Постанова № 36918989, 30.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року 12:14 № 826/19438/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю:

від позивача: Звєрєва Ю.М. (представник)

від відповідача: Колодяжна Л.В. (представник)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСІА «Тієто Латвія» (SIA «Tieto Latvia») від імені якого діє «Представництво СІА «ТієтоЕнатор» («Representative Office of SIA «TietoEnator»)до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2013 № 0000922206,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось СІА «Тієто Латвія» в особі «Представництво СІА «ТієтоЕнатор» з позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2013 № 0000922206, відповідно до якого представництву, як окремому платнику податків, збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» на 299 047 грн. за основним платежем та на 42 413 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на тому, що Представництво СІА «ТіетоЕнатор» отримувало кошти від головної компанії SIA «Tieto Latvia» (правонаступника SIA «TietoEnator»), які нібито не є коштами отриманими від Головної компанії, а є коштами отриманими від сторонньої особи і нібито є фінансовою допомогою.

Проте, як зазначає позивач, такий документально та нормативно не підтверджений висновок перевіряючі сформували на підставі різних назв Компаній: SIA «Tieto Latvia» та SIA «TietoEnator», від яких в перевіряємому періоді Представництво СІА «ТіетоЕнатор» отримувало кошти, не врахувавши те, що SIA «Tieto Latvia» є правонаступником SIA «TietoEnator» внаслідок реорганізації шляхом приєднання, що, як зазначає позивач, підтверджується постановою від 20.01.2011 р. державного нотаріуса.

В контексті наведеного позивач додає, що SIA «Tieto Latvia» (товариство з обмеженою відповідальність) не є новоствореним товариством, а є реорганізованим шляхом приєднання до нього SIA «TietoEnator» (товариство з обмеженою відповідальність), яке у свою чергу після реорганізації припинило своє існування, а все майно, права, обов'язки були передані компанії SIA «Tieto Latvia», в тому числі і усі його правонаступні відносини щодо майна, прав та обов'язків відокремленого підрозділу - Представництва.

Відповідач, з підстав викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, підстав для його не вбачає та у задоволенні позову просить відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.01.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Представництва СІА «ТієтоЕнатор», код за ЄДОПОУ 25884537 (далі - Представництво) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 09.09.2013 р. № 623/26-53-22-06-21/25884537 (далі - Акт перевірки).

Як зазначається в Акті перевірки Представництва СІА «ТієтоЕнатор» зареєстровано Міністерством економіки України від 16.05.2005 р. ПІ-2657 код форми власності 620 (представництво).

Представництво взято на податковий облік 15.01.2001 р. № 06524.

У п. 2.4.1. Акту перевірки зазначається, що у період, який перевірявся, Представництво було платником комунального податку, податку з доходів фізичних осіб.

У період, що перевірявся, Представництво не реєструвалося як платник податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю об'єкта оподаткування.

Перевіркою встановлені порушення Представництвом порядку ведення податкового обліку, а саме: п. 135.5., п. 137.10, п. 160.8. ПК України, на підставі яких в подальшому прийнято оскаржуване рішення.

В контексті наведеного зазначається, що перевіркою відображених у р. 01 Розрахунку «Валовий дохід» показників за період з 22.12.2010 р. по 31.03.2013 р. у загальній сумі 6 636 196 грн. встановлено, що на формування мало вплив отримання грошових коштів від компанії нерезидента SIA «TietoEnator» (Латвійська республіка) та від компанії нерезидента SIA «Tieto Latvia» (Латвійська республіка) в якості фінансування витрат Представництва, а саме:

- від компанії нерезидента SIA «TietoEnator» (Латвійська республіка):

- за 2 півріччя 2010 року - 125 000 доларів США, що еквівалентно 990 094,00 грн.

- за 1 квартал 2011 року - 30 000 доларів США, що еквівалентно 238 275 грн.

- від компанії нерезидента SIA «Tieto Latvia» (Латвійська республіка):

- за 2011 рік - 210 000 доларів США, що еквівалентно 1 673 481,00 грн.,

- за 2012 рік - 251 000 доларів США, що еквівалентно 2 005 833,00 грн.

- за 1 квартал 2013 р. - 95 000 доларів США, що еквівалентно 759 335 грн.

Обставини щодо періодів та обсягів отриманих сум фінансування сторонами не заперечуються.

У п. 3.1.2 Акту перевірки між тим наведено структуру витрат - оплата праці співробітників, податки, оренда приміщень, мобільний зв'язок, ГДІП, Інтернет, канцтовари, утримання офісу, банківські витрати, періодичні видання, участь у конференціях, навчання співробітників.

ДПІ зазначено, що перевіркою не встановлено заниження або завищення показників рядку 06.1. декларацій «Витрати від діяльності допоміжного або підготовчого характеру».

У той же час, як зазначається на стор. 9 Акту перевірки (п/п. 3.1.4. «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток»), перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 299 047 грн., у т.ч.: за 1 кв. 2011 р. в сумі 30 354 грн., за 2 кв. 2011 р. - 32 993 грн., за 2-3 кв. 2011 р. - 65 996 грн., за 2-4 кв. 2011 р. - 99 044 грн., за 1 кв. 2012 р. - 23 150 грн., за півріччя 2012 р. - в сумі 53 352 грн., за 3 кв. 2012 р. - 96 154 грн., за 2012 р. - 126 367 грн. та за 1 кв. 2013 р. - 43 282 грн.

У взаємозв'язку з наведеним, ДПІ аналізуються положення п. 160.8. ПК України (щодо звітування), п. 15.1. ПК України (щодо визначення платника податків), п/п. 133.2.2. ПК України (платниками податку з числа нерезидентів є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України), п/п. 14.1.193 ПК України (щодо терміну «постійне представництво») та ст. 5 Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно (відносно визначення «постійне представництво»), яка набула чинності для України 21.11.96 р. (далі - Конвенція).

Зокрема, ДПІ цитується п. 1 ст. 7 Конвенції, відповідно до якого прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

У випадку, як зазначає ДПІ, коли діяльність постійного представництва утворює постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України, оподаткування здійснюється на загальних підставах у відповідності п. 160.8. ПК України.

З урахуванням наведеного та положень п. 160.8. ПК України, п. 103.4., п. 103.5. ПК України ДПІ зазначає, що при наявності довідки підтвердження резидентства головної компанії SIA «TietoEnator» звільнюється від оподаткування на території України як таке, що не утворює постійного представництва.

Зазначається, що до перевірки Представництвом надано довідка про підтвердження статусу податкового резидента компанії SIA «TietoEnator» за 2010 рік та довідки про підтвердження статусу податкового резидента компанії SIA «Tieto Latvia» за 2011, 2012, 2013 роки.

Надалі ДПІ зазначається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію, виданого Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України від 16.05.2005 р. Представництво «ТієтоЕнатор» зареєстроване нерезидентом SIA «TietoEnator».

Однак, як зазначається в Акті перевірки, Представництво отримувало кошти від компанії нерезидента SIA «Tieto Latvia» в якості фінансування витрат Представництва.

З урахуванням наведеного, положень п/п. 14.1.193., п/п. 135.5.4., 137.10., п. 160.8. ПК України ДПІ приходить до висновку про заниження Представництвом податку на прибуток на 299 047 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акті перевірки прийнято оскаржуване рішення, яке прийнято, як зазначено в останньому, на підставі п. 135.5., п. 137.10, п. 160.8. ПК України.

При цьому, в Акті перевірки та оскаржуваному рішенні відсутні посилання на приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які регулювали відносини з питань оподаткування прибутку підприємств у 1 кв. 2011 року.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд зазначає наступне.

Відносно правового статусу представництва та його належності до відокремленого підрозділу позивача, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію від 16.05.2005 р. за № ПІ-2657, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України засвідчило реєстрацію Представництва SIA «TietoEnator» (СІА «ТієтоЕнатор»), Латвійська республіка.

Зазначено, що представництво під назвою «Представництво СІА «ТієтоЕнатор» здійснює свої функції згідно із законодавством України. Строк діяльності представництва з 17 жовтня 2000 року.

Відповідно до Положення про Представництво СІА «ТієтоЕнатор», затвердженого 17.01.2006 р., представництво є офіційним відокремленим підрозділом SIA «TietoEnator». Представництво не є юридичною особою.

Представництво має самостійний баланс, який є частиною балансу Компанії (SIA «TietoEnator»).

Метою створення Представництва є представництво та захист інтересів Компанії на території України.

Функціями Представництва є підтримання зв'язків між Компанією та фізичними і юридичними особами, державними органами України; захист інтересів Компанії, сприяння здійсненню мети її діяльності; пропагування та рекламування діяльності компанії, а також виконання інших функцій, зазначених у ст. 3 Положення.

Положенням передбачено відкриття рахунків типу "Н", які відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України (п. 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492).

Згідно з постановою відділу реєстрації комерсантів та підприємств Ризького регіону від 20.01.2011 р. «Про реорганізацію комерсантів SIA «TietoEnator» (єдиний реєстрацій номер 40003068344), SIA «Tieto Latvia» (єдиний реєстраційний № 40003193130) - приєднання», державний нотаріус Регістру підприємств Латвійської республіки, констатувала та визначила: 18.01.2011 р. Регістрі підприємств Латвійської Республіки отримані заяви та додані до них документи про реорганізацію комерсантів SIA «TietoEnator» (єдиний реєстрацій номер 40003068344), SIA «Tieto Latvia» (єдиний реєстраційний № 40003193130). Надалі постановила: здійснити запис в комерційному регістрі: зареєструвати реорганізацію SIA «TietoEnator» (єдиний реєстрацій номер 40003068344), SIA «Tieto Latvia» (єдиний реєстраційний № 40003193130).

Спосіб реорганізації: приєднання SIA «TietoEnator» (єдиний реєстрацій номер 40003068344) до комерційного товариства SIA «Tieto Latvia» (єдиний реєстраційний № 40003193130).

Зазначено у вказаній постанові: в реєстраційній справі SIA «TietoEnator» виключити комерційне товариство SIA «TietoEnator» із комерційного регістру; визнати недійсним реєстраційне посвідчення комерсанта.

Згідно з довідкою від 22.08.2013 р. № 7-3-12629, виданою інформаційним відділом Ризького регіону Департаменту з виконання функцій Регістру підприємств Латвійської Республіки відносно SIA «Tieto Latvia», 20.01.2011 року до товариства приєднано SIA «TietoEnator».

Згідно з довідкою від 21.11.2013 р. № 8.48.1-3/27899 Служби державних доходів Латвійської Республіки підтверджується:

- 20 січня 2011 року у процесі реорганізації SIA «Tieto Latvia» прийняло права та обов'язки SIA «TietoEnator»;

- SIA «Tieto Latvia» в 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 році є резидентом Латвійської Республіки;

- SIA «TietoEnator» в 2008, 2009, 2010 та до 20.01.2011 р. було резидентом Латвійської Республіки.

У свою чергу, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у листі від 28.03.2011 р. № 4336-0-5724880-16 у відповідь на лист Представництва від 16.02.2011 р. (повідомлення про зміну найменування іноземного суб'єкта господарювання, представництвом якого є заявник) зазначило, що до функцій міністерства не входять повноваження з перереєстрації представництв іноземних суб'єктів господарювання, така процедура не передбачена чинним вітчизняним законодавством. Як зазначено у вказаному листі Міністерства, відповідно до викладеного перереєстрація Представництва SIA «TietoEnator» в SIA «Tieto Latvia», в зв'язку з реорганізацією іноземного суб'єкта господарювання - резидента Латвійської Республіки SIA «TietoEnator», Міністерством не здійснюється.

Згідно з довідками від 13.04.2011 р., 30.03.2011 р., 28.03.2012 р., 27.08.2013 р., виданими Службою державних доходів Латвійської республіки підтверджено, що SIA «Tieto Latvia» зареєстровано як платник податків та є резидентом Латвійської Республіки згідно з Конвенцією Латвійської Республіки та України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень 21 листопада 1995 року.

Наведеним у сукупності підтверджується, що SIA «TietoEnator» приєднано до SIA «Tieto Latvia» та SIA «Tieto Latvia» є правонаступником SIA «TietoEnator», у т.ч. відносно прав на управління представництвом приєднаного суб'єкта та відносно прав на його майно, а SIA «Tieto Latvia» є Головним підприємством відносно Представництва, яке внаслідок дій по реорганізації, передачі прав і обов'язків приєднаного товариства до SIA «Tieto Latvia», та у зв'язку з тим, що баланс Представництва є частиною балансу основного (головного) підприємства, набуло статусу відокремленого підрозділу (представництва) SIA «Tieto Latvia».

При цьому, Представництво продовжує функціонувати і на час розгляду справи, виконуючи функції представництва SIA «Tieto Latvia» та на час розгляду справи його діяльність не припинена.

В контексті наведеного суд також бере до уваги те, що згідно з п. 15. Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, яка затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 р. № 30, діяльність представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності припиняється у разі ліквідації іноземного суб'єкта господарської діяльності, який має своє представництво в Україні, обставин щодо чого під час розгляду справи не встановлено.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що згідно з п. 1.17. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

Згідно з абзацом другим п/п. 4.1.6. вказаного Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно з п/п. 14.1.193. ПК України постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

За загальним правилом (15.1. ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пункт 133.2 ст. 133 ПК України встановлює виключний перелік платників податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Аналогічні за змістом норми містив і Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При цьому, відповідно до п/п. 14.1.122. ПК України нерезиденти - це, зокрема: іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Відповідно до статті 134 розділу III Кодексу об'єктом оподаткування платників податку є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 розділу III Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного (податкового) періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 розділу III Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 розділу III Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 розділу III Кодексу. Податковою базою для цілей розділу III Кодексу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 розділу III Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 розділу III Кодексу.

Відповідно до п/п. 135.5.4. ПК України, на які також посилається ДПІ в Акті перевірки (на п. 135.5. ПК України в цілому), інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За п/п. 135.5.5. ПК України, на які також посилається ДПІ в Акті перевірки (на п. 135.5. ПК України в цілому), операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів. Аналогічну норму містила ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п. 160.8. ПК України, на який посилається ДПІ як на підставу своїх висновків та підставу прийняття спірного рішення, суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

Статтею 5 загаданої вище Конвенції визначено поняття і статус постійного представництва. Термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства. Постійне представництво, зокрема, включає: місце управління; філіал; офіс; фабрику; майстерню; установку або споруду для розвідки природних ресурсів; шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або іншу споруду, що використовується для продажу товарів.

Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не розглядається як такий, що включає: a) використання споруд виключно з метою зберігання, показу або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству; b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, показу або поставки; c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що згідно з ч. 1 та ч. 2 Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

Отже, аналіз змісту Конвенції свідчить, що для визнання представництва нерезидента таким, що має статус постійного представництва, необхідною умовою є здійснення ним комерційної діяльності.

Діяльність, що має підготовчий або допоміжний характер, не може бути підставою для визначення представництва таким, що має статус постійного.

При цьому, правовий аналіз вказаних вище норм податкового законодавства України дає підстави для висновку, що обов'язок сплати податку на прибуток у представництва нерезидента виникає за наявності таких обставин: діяльність Представництва створює постійне представництво в Україні (має статус постійного представництва) та одержує доходи з джерелом походження з України.

Керуючись ст. 160.8. ПК України, відповідач визначив об'єкт оподаткування на підставі обсягу фінансування.

Такий підхід суперечить наведеним вище приписам Конвенції та ПК України.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та Акту перевірки, єдиним джерелом надходження коштів до Представництва є кошти, одержані від головної компанії (з підтвердженим президенством) та, при цьому, як по суті визнається в Акті перевірки виходячи із зазначеної у ньому структури витрат Представництва, його діяльність має допоміжний, підготовчий характер. Фактів одержання Представництвом доходів від господарської діяльності та інших доходів з джерелом їх походження з України не виявлено. Отримані Представництвом від головної компанії кошти були перераховані останньому не в межах господарських відносин, а тому за своїм змістом вони залишаються коштами головної компанії. Відповідно, при їх повторному включенні до складу оподатковуваного прибутку виникає подвійне оподаткування.

Виходячи з наведеного, діяльність Представництва не створює постійного представництва в Україні для цілей оподаткування, а відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, відсутні підстави для нарахування податку відповідно до п. 160.8. ПК України (щодо оподаткування сум прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво), як-то вчинено ДПІ шляхом прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, під час прийняття спірного рішення ДПІ не враховано наведені вище фактичні обставини, а також положення національного та міжнародного законодавства, а відтак ДПІ не доведеного законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення та, відповідно, до висновку про задоволення позову у такий спосіб.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов СІА «Тієто Латвія» (SIA «Tieto Latvia»; реєстраційний № 40003068344) від імені якого діє «Представництво СІА «ТієтоЕнатор» («Representative Office of SIA «TietoEnator»; код 25884537; адреса: 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 13 кв. 81) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 № 0000922206, прийняте ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 31.01.2014 р.