Постанова № 36920508, 28.01.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10511/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Лисичанського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3231,83 грн.,

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3231,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на обліку у Лисичанському міському центрі зайнятості з 19 листопада 2012 року по 27 червня 2013 року. ОСОБА_1 була знята з обліку з 27 червня 2013 року у зв'язку з поданням заяви про припинення реєстрації.

26 листопада 2012 року на підставі заяви ОСОБА_1 про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, в якій серед іншого, зазначено, що вона, у тому числі, не уклала договір цивільно-правового характеру, Лисичанським міським центром зайнятості відповідачу надано статус безробітної та розпочата виплата допомоги по безробіттю.

В ході розслідування страхових випадків згідно обміну даними з Державною податковою службою за 4 квартал 2012 року та 1 квартал 2013 року виявлено факт отримання доходу з ознакою «виплата відповідно до умов цивільно-правового договору» від КП «Лисичанське тролейбусне управління» безробітною особою ОСОБА_1 у період перебування на обліку у центрі зайнятості.

Згідно отриманої відповіді від 15 жовтня 2013 року № 265 та від 12 листопада 2013 року № 331, наданої керівництвом КП «Лисичанське тролейбусне управління», ОСОБА_1 працювала на підприємстві на умовах договору цивільно-правового характеру з 05 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року та отримала дохід у сумі 182,00 грн.

За результатами проведеного розслідування страхового випадку було складено акт від 15 листопада 2013 року № 511, на підставі якого 18 листопада 2013 року Лисичанським міським центром зайнятості прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

У період з 26 листопада 2012 року по 24 травня 2013 року відповідачу за рахунок Фонду державного соціального страхування України на випадок безробіття була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 3231,83 грн.

Тобто, відповідачем порушено вимоги пунктів 2 та 3 статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості, повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати йому забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов`язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.

Оскільки відповідачем кошти добровільно не повернуті, позивач просить стягнути з відповідача 3231,83 грн. - розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 34). Заявою від 24 січня 2014 року № 8/08-194 Лисичанський міський центр зайнятості просить розглянути справу без участі його представника та підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі (арк. справи 36).

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 28, 31, 35, довідковий лист). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості (тут і надалі посилання на норми Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» наводяться в редакції, яка була чинною до 01 січня 2013 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Статтею 1 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого, встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), була зареєстрована в Лисичанському міському центрі зайнятості з 19 листопада 2012 року як така, що шукає роботу. У статусі безробітного остання перебувала на обліку в Лисичанському міському центрі зайнятості з 26 листопада 2012 року по 27 червня 2013 року, про що свідчать заяви про реєстрацію від 19 листопада 2012 року та від 26 листопада 2012 року, довідка від 18 листопада 2013 року № 8/06-3369 та витяг із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 (арк. справи 19, 20, 21, 22).

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі - Порядок № 60/62).

Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).

Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Крім того, з 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення», яким визначені правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Відповідно до вимог частини другої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінет Міністрів України постановою від 20 березня 2013 року № 198 затвердив Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, який визначає процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, територіальним органом Державної служби зайнятості (далі - територіальний орган) з метою отримання ними соціальних послуг (пункт 1).

Згідно підпункту 2 пункту 7 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, підставами для відмови у наданні статусу безробітного є встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи.

Судом встановлено, що в ході розслідування страхових випадків згідно обміну даними з Державною податковою службою за 4 квартал 2012 року та 1 квартал 2013 року виявлено факт отримання доходу безробітною особою ОСОБА_1 в період перебування на обліку у центрі зайнятості (з 19 листопада 2012 року по 27 червня 2013 року) (арк. справи 13).

Згідно листів КП «Лисичанське тролейбусне управління» від 15 жовтня 2013 року № 265 та від 12 листопада 2013 року № 331 ОСОБА_1 працювала на підприємстві на умовах договору цивільно-правового характеру з 05 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року та отримала дохід у сумі 182,00 грн., про що також свідчать цивільно-правовий договір від 05 листопада 2012 року та акт здавання-приймання виконаної роботи від 30 листопада 2012 року (арк. справи 15, 16, 17, 18).

Тобто, з огляду на вимоги Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» у період з 05 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року включно ОСОБА_1 відносилась до зайнятого населення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), не повідомила позивача, що вона з 05 листопада 2012 року працювала на підприємстві КП «Лисичанське тролейбусне управління» на умовах договору цивільно-правового характеру, внаслідок чого в період з 26 листопада 2012 року по 24 травня 2013 року незаконно отримала допомогу по безробіттю у розмірі 3231,83 грн., оскільки відносилась до зайнятого населення. Вказані обставини підтверджуються актом розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 15 листопада 2013 року № 511 та наказом Лисичанського міського центру зайнятості від 18 листопада 2013 року № 214 про повернення коштів особою (арк. справи 10, 11-12).

Відповідач наказ Лисичанського міського центру зайнятості від 18 листопада 2013 року № 214 про повернення коштів не оскаржував, протягом 15 календарних днів з дня отримання листа позивача від 19 листопада 2013 року № 8/08-3377 незаконно виплачені у період з 26 листопада 2012 року по 24 травня 2013 року включно кошти у розмірі 3231,83 грн. не повернув (арк. справи 8, 10). Лист від 19 листопада 2013 року № 8/08-3377 отриманий ОСОБА_1 22 листопада 2013 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 9).

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 28 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 лютого 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3231,83 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Лисичанського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код 13391634, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Леніна, буд. 177) виплачену у період з 26 листопада 2012 року по 24 травня 2013 року допомогу по безробіттю в сумі 3231,83 грн. (три тисячі двісті тридцять одна гривня вісімдесят три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 03 лютого 2014 року.

Суддя Т.І. Чернявська