Постанова № 36920718, 28.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа№ 910/20312/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Деревянко О.В.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2013р.

у справі № 910/20312/13 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"

про стягнення 31211 грн. 07 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.12.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" (03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Жмеринська, буд. 22, ідентифікаційний код 03449901) на користь Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код 00194731) заборгованість у розмірі 30992 (тридцять тисяч дев'ятсот дев'яносто два) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволені позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 28.01.2014 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" звернулось до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" з листами № 294-АТМ від 17.09.2012 та № 168 від 15.11.2012 щодо надання послуг з поселення працівників відповідача у кімнатах для приїжджих у гуртожитку, що знаходиться на балансі позивача та гарантувало оплату отриманих послуг відповідно до виставлених рахунків.

Лист № 294-АТМ від 17.09.2012 був отриманий позивачем 17.09.2012, що підтверджується відбитком штампу останнього на листі (вх. № 3261), лист № 168 від 15.11.2012 містить резолюцію повноважної особи позивача від 16.11.2013 щодо згоди (дозволу) на надання послуг.

Позивач надав відповідачу вказані послуги на загальну суму 41552 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0000538 від 18.09.2012 на суму 3224 грн. 00 коп., № ОУ-0000536 від 21.09.2012 на суму 2240 грн. 00 коп., № 0000537 від 19.09.2012 на суму 5096 грн. 00 коп., № 0000608 від 01.10.2012 на суму 2240 грн. 00 коп., № ОУ-0000609 від 31.10.2012 на суму 19992 грн. 00 коп. та № ОУ-0000687 від 30.11.2012 на суму 13240 грн. 00 коп., а також виставленими позивачем рахунками-фактурами на оплату отриманих послуг, а саме: № 12-000572 від 18.09.2012, № 12-000571 від 19.09.2012, № 12-000570 від 21.09.2012, № 12-000689 від 31.10.2012, № 12-000782 від 30.11.2012 та № 12-000688 від 01.10.2012 р.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, листи № 294-АТМ від 17.09.2012 та № 168 від 15.11.2012 містять пропозицію (оферту) відповідача на укладення договору, а фактичне надання послуг позивачем свідчить про прийняття цієї пропозиції. Підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема предмету договору та суми оплати за надані послуги. Однак сторонами не було встановлено строку здійснення оплати за надані послуги.

Згідно з нормами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо (строк) термін виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання взятих на себе зобов'язань за домовленістю з позивачем відповідач здійснив лише часткову оплату отриманих послуг у розмірі 10560 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку позивача.

02.07.2013 позивачем на адресу відповідача направлено лист від 01.07.2013 № 42/1.4-1582 з вимогою про оплату заборгованості за отримані послуги у сумі 30992 грн. 00 коп. до 15.07.2013. Однак відповідачем не було виконано обов'язку з оплати наданих позивачем послуг.

Таким чином, відповідач в порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуги у розмірі 30992 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано доказів оплати отриманих від позивача послуг на суму 30992 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з поселення працівників у кімнатах гуртожитку, що знаходиться на балансі позивача, у розмірі 30992 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 219 грн. 07 коп. за період з 16.07.2013 до 09.10.2013.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 219 грн. 07 коп., суд першої інстанції вірно вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 219 грн. 07 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Від представника позивача надійшла заява про заміну Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" правонаступником та вважати позивачем по справі №905/8501/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат".

31.12.2013р. між Державним підприємством "Запорізький титано - магнієвий комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано - магнієвий комбінат" укладено Договір про відступлення права вимоги №157/160 на виконання постанови КМ України від 03.10.2012р. №955.

Відповідно до п.1.1. Договору Державне підприємство "Запорізький титано -магнієвий комбінат" (Первісний кредитор) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано - магнієвий комбінат" (Новий кредитор) приймає від Первісного кредитора, право вимоги передбачене у п.1.2 Договору. Відповідно до п.1.2 Договору передається право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ", що виникло на підставі листів №42/1.4-1582 від 01.07.2013р. та №42/1.4-2014 від 16.08.2013р. (відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України, укладання договорів у спрощений спосіб) направлених товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на адресу Первісного кредитора.

З огляду на викладене, замінити Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" правонаступником та вважати позивачем по справі №905/8501/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600,м. Запоріжжя, вул.Теплична. 18, ЄДРПОУ 38983006 р/р 26006103297002 в ПАТ КБ "Надра" м. Київ, МФО 380764.1ПН 389830008255, Свідоцтво №200151396).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2013 року у справі № 910/20312/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/20312/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 03.02.2014 року.