Рішення № 36920671, 29.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24623/13 29.01.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»простягнення 16 323,11 грн.Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» про стягнення 16 323,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.12.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.01.2014 р.

15.01.2014 р. через канцелярію суду надійшов лист від МТСБУ №7/2-28/37357 від 08.01.2014 р. з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ по полісу №АВ/1099536.

В судовому засіданні 15.01.2014 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, за містом якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки позивачем не надано обґрунтованого розрахунку витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, зокрема ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2014 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника позивача, розгляд справи відкладено до 29.01.2014 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується розписом представника відповідача у розписці від 15.01.2014 р. про відкладення розгляду справи.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 р. між позивачем та ТОВ «Порше Лізинг Україна» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №28-2828-0157 (надалі - «Договір»).

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням засобом наземного транспорту, а саме: автомобілем «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1.

15.08.2012 р. о 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, в м. Севастополі на 8 км. Качинського шосе, в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, не обрав безпечну дистанцію з автомобілем «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1, що рухався попереду, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, що підтверджується довідкою ВДАІ УМВС в м. Севастополі.

Постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 31.08.2012 р. у справі №2704/6872/12 водія визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-5495 від 21.08.2012 р., складеного ТОВ «Блік-Авто» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 848,24 грн.

Страховим актом №ПСКА-1972 від 03.09.2012 р. пошкодження транспортного засобу марки «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталося 15.08.2012 р. о 19 год. 30 хв. в м. Севастополі на 8 км. Качинського шосе, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 16 323,11 грн.

При цьому, суд відзначає, що з приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про страхування» вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою завданої шкоди та проведенням автотоварознавчого дослідження, не стосуються позивача, а під оціненою шкодою розуміється шкода оцінена насамперед страховою компанією.

Крім того, статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013 р., №5011-50/17047-2012 від 15.05.2013 р. та №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012 р.

З наявного в матеріалах справи страхового акту №ПСКА-1972 від 03.09.2012 р. вбачається, що позивачем було оцінено шкоду, завдану власнику забезпеченого транспортного засобу на підставі рахунку-фактури №СФ-5495 від 21.08.2012 р., складеного ТОВ «Блік-Авто».

Позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок ТОВ «Блік-Авто» (СТО) суму страхового відшкодування у розмірі 16 323,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10782 від 04.09.2012 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 16 323,11 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вину ОСОБА_1 у вчиненні спірного ДТП встановлено у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно із полісом №АВ/1099536.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АВ/1099536, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечував в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не подано документів, що підтверджують оцінений розмір завданої шкоди, транспортному засобу «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, проте суд відзначає наступне.

Норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примущена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Із преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Таким чином, останній регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі правовідносини і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду України №910/5734/13 від 19.08.2013 р.

Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до припису частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, у зв'язку з чим можливість використання судового способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів не може бути поставлена законом чи підзаконним нормативно-правовим актом у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, зокрема, й досудового врегулювання спору.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002 року, вказавши на право кожної особи вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. При цьому, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначене, позивач отримав право вимоги потерпілої особи до страховика після виплати страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися з вимогою (претензією) виплатити страхове відшкодування в порядку регресу безпосереднього до особи, відповідальної за завданий збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 16 848,24 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 16 323,11 грн.

Полісом №АВ/1099536 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи визначені полісом №АВ/1099536 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 15 813,11 грн. (16 323,11 грн. набуте право вимоги - 510,00 грн. франшизи).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 15 813,11 грн.

В частині стягнення франшизи у розмірі 510,00 грн. необхідно відмовити з огляду положень ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36Б; ідентифікаційний код 30726778) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування у розмірі 15 813 (п'ятнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 11 коп. та витрати на сплату судового збору у розмірі 1 666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 74 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2014 р.