Рішення № 36920661, 30.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа № 911/4260/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 38 465,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Ланько О.М. (довіреність №2743-0 від 08.11.2011року);від відповідача:не з'явились.секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

13.11.2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 06.11.2013 року (вх. № 4208/13) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 38 465,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, пені і своєчасної сплати комісії за користування кредитом згідно договору б/н банківського обслуговування від 03.03.2011 року, шляхом реєстрації в мережі Інтернет у системі клієнт-банку, зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 38 465,17 грн., з яких 27 897,51 грн. заборгованості за кредитом, 6 769,80 грн. заборгованість по відсоткам, 2 257,50 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 1 540,36 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2013 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 19.12.2013 року.

18.12.2013 року позивач подав до справи заяву (вх. №25875), в якій повідомляє про неможливість з'явитися в судове засідання 19.12.2013 та подав супровідний лист про долучення до матеріалі справи документів (вх. №25876).

У судовому засіданні 19.12.2013 року представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою від 19.12.2013 року було відкладено розгляд справи на 23.01.2014 року.

У судовому засіданні 23.01.2014 року господарським судом було оголошено перерву на 30.01.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2014 року подав заяву б/н (вх. № 1603), в якій, у зв'язку з частковою проплатою відповідача, просить суд, зменшити суму позовних вимог та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 27 897,51 грн. та 6769,80 грн. заборгованість по відсоткам. Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні розглядаються позовні вимоги, викладені в заяві позивача від 30.01.2014 року

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання 30.01.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.01.2014 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

03.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач у справі) було підписано, за допомогою накладення електронного цифрового підпису у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват 24, Заяву, згідно якої відповідач приєднався і погодився із умовами викладеними в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

В заяві вказано, що порядок встановлення, зміни ліміту погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua і разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до умов зазначеного договору банк на наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на вказаному рахунку.

Також передбачено, що про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта.

Відповідно до довідки про розміри встановлених кредитних лімітів Вих. № 08.7.0.0.0.131106103451 від 06.11.2013 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в національній валюті, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України Стаття 638 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 1 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст. 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 п.п. 3.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11 зазначено, що дво- або багатосторонні правочини (договори), які повинні укладатися в письмовій формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають.

Згідно з п.3.18.1.16. Умов при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Таким чином, господарський суд встановив, що заявою від 03.03.2011 року та накладенням на неї електронного цифрового підпису у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват 24, відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Згідно п.3.18.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п.3.18.1.3 зазначених вище Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.18.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, чи у будь-якій іншій формі - "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.18.1.6. Умов).

Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору позивачем протягом періоду дії договору було надано відповідачу розмір ліміту:

03.03.2011 року на суму 17 000,00 грн.;

23.03.2011 року на суму 20 500,00 грн.;

23.05.2011 року на суму 27 200,00 грн.;

05.11.2012 року на суму 30 000, 00 грн.;

04.02.2013 року на суму 37 500,00 грн.

Вищевказана інформація підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за період з 29.10.2012 року по 17.10.2013 року та довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів Вих. № 08.7.0.0.0/131106103451.

Відповідно до п. 3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно п. 3.18.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов).

Пунктом 3.18.4.1.3 зазначених Умов встановлено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Цим же пунктом Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 Умов).

У відповідності до п.3.18.4.4 Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10 Умов).

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов та Правил надання банківських послуг банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами та Правилами надання банківських послуг - змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як встановлено господарським судом, відповідач свої зобов'язання за договором від 03.03.2011 року перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у повному обсязі не виконав. При цьому, у відповідача станом на 17.10.2013 року утворилась перед позивачем заборгованість по простроченому кредиту в сумі 38 465,17 грн., з яких 27 897,51 грн. заборгованості за кредитом, 6 769,80 грн. заборгованість по відсоткам, 2 257,50 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 1 540,36 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відповідно до п. 3.18.4.10 Умов обов'язки виконуються в наступному порядку: засоби отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості насамперед направляються для погашення витрат/збитків Банка відповідно до п.п. 3.18.2.2.16, 3.18.2.3.15, далі для погашення неустойки відповідно до розділу 5 розділу «Умови та привила надання банківських послуг», далі простроченої винагороди, далі-винагороди, далі-прострочених процентів, далі-процентів, далі-простроченого кредиту, далі-кредиту.

З довідки доданої до заяви б/н (вх. № 1603 від 30.01.2014 року) вбачається, що заборгованість станом на 29.01.2014 року становить 37 426, 60 грн., з яких 27 897,51 грн. заборгованості за кредитом, 9 529,09 грн. заборгованість по відсоткам.

Таким чином, з урахуванням встановленого порядку погашення заборгованості, станом на момент розгляду у суді, відповідачем повністю сплачено 2 257,50 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання та 1 540, 36 грн. комісія за користування кредитом.

В зв'язку з чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог б/н (вх. № 1603 від 30.01.2014 року), в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 27 897,51 грн. та 6 769,80 грн. заборгованість по відсоткам.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням грошових коштів в кредит здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься у ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 цього ж кодексу розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1046 цього ж кодексу передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1048 цього ж кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.. 1049 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У процесі розгляду справи судом встановлено, що з моменту надання кредиту та за період дії договору відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки по поверненню кредиту та сплаті відсотків і комісії за його користування за договором, у зв'язку із чим та у зв'язку із направленням позивачем вищевказаної претензії відповідачу про повернення кредиту та сплату нарахованих відсотків і комісії за його користування і на підставі п. 3.18.2.3.4. Умов та Правил надання банківських послуг у відповідача виник обов'язок достроково повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов'язання.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо повернення кредиту та оплати відсотків за користування кредитом і оплати комісії за користування кредитом у повному обсязі не виконав.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З огляду на зазначене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення з відповідача 27 897,51 грн. заборгованості за кредитом є обґрунтованими підлягає задоволенню в повному розмірі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача заборгованість по відсотках, передбачену Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за періоди прострочення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті платежів за користування.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.18.5.1. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченого п., п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 3.18.5.4. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

З огляду на викладене, розрахунок заборгованості по відсоткам, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача заборгованості по відсоткам за договором у вищевказані періоди у розмірі 6 769,80 грн.

Статтями 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.01.2014 року) у сумі 34 667,31 грн., з яких 27 897,51 грн. заборгованості за кредитом, 6 769,80 грн. заборгованість по процентам.

З огляду на викладене та враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається повністю на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; ідентифікаційний код: 14360570) 27 897 (двадцять сім тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 51 коп. заборгованості за кредитом, 6 769 (шість тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 80 коп. заборгованості по відсоткам та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 31.01.2014 року