання, що утворилися станом на 15 січня 2013 року в сумі 2 333,94 грн. по квартирі АДРЕСА_1, укладений між позивачкою ОСОБА_1 і ККП «Маріупольтепломережа»;

- квитанцію від 25 січня 2013 року про оплату позивачкою ОСОБА_1 теплопостачання в сумі 1 000 грн.;

- акт від 03 вересня 2012 року, складений комісією в складі майстра ПП «Ваш Двір», згідно якого зі слів сусідів ОСОБА_7 і ОСОБА_8, відповідач ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 непостійно, в період проживання систематично порушує громадський порядок (зловживає спиртними напоями, слухає голосно музику в нічний час, стукає вночі по дверях в під»їзді), створює нестерні умови для спільного проживання колишній дружині ОСОБА_4 та доньці ОСОБА_3;

- нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 від 13 грудня 2012 року на ім»я ОСОБА_4 про звільнення ним належної їй квартири АДРЕСА_1, так як займає він її без достатніх на те правових підстав в строк до 13 лютого 2013 року, яка повернута з поштовим повідомленням без вручення з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

- акт державного виконавця від 04 вересня 2013 року, згідно якого в ході примусового виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на користь ОСОБА_4 встановлено, що виїздом до адреси боржника з метою виявлення майна та вручення повістки з явкою до ВДВС, боржника не було вдома. В квартирі знаходилася собака, зі слів сусідів боржник проживає за вказаною адресою, ніде не працює, залишена повістка про виклик.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили суду, що знають відповідача ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_1, також разом з ним проживає собака. Відповідача ніколи в стані алкогольного сп»яніння не помічали, з приводу його поведінки до міліції не зверталися.

Однак суд вважає, що надані позивачами докази не містять відомостей щодо систематичного руйнування чи псування спірної квартири відповідачем, використання її не за призначенням, або систематичного порушення правил соціального співжиття з боку відповідача, щодо яких були вжиті відповідні заходи попередження чи громадського впливу та які не дали позитивних результатів в розумінні положень ч.1 ст.116 ЖК України.

За таких обставин суд вважає, що посилання позивачів на ст.ст.319,391 Цивільного кодексу України за відсутності підстав для виселення, передбачених ч.1 ст.116 ЖК УРСР, при вирішенні їх спору про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення, є необгрунтованими.

Та обставина, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є власниками жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1, а отже, мають охоронюване законом право володіти, користуватись і розпоряджатись належним їм майном, сама по собі не є підставою для виселення відповідача.

На підставі ст. ст. 317, 319, 321,391 Цивільного кодексу України, ст.116 ЖК УРСР, керуючись ст. 10,11 60, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з квартири, третя особа - ПП "Ваш двір", відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при її розгляді - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Орджонікідзевського районного суду

міста Мріуполя Донецької області Л.В.Копилова