Ухвала суду № 36919837, 30.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

30 січня 2014 року № 826/935/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області до ПП «КИЇВ-РЕСУРС» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

В С Т А Н О В И В:

Територіальне управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ПП «КИЇВ-РЕСУРС», в якому просить суд: «застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду ПП «КИЇВ-РЕСУРС», а саме заборонити експлуатацію тари інв. № 00124 для мелкоштучних заготівок».

Стаття 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що суддя, вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Стаття 1836 Кодексу адміністративного судочинства України визначає особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно частини першої статті 1836 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом, здійснюється на підставі адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування.

Згідно частини третьої статті 1836 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява має відповідати вимогам, установленим статтею 106 цього Кодексу. У разі якщо порушення, яке стало підставою для вжиття заходів реагування, було виявлено відповідним суб'єктом владних повноважень під час проведення перевірки, до позовної заяви додаються копії документів, що підтверджують дотримання процедури проведення цієї перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за результатами перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, складено акт перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) № 05/08-6 від 19 грудня 2013 року, який в розумінні статті 1836 Кодексу адміністративного судочинства України не є розпорядчим документом про вжиття заходів реагування.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем у позові не наведено норм закону, яким визначено застосування заходів реагування виключно за судовим рішенням, як і не надано документу про вжиття заходів реагування.

Відповідно ж до статті 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Крім того, підпунктом 11 пункту 5 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011 передбачається, що Держгірпромнагляд України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об'єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов'язаних з користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі розпорядчого документа про заборону зазначеного у випадках, передбачених законодавством, а також анулювати видані дозволи і ліцензії до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників.

Частиною другою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Письмовими доказами є документи, які за змістом ч. 2 ст. 69, ч. 4 ст. 79, п. 6 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України подаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях.

Так позивач у позовній заяві зазначає, що планову перевірку додержання вимог чинного законодавства з охорони праці та промислової безпеки відповідача було проведено за фактичною адресою: 51907, м. Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, 1С. При цьому, у позові зазначає поштовою адресою відповідача: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34. Проте жодного доказу перебування відповідача за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, позивачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості надання такого доказу.

Також, відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Так, до суду позивач звернувся 23 січня 2014 року й до позовної заяви позивачем додано платіжне доручення № 770 від 25 грудня 2013 року про сплату судового збору на суму 68,82 грн. Вказана сума коштів була сплачена на р/р № 31213206784001, одержувач Київський окружний адміністративний суд, банк одержувача ГУ ДКСУ у Київській області, код банку 821018.

Разом з тим, відповідно до листа Державної судової адміністрації України від 05 квітня 2012 року № 11-1801/12, з 6 лютого 2012 року відкриті нові доходні рахунки щодо сплати судового збору. Так, Окружному адміністративному суду міста Києва присвоєно наступні реквізити рахунку: отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва 22030001; код отримувача 38004897; рахунок отримувача 31218206784007; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача 820019.

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенню до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно до статті 13 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати з січня 2014 року встановлено 1218,00 грн.

Таким чином, позивачем сплачено судовий збір не у повному обсязі та на невірний рахунок.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Зазначені недоліки позовної заяви повинні бути усунуті шляхом подання до суду уточненої позовної заяви із зазначенням відповідних правових норм, на підставі яких позивач звертається до суду, документу про сплату судового збору в повному обсязі за вимогу немайнового характеру та на належний рахунок, документів, не доданих до позовної заяви та відповідні докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, з додержанням всіх вимог, встановлених статтями 106, 1832, 1836 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовну заяву Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області слід залишити без руху, надавши строк для усунення вказаних недоліків протягом трьох днів з моменту отримання вказаної ухвали.

Згідно з частиною четвертою статті 1836 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки в установлений судом строк, позовна заява вважається поданою в день, коли зазначені недоліки було усунуто.

Згідно з частиною 2 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 106, 160, 165, 1832, 1836 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом трьох днів з моменту отримання вказаної ухвали.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 1836 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України.

5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко