Рішення № 36920654, 28.01.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/1/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 Справа № 908/107/14

за позовом Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 14) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах - Запорізької міської Ради (69015, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міське комунальне підприємство «Основаніє» Департаменту житлово - комунального господарства Запорізької міської ради (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, б. 29 - а)

про зобов'язання повернути нежитлове приміщення

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Левченко І.О.

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від прокуратури: Красних О.О. - посвідчення № 013462 від 03.12.2012 р.;

від позивача : не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Сипко І.А. дов. № 187 від 08.01.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах - Запорізької міської Ради звернувся в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради нежитлове приміщення загальною площею 102,15кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі МКП «Основаніє», балансовою вартістю 38843,39грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що 18.09.2006 р. між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавцем), Комунальним підприємством «ВРЕЖО № 13» (Балансоутримувачем) та ФОП ОСОБА_1 (Орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1744/13.

За умовами договору оренди орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 102,15кв.м., розташоване у АДРЕСА_2. За актом прийому-передачі від 18.09.2006р. відповідач прийняв об'єкт оренди у користування.

В порушення вимог ст. ст. 793, 794 Цивільного кодексу України договір оренди №1744/13 від 18.09.2006р. нотаріально посвідчений не був і державної реєстрації не пройшов.

Таким чином у відповідності до ст.ст. 236, 640 ЦК України, п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», договір оренди від 18.09.2006р. є нікчемним і таким, що не створив юридичних наслідків.

Оскільки за змістом ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно, просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.01.2014 р. порушено провадження у справі № 908/107/14, розгляд якої призначено на 28.01.2014 р.

Присутній в судовому засіданні 28.01.2014 р. представник прокуратури підтримав позов у повному обсязі.

Позивач - свого представника в судове засідання 28.01.2014 р. не направив, про причини неявки не повідомив, про час та місце слухання справи позивач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 13.01.2014р., про що свідчить Повідомлення про вручення поштового відправлення, за яким представник позивача отримав копію ухвали суду 17.01.2014р.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 13.01.2014 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 13.01.2014 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 28.01.14р. було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, визначеного в ЄДР: АДРЕСА_1 - станом на 04.11.2013 р. (копія Витягу з ЄДР наявна в матеріалах справи), тобто в строки та порядку, встановлених статтею 87 ГПК України

Згідно долученого до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштової кореспонденції (ухвалу суду від 13.01.14р.), направлену судом на адресу відповідача, отримано 17.01.2014 р. Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений та обізнаний.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач та позивач були повідомлені, суд вважає за можливе розглянути справу без участі їх представників за наявними у справі матеріалами.

Крім того, стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Міське комунальне підприємство «Основаніє», третя особа у справі, у відзиві на позовну заяву вказало на її обґрунтованість. Зокрема зазначає, що у відповідності до п.11.1 договору оренди від 18.09.2006р. строк його дії складає три роки. В порушення ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 793, 794 ЦК України договір оренди нотаріально не був посвідчений та держреєстрацію не пройшов, а тому є нікчемним. Первісно балансоутримувачем нежитлового приміщення було КП «ВРЕЖО №13». Рішенням № 5 від 27.04.2012р. КП «ВРЕЖО № 13» було припинено і його правонаступником є КП «Основаніє». Приміщення перебуває на балансі третьої особи. Згідно Акту обстеження від 04.11.2013р. нежитлове приміщення закрито. Правові підстави для користування приміщенням у відповідача відсутні. Однак відповідач ключі від приміщення не передає, плату за користування приміщенням до місцевого бюджету не вносить. Вважає позов обґрунтованим та просить його задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні 28.01.2014р. вказав на обґрунтованість та законність позовної заяви, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 28.01.2014 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та третьої особи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 18.09.2006 р. між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавцем), Комунальним підприємством «ВРЕЖО № 13» (Балансоутримувачем) та ФОП ОСОБА_1 (Орендарем) оформлено договір оренди нежитлового приміщення № 1744/13.

Згідно до п.1.1 договору оренди, Орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.07.2006р. № 290/63 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення загальною площею 102,15 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО № 13».

Як свідчить п.1.2 договору, приміщення передається в оренду для надання побутових послуг населенню.

Вартість приміщення згідно проведеної експертної оцінки становить на 31.07.2006р. суму 38843,39грн. (п.1.3).

За змістом п.2.1 договору, вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням договору та Акту прийому-передачі нежитлового приміщення.

Власником орендованого приміщення залишається Запорізька міська рада (п.2.2).

Розділом III договору оренди передбачено розмір, строк та порядок внесення Орендарем орендної плати.

Пунктом 11.1 договору оренди передбачено, що цей договір діє з 18.09.2006року до 18.09.2009р.

Тобто строк дії договору складає три роки.

За Актом прийому-передачі від 18.09.2006р. Балансоутримувач фактично передав відповідачеві нежитлове приміщення у користування.

Додатковими угодами від 04.06.2007р., від 08.02.2010р. та від 07.04.2010р. сторонами змінювався розмір орендної плати та строк її сплати.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчить ч.4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі ст. 793 ЦК України (в редакції на день укладення договору оренди), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 794 ЦК України визначена необхідність обов'язкової державної реєстрації договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, що укладений на строк не менше одного року.

Як вказано прокурором у позовній заяві та свідчить зміст договору оренди № 1744/13 від 18.09.2006р., останній не був нотаріально посвідчений і не пройшов державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно до ч.1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України, не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р., пунктом 2.6 встановлено, що нікчемний правочин вважається таким з моменту його вчинення. Не вважаються вчиненими правочини в яких відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення як то: не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення договору. В такому разі можуть заявлятись позовні вимоги, передбачені главою 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Вказані обставини у їх сукупності свідчать, що договір оренди № 1744/13 від 18.09.2006року є нікчемним.

Статтями 1212, 1213 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі.

З моменту оформлення зазначеного договору оренди, орендоване нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 (до 27.04.2012 р.), перебувало на балансі КП «ВРЕЖО №13».

27.04.2012 на двадцять першій сесії шостого скликання Запорізької міської ради було прийняте рішення № 5, згідно якого діяльність Комунальних підприємств «ВРЕЖО №№ 1-4, 6, 9-11,13», «РЕПОГ», «Сприяння» була припинена шляхом їх приєднання до Міського комунального підприємства «Основаніє».

У відповідності до п.2 рішення Запорізької міської ради № 6 «Про затвердження передавальних актів та визначення розміру статутного капіталу Міського комунального підприємства «Основаніє» від 25.07.2012 року, МКП «Основаніє» є повним правонаступником підприємств, що припиняються (в тому числі КП «ВРЕЖО №13»).

У відповідності до зазначеного рішення Запорізької міської ради МКП «Основаніє» є правонаступником КП «ВРЕЖО №13» та балансоутримувачем нежитлового приміщення, загальною площею 102,15 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 4.14, 4.15 рішення Запорізької міської ради від 18.02.2011р. № 6, з 10.05.2011р. ліквідовано Управління житлового господарства Запорізької міської ради, про що 23.03.2012р. державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців внесено запис № 1103110007023660 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Управління житлового господарства Запорізької міської ради.

У відповідності до п.3.3 зазначеного рішення, з 01.03.2011р. створено Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Згідно п.1. рішення Запорізької міської ради №20 від 06.04.2011р. «Про передачу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя», Департаменту комунальної власності Запорізької міської ради передано повноваження орендодавця комунального майна, що перебуває у віданні департаменту, в оперативному управлінні бюджетних установ, закладів та організацій, а також у господарському віданні комунальних підприємств «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №№1-11,13» та комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків».

У відповідності до п.2.зазначеного рішення Запорізької міської ради повноваження орендодавця за чинними договорами оренди переходять до департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від управління комунальної власності Запорізької міської ради з моменту укладення відповідних додаткових угод до договорів в частині зміни орендодавця.

Згідно зі Свідоцтвом на право власності № 914, виданим ТОВ «ЗМБТІ» 15.05.2001р., житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, права суб'єкта комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя (в тому числі право власності) здійснює Запорізька міська рада - позивач у справі.

Згідно з Актом контрольного обстеження площі, переданої в оренду ФОП ОСОБА_1 від 04.11.2013р., складеного комісією у складі посадових осіб МКП «Основаніє», встановлено, що нежитлове приміщення на момент обстеження закрито, ключі від нежитлового приміщення знаходяться у орендаря ФОП ОСОБА_1

Таким чином, станом на момент звернення до господарського суду із даним позовом і на момент розгляду справи, у відповідача АДРЕСА_2.

Позов про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення власнику - територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно до вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь державного бюджету України слід стягнути суму 1720,50грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) повернути територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69015, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ЄДР 02140892) нежитлове приміщення загальною площею 102,15кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі МКП «Основаніє», балансовою вартістю 38843,39грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007) суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 30.01.2014 р.

Суддя М.В. Мірошниченко