Постанова № 36920569, 20.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2014 року № 826/17693/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Берко А.О розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Маракс"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002072260 від 09.07.2013 та №0002062260 від 09.07.2013

за участю:

представника позивача - Полущено Д.Г. (довіреність № 16/10-13 від 16.10.2013),

представника відповідача - Марченка Р.В. (довіреність № 3847/9/26-53-10 від 27.11.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.01.2014 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Маракс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002072260 від 09.07.2013 та №0002062260 від 09.07.2013

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питання правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за травень 2012 року та податку на прибуток за півріччя 2012 року по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс". Підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс".

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" за договором № 1412/7 від 01.04.2012, який за твердженням позивача мав реальний характер, та за яким було надано послуги з поставки товару який використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що недійсність правочину може встановлюватись виключно рішенням суду, у той час, як у податкового органу відповідні повноваження відсутні.

У судовому засіданні 20.01.2014 представники позивача підтримав позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 09.12.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 100/621-33055994 від 19.06.2013, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 20.01.2014 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 11.06.2013 по 13.06.2013 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарс" з питання правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за травень 2012 року та податку на прибуток за півріччя 2012 року по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс".

За результатами перевірки складено акт 100/621-33055994 від 19.06.2013, яким встановлено порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 79 505,00 грн. та пункту 198.6 статті 198 пунктів 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 75 719,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Між ТОВ "Маракс" та ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" було укладено договір № 1412/7 від 01.04.2012 предметом якого є поставка та передача у власність позивача товару, а саме хімічну продукцію, лабораторне обладнання

ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровськ було складено акт № 143/2204/38112606 від 23.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" (код ЄДРПОУ 38112606) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "Ник 7" (код ЄДРПОУ 38112627) із контрагентами за період травень, червень 2012 року в якому зазначено:

Згідно індивідуальних баз даних ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" має стан « 14» - «визнано банкротом».

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" анульоване 04.03.2013.

Також відповідно до зазначеного акту за результатами перевірки встановлено, відсутність необхідних умов для введення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічних персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, угоди укладені ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" з контрагентами мають ознаки відсутності реального здійснення господарських операцій.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс".

09.07.2013 на підставі акта № 100/621-33055994 від 19.06.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення, № 0002072260 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 99 381,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 19876,00 грн. та № 0002062260, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 94 649,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 18 930,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Маракс" до Головного управління Міндоходів у м. Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0002072260 від 09.07.2013 та №0002062260 від 09.07.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 4258/10/2615-10-04 від 13.09.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Маракс" до Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0002072260 від 09.07.2013 та №0002062260 від 09.07.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 13461/6/99-99-10-01-15 від 17.10.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маракс" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0002072260 від 09.07.2013 та №0002062260 від 09.07.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" за договором № 1412/7 від 01.04.2012 предметом якого є забезпечення здійснення поставки та передачі у власність позивача товару, а саме хімічної продукції та лабораторного обладнання.

Факт здійснення ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" робіт за договором № 1412/7 від 01.04.2012 підтверджується рахунками - фактурами, актами здачі - прийняття робіт, видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, а факт здійснення позивачем оплати за виконані роботи - випискою по рахунку.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, серія АБ № 168840 основним видами діяльності Позивача за КВЕД-ом є "51.55.0 оптова торгівля хімічними продуктами", "51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 63.12.0 Складське господарство", "60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту", а отже послуги отримані від ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" позивачем використані у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеною довідки ЄДРПОУ.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс".

Щодо посилань відповідача на акт №143/2204/38112606 від 23.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс", код за ЄДРПОУ 38112606, з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ник 7» код за ЄДРПОУ 38112627 із контрагентами за період травень, червень 2012, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Таким чином, акт №143/2204/38112606 від 23.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс", код за ЄДРПОУ 38112606, з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ник 7» код за ЄДРПОУ 38112627 із контрагентами за період травень, червень 2012. не може бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс".

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" за договором № 1412/7 від 01.04.2012 відповідачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" за договором № 1412/7 від 01.04.2012 мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" за договором № 1412/7 від 01.04.2012 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" за вказаним договором.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 388,06 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0002072260 від 09.07.2013 та №0002062260 від 09.07.2013

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь Приватного підприємства "Маракс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 388,06 грн. (триста вісімдесят вісім грн. 06 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 27.01.2014.