Постанова № 36920544, 16.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2014 року № 826/18369/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»до проКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300284/2 від 05.09.2013, картки відмови в прийнятті митної декларації №100270000/2013/01676ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300284/2 від 05.09.2013, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №10027000/2013/01676.

Ухвалою суду від 25.11.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 12.12.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотриманні позивачем вимог ч.2 ст.53 МК України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2013 відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300284/2, яким митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.60 Митного кодексу України. Визначена митна вартість імпортованих товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за митними деклараціями від 11.06.2013 №100270000/2013/166053, від 01.08.2013 №100270000/2013/172426.

В подальшому, на підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01676.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного спірного рішення про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішення, а саме.

Так, коригування митної вартості товарів здійснено відповідно до положень ст. 55 МК України у зв'язку із тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності). В результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

В даному випадку суд вважає за необхідне зауважити, що митним органом жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності. Аналогічним чином митним органом не вказано, які саме документи, на думку суб'єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.

В подальшому, зазначаючи в гр. 33 рішення про наявність обґрунтованих сумнівів у правильності обраного декларантом методу визначення митної вартості, відповідач посилається на інформаційні ресурси, які знаходяться у віданні митного органу та відомості, а також дані, оброблені під час декларування товарів іншими, аніж позивач особами.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням митної вартості подібних (аналогічних) товарів на підставі МД від 11.06.2013 №100270000/2013/166053, від 01.08.2013 №100270000/2013/172426.

На думку відповідача, вказані обставини є достатніми підставами для відмови позивачу у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною контракту.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, як до належних та допустимих доказів коригування митної вартості імпортованих товарів за методом 2в, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з матеріалів справи, Між ТОВ «Т.Б.М. -Україна» (покупець) та фірмою «Roto Frank Okucia Budowlane Sp.z o.o.» (Польша) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №01/2013 від 01.01.2013 (далі - Контракт), згідно з яким продавець продавав, а покупець купив поворотно-відкидну фурнітуру для пластикових вікон та дверей, шаблони, зразки та рекламний матеріал на безоплатні основі.

Відповідно до пп. 4.1 Контракту ціна за одиницю товару вказана у специфікаціях до даного контракту в євро.

Підпунктом 5.1. Контракту передбачено, що оплати за контрактом здійснюються шляхом 100% передплати від вартості партії товару.

Згідно з пунктом 3.2 Контракту Сторони при визначенні умов поставки використовують прийняті умови ІНКОТЕРМС-2000 Міжнародної торгової палати, а поставка здійснюється на умовах FCA-Варшава.

До митного поста «Столичний» Київської регіональної Митниці представником декларанта Рудик Н.М. подано електронну митну декларацію від 04.09.2013 №100270000.2013.176349 та документи, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару «поворотно-відкидна фурнітура для пластикових вікон в асортименті».

Згідно з гр. 44 митної декларації від 04.09.2013 №100270000.2013.176349 до митного оформлення було подано наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2013 р № 01 /2013;

- додаток № 11 до контракту від 30.08.2013;

- платіжне доручення про сплату партії товару від 02.09.2013;

- бухгалтерська документація (видаткові та податкові накладні, на підтвердження вартості товару, який реалізується на території України);

- довідка про транспортні витрати №57 від 02.09.2013;

- документ на підтвердження страхування товару 817/1142;

- Прайс-лист виробника;

- Накладна CMR №0603280;

- Рахунок-фактура (інвойс) №2430147040;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами;

- інформація про позитивні результати СЕС контролю товару;

- пакувальний лист

- інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Державної екологічної інспекції України «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»;

- сертифікат походження товару;

- рішення Укрметрстандарту від 03.09.2013;

- копія митної декларації країни відправлення;

- митна декларація , за якою було відмовлено у випуску товарів №100270000.2013.176349;

Як зазначив позивач та не заперечувалось відповідачем, партія товару надійшла безпосередньо від виробника фірми «Roto Frank Okucia Budowlane Sp.z o.o.»» (Польща)

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та складала:

- деталі кріплення (фурнітура з поворотно-відкидною ступкою) - 4,066 євро/кг;

- вироби з недорогоцінних металів торгівельної марки Рото, що використовуються для вікон та дверей - 4,267 євро/кг;

- деталі кріплення (фурнітура з поворотно-відкидною ступкою) - 4,283 євро/ кг.

З урахуванням положень ст.53 МК України, вбачається за можливе прийти до висновку, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті МК України.

Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що документи які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять неповні відомості у наданих документах (містяться розбіжності).

На підставі ч.3 ст.53 МК України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме:

1. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів

2. митну декларацію країни відправлення

Разом з тим, посадовою особою контролюючого органу залишено поза увагою той факт, митна декларація країни відправлення вже була надана позивачем під час подачі митної декларації від 04.09.2013 №100270000.2013.176349, згідно з переліком документів, який вказано вище.

При цьому, оскільки гр.33 оскаржуваного рішення не містить в собі викладення обставин наявності розбіжностей, ознак підробки тощо (ч.3 ст.53 МК України) в конкретних наданих позивачем документах, суд приходить до висновку про передчасність та помилковість витребування у позивача додаткових документів.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, викладені в письмових запереченнях на наявність розбіжностей в довідці про транспортні витрати від 02.09.2013 №57; суб'єктивну спрямованість прайс-листа, відсутність в платіжному доручення від 02.09.2013 №100 реквізитів проформи-інвойсу, адже дані обставини відсутні в гр.33 оскаржуваного рішення, а визначення митної вартості товарів за іншим, аніж основний методом визначення митної вартості ґрунтується виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, що, на думку суду, не може мати більше значення (перевагу) над змістом та обсягом інформації, що міститься в наданих позивачем документах.

В той же час, незважаючи на відсутність викладення даних обставин в гр.33 рішення, суд відзначає, що копія довідки про транспортні витрати надана позивачем до матеріалів справи є ідентичною копії довідці, що була надана відповідачу (а.с.95). В жодній з довідок не вказано м. Прушков Польща, про що зазначає відповідач у своїх запереченнях. За даною транспортною операцією товар доставлявся від двох постачальників, а саме: м. Лібеж (Польща) від виробника «Fuhr» CMR накладна №0603279 , інвойс 313087 , сума транспортних витрат 2154,00грн. З м. Warszawa (Варшава) Польща від виробника Roto, CMR накладна №0603280, інвойс 2430147040, сума транспортних витрат становить 7846,00грн.

Саме по собі посилання виробника у прайс-листі, що він адресований ТОВ «Т.Б.М.-Україна», за відсутності інших доказів заниження вартості, не спростовує договірну вартість, а тому не може бути виключно-достатньою підставою для неврахування вказаних у такому прайс-листі цін.

Копія платіжного доручення надана позивачем в матеріали справи повністю збігається з копією наданою відповідачем та містить посилання на номер контракту №01/2013 від 01.01.2013 та додаток №11 (на англійській мові agreement, скорочено agr.), також сума оплати повністю відповідає сумі вартості товару, яка зазначена у додатку №11 та становить 79 227,76євро.

На момент декларування та митного оформлення товар був оплачений позивачем у повному обсязі. Вказана обставина не заперечується сторонами. За таких обставин, суд вважає, що надане платіжне доручення є належним доказом декларування товару саме за ціною договору, а доводи відповідача про неможливість ідентифікувати оплату товару в зв'язку з тим, що не зазначена проформа інвойс не є обставиною, що перешкоджає встановленню дійсної вартості товару. Наявність існування проформи інвойсу не передбачена контрактом і наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином, доводи, викладені в письмових запереченнях жодним чином не спростовують правильність визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, не ставлять під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод, визначення митної вартості, а тому рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 05.09.2013 №100270000/2013/300284/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/01676 від 04.09.2013 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачами не надано суду доказів, що оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 05.09.2013 №100270000/2013/300284/2.

3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міжрегіональної митниці від 04.09.2013 №100270000/2013/01676.

4.Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (код ЄДРПОУ 31111213, адреса: 03083, м.Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОПРАПОРНА, будинок 26) судові витрати в сумі 68грн. (шістдесят вісім) 82коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38716451, адреса: 03680, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 8-А).

Суддя Григорович П.О.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.