Постанова № 36918944, 30.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року 08:54 № 826/20033/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Тренова О.В. (довіреність від 14.01.2013 р. № 046)

від відповідача-1: Шевченко Я.А. (довіреність від 22.08.2013 р. № 14.1/6-16/3670)

від відповідача-2: не з'явився (просив розглядати справу за відсутності представника)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання недійсними карток відмови, а також стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених платежів,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів № 100250000/2013/600280/2 від 02.07.2013 та № 100250000/2013/600424/2 від 22.07.2013, визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації № 100250000/2013/01243 від 02.07.2013 та № 100250000/2013/01391 від 22.07.2013, а також стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених платежів у розмірі 44 237,07 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що за зовнішньоекономічним контрактом з компанією «Doka Serb d.o.o.» (Сербія) обумовлювалась поставка товару - нового опалубкового матеріалу та такого, що був у використанні, та його компонентів.

Позивач зазначає, що надав митниці повний пакет необхідних для митного оформлення товарів документів. Однак, як зазначає позивач, митницею було відмовлено у прийнятті митних декларацій, проведено процедуру консультацій та без будь-яких обґрунтувань витребувано документи які підтверджують митну вартість, а також додаткові документи.

Після проведення консультацій, як зазначає позивач, було прийнято оскаржувані рішення, де митна вартість визначена за шостим (резервним) методом, та оформлено картки відмови.

У зв'язку з цим, як вказує позивач, для випуску товарів у вільний обіг, були сплачені митні платежі з врахуванням підвищеної вартості товару.

Із зазначеними рішеннями позивач не погоджується, оскільки вважає, що позивачем було надано всі документи, які містили всі відомості, необхідні для визнання митної вартості за першим методом, а визначена митницею митна вартість є необґрунтованою, довільною і суперечить вимогам МКУ.

Наслідком прийняття рішень про коригування, стало прийняття карток відмови, які позивач також вважає протиправними.

З урахуванням наведеного у сукупності позивач просить задовольнити позов, стягнувши також заміру сплачені митні платежі.

Митниця у запереченнях на позов проти позову не погоджується із заявленими вимогами та по суті зазначає, що декларантом надавались документи, які містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості, що унеможливило визначення митної вартості за першим методом та, у свою чергу, зумовило прийняття спірних рішень про коригування митної вартості на підставі наявної у митного органу інформації. З підстав, викладених у спірних рішеннях та запереченнях на позов, митниця вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та не вбачає підстав для їх скасування та, відповідно, для повернення коштів з бюджету.

Представник казначейства у запереченнях на позов зазначив про розгляд справи за відсутності представника казначейства та просив у задоволенні позову відмовити. Враховуючи наведене, судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника казначейства.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.01.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, митницею та казначейством матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» та «Doka Serb d.o.o.» (Сербія) укладено контракт № IM-10/2013 від 07.03.2013 р. на поставку позивачу нового опалубкового матеріалу та такого, що був у використанні, і його компонентів, програмного забезпечення та рекламної продукції.

Поставка виконується на умовах FCA або СРТ згідно «Інкотермс 2010». Згідно з додатковою угодою № 2 від 07.03.2013 р. обумовлено, що поставка виконується на умовах EXW, FCA або СРТ.

Вантажоодержувач по цьому контракту ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.».

Згідно з інвойсом № 470612527 від 27.06.2013 р. (далі Інвойс № 1) умови поставки EXW Белград. Фактурна вартість товару склала 23 284,20 євро (у т.ч. інші затрати - 60 євро).

Товар виробництва «Doka Industrie Gmbh» представлено до митного оформлення за МД від 02.07.2013 р. № 100250000/2014/062175 разом з документами, визначеними у гр. 44 (далі - перший епізод). Митна вартість визначена декларантом за першим методом.

З наданих до митного оформлення документів вбачається, що позивач та продавець є пов'язаними особами.

Як зазначає митниця у запереченнях на позов, декларантом не було подано до митного оформлення транспортний (перевізний) документ, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ є документом, що підтверджує складові митної вартості товарів.

Митниця зазначає, що декларантом було подано довідку ТОВ «Київтрансбуд ХХІ» від 01.07.2013 р. № 01-07/13. Разом з тим, як зазначає митниця, відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні, тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування.

Крім того, як зазначає митниця, покупець та продавець пов'язані між собою.

З огляду на наведене, як зазначає митниця, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ та п. 2-4 ст. 53 МКУ, при митному оформленні декларанту було запропоновано надати додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, виписку з бухгалтерської документації, прайс-лист виробника, висновок про вартісні характеристики товару, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження товарів ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, розрахунок ціни (калькуляцію).

Декларант ознайомився з переліком додаткових документів. У той же час, декларантом не надано додаткових документів, витребуваних митницею.

З огляду на наведене митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № 100250000/2013/600280/2 від 02.07.2013 відповідно до якого митна вартість товарів №№ 1/1, 2/1, 3/1, 4/1, 5/1, 6/1 скоригована за шостим (резервним) методом.

Згідно із цим рішенням: загальна сума за рахунком: 23224,20 євро/60 євро; сума у гривнях: 242007,17 / 625,22; заявлені складові митної вартості: 800 грн./14 200 грн.

Зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору (вартість операцій): документи, визначені у ч. 2 ст. 53 МКУ не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ не подано транспортний (перевізний) документ, неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу згідно ст. 53 МКУ, перелік яких зазначено вище.

Вказується, що у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Вказується, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу з урахуванням вимог ст. 64 МКУ та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: МД 100250000/2013/52331, № 100250000/2013/51753, 100250000/50166, 100250000/2013/51638, 100250000/2013/058053.

Попередні методи не застосовані: за ціною договору - відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ; методи за ціною щодо ідентичних та подібних товарів; методи на основі віднімання, на основі додавання вартості (обчислена вартість) - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.

Виходячи із спірного рішення про коригування, позивачем подано нову МД від 03.07.2013 р. № 100250000/2013/062333, де митна вартість скоригована відповідно до визначеної митним органом.

Зміни у величині митної вартості відображені в Аркуші коригування, який додано до матеріалів справи. Загалом митна вартість змінена з 257 260,10 грн., зазначених у МД до 400 604,70 грн.

У зв'язку з прийняттям вказаного рішення, митницею також прийнято оскаржувану картку відмови.

Надалі позивач звернувся до митниці із листом від 19.09.2013 р. щодо перегляду рішення про коригування, за результатами розгляду митниця у відповіді від 26.09.2013 р. зазначила, щ згідно з експертним висновком ТПП від 19.09.2013 р. № Ц-593/1 в процесі вартісного аналізу експертом розглядались документи, що надавались під час митного оформлення та інформація надана виробником. Не було здійснено аналізу вартості ідентичних або подібних товарі. Крім того, до проведення експертизи надано доповнення до інвойсу від 27.06.2013 р. № 470612527. Митницею зазначається, що позивач не надав: довідкову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та або аналогічними оцінюваним товарам; розрахунок цін (калькуляцію).

Крім того, в контексті пов'язаності продавця та покупця, митниця зазначила, що декларант не надав додаткові документи, не показав, що заявлена митна вартість є близькою до вартості операцій відповідно до вимог ч. 18 ст. 58 МК України та не довів, що взаємозв'язок між продавцем та покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Тому, як зазначається митницею, митний орган відмовив у митному оформленні та прийняв рішення про коригування митної вартості.

З огляду на наведене, митниця не знайшла підстав для перегляду раніше прийнятого рішення про коригування митної вартості.

Окрім того, за інвойсом № 470612726 від 17.07.2013 р. (далі - Інвойс № 2) також обумовлено поставку вказаного у контракті товару вартістю 2678,28 євро (у т.ч. ч. інші витрати 60 євро); умови поставки EXW Белград.

Товар виробництва «Doka Industrie Gmbh» представлений до митного оформлення за МД від 22.07.2013 № 100250000/2013/064272 (далі - другий епізод). Митна вартість визначена декларантом за першим методом. Визначено складові митної вартості: 800 грн. / 10 700 грн.

З наданих до митного оформлення документів вбачається, що позивач та продавець є пов'язаними особами.

Як зазначає митниця у запереченнях на позов, декларантом не було подано до митного оформлення транспортний (перевізний) документ, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ є документом, що підтверджує складові митної вартості товарів.

Митниця зазначає, що декларантом було подано довідку ТОВ «Київтрансбуд ХХІ» від 07.07.2013 р. № 22-07/13. Разом з тим, як зазначає митниця, відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні, тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування.

Крім того, як зазначає митниця, покупець та продавець пов'язані між собою.

З огляду на наведене, як зазначає митниця,відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ та п. 2-4 ст. 53 МКУ, при митному оформленні декларанту було запропоновано надати додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, виписку з бухгалтерської документації, прайс-лист виробника, висновок про вартісні характеристики товару, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження товарів ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, розрахунок ціни (калькуляцію).

Декларант ознайомився з переліком додаткових документів. У той же час, декларантом не надано додаткових документів, витребуваних митницею.

З огляду на наведене митницею прийнято оскаржуване рішення № 100250000/2013/600424/2 від 22.07.2013 р, де митну вартість товарів 1/1, 3/1, 4/1 скориговано за шостим (резервним) методом. Згідно цього рішення: фактурна вартість товару 2618,28 євро / 60 євро; сума у гривнях: 27463,70 грн./629,35 грн.; заявлені позивачем складові митної вартості: 800 грн./10 700 грн.

Зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору (вартість операцій): документи, визначені у ч. 2 ст. 53 МКУ не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ не подано транспортний (перевізний) документ, неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу згідно ст. 53 МКУ, перелік яких зазначено вище.

Вказується, що у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Вказується, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу з урахуванням вимог ст. 64 МКУ та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: МД 100250000/2013/050166, 100250000/2013/058053.

Попередні методи не застосовані: за ціною договору - відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ; методи за ціною щодо ідентичних та подібних товарів; методи на основі віднімання, на основі додавання вартості (обчислена вартість) - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.

Митницею також прийнято спірну картку відмови.

У зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови, позивачем було подано нову МД від 22.07.2013 р. № 100250000/2013/064415 де митна вартість товару визначена з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Зміни у величині митної вартості відображені в Аркуші коригування, який додано до матеріалів справи. Загалом митна вартість змінена з 47171,74 грн. до 110 209,29 грн., відповідно до чого визначено нові величини митних платежів, що відображено в Аркуші коригування, який залучено до матеріалів справи у копії.

Надалі позивач звернувся до митниці із листом віл 09.10.2013 р. щодо перегляду рішення про коригування, за результатами розгляду митниця у відповіді від 15.10.2013 р. зазначила, щ згідно з експертним висновком ТПП від 08.10.2013 р. № Ц-667 в процесі вартісного аналізу експертом розглядались документи, що надавались під час митного оформлення та інформація надана виробником. Експерт посилається виключно на цінову інформацію фірми-виробника товару, орієнтовану безпосередньо позивачу. Не було здійснено аналізу вартості ідентичних або подібних товарі. Митницею зазначається у запереченнях на позов, що позивач не надав: довідкову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та або аналогічними оцінюваним товарам; розрахунок цін (калькуляцію).

Крім того, в контексті пов'язаності продавця та покупця, митниця у запереченнях на позов зазначила, що декларант не надав додаткові документи, не показав, що заявлена митна вартість є близькою до вартості операцій відповідно до вимог ч. 18 ст. 58 МК України та не довів, що взаємозв'язок між продавцем та покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Тому, як зазначається митницею, митний орган відмовив у митному оформленні та прийняв рішення про коригування митної вартості.

З огляду на наведене, митниця не знайшла підстав для перегляду раніше прийнятого рішення про коригування митної вартості.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (2012) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

У свою чергу, згідно з приписами ч. 18. ст. 58 МКУ при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В даному випадку, дослідивши наявні у справі документи, які надавались позивачем у зв'язку з митним оформленням товару, суд приходить до висновку, що з урахуванням пов'язаності осіб продавця та покупця, а також вимог ч. 18. ст. 58 МК України щодо підтвердження декларантом відомостей за такого роду операціями, з урахуванням того, що товар поставлявся за непрямим контрактом (за контрактом з посередником), дійсно має місце ненадання всіх відомостей та документів, необхідних для визначення митної вартості товарів та митного оформлення, а надані позивачем під час митного оформлення документи мали розбіжності та неузгодженості, що об'єктивно зумовлювало виникнення у митного органу сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості, її складових.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України в кореспонденції з приписами ст. 257, ч. 1 ст. 53 МК України, обов'язком декларанта є подання транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, за першим епізодом позивачем була надана довідка про транспортні витрати від 01.07.2013 р. № 01-07/2013-2, видана ПП «Київтрансбуд ХХІ».

У той же час, в CMR № 204384 від 27.06.2013 р. перевізником визначено P.E. Stanko O.I., однак відсутні будь-які матеріали, які б пов'язували цих осіб щодо перевезення партії товару.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Під час митного оформлення позивачем не подавався договір на транспортно-експедиторське обслуговування у міжнародному сполученні № 1 від 27.08.2012 р., підписаний з ПП «Київтрансбуд ХХІ» та договір-заявка № 66 від 19.06.2013 р.

При цьому, згідно з п. 4.1. договору на ТЕО, саме у заявці визначаються конкретні умови, зокрема, про кількість та різновид вантажу, вартість перевезення.

Довідка взагалі не містить відомостей, що вона адресована позивачу, як і посилання на вищевказаний договір № 1 від 27.08.2012 р.

Зазначена довідка складена ще до формування первинних документів на підставі яких формуються дані бухгалтерського обліку, а саме: до складання рахунку від 03.07.2013 р. та акту від 03.07.2013 р., які під час митного оформлення не надавались.

За другим епізодом позивачем була надана довідка про транспортні витрати від 22.07.2013 р. № 22-07/2013 р., видана ПП «Київтрансбуд ХХІ».

У довідці зазначається, що транспортні витрати складають 115 000 грн. (цифрами), у той же час прописом зазначено про вартість перевезення 11 500 грн.

В CMR від 17.07.2013 р. перевізником визначено "Gembliuk-Eurotrans" LTD, однак відсутні будь-які матеріали, які б пов'язували цих осіб щодо перевезення партії товару. В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Під час митного оформлення позивачем не подавався договір на транспортно-експедиторське обслуговування у міжнародному сполученні № 1 від 27.08.2012 р., підписаний з ПП «Київтрансбуд ХХІ» та договір-заявка № 85 від 15.07.2013 р.

При цьому, згідно з п. 4.1. договору на ТЕО, саме у заявці визначаються конкретні умови, зокрема, про кількість та різновид вантажу, вартість перевезення.

Довідка взагалі не містить відомостей, що вона адресована позивачу, як і посилання на вищевказаний договір № 1 від 27.08.2012 р.

Зазначена довідка складена ще до формування первинних документів на підставі яких формуються дані бухгалтерського обліку, а саме: до складання рахунку від 23.07.2013 р. та акту від 23.07.2013 р., які під час митного оформлення не надавались.

З урахуванням наведеного у сукупності, вбачається цілком обґрунтованим виникнення у митниці сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості, зокрема, складових митної вартості.

З огляду на ведене та з урахуванням положень п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України, відносно права митного органу упевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для митного оформлення, вбачається правомірною та цілком обґрунтованою вимога митниці щодо витребування додаткових документів для цілей здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості та встановлення достовірності заявленої позивачем митної вартості.

При цьому, виходячи з положень ч. 18. ст. 58 МКУ (щодо поставок між пов'язаними особами) саме декларант повинен довести відсутність перешкод для застосування першого методу.

Однак, в даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивач не надавав додаткові документи на вимогу митниці при первинному зверненні до митниці щодо митного оформлення зазначених вище партій товару.

З огляду на наведене слід зазначити, що відповідно до ч. 2. ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3. ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

У зв'язку з цим та з урахуванням приписів ч. 2. ст. 58 МК України є цілком правомірним та обґрунтованим невизнання митницею заявленої позивачем за першим методом митної вартості товару та застосування, за відсутності підтверджених відомостей для застосування інших методів, наявної у митного органу цінової інформації відповідно до положень ст. 64 МК України («Резервний метод»), відомості щодо чого (використаної інформації) у документальному виразі залучені до матеріалів справи. В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем під час розгляду справи не спростовано обґрунтованості незастосування митницею попередніх (до резервного методу) методів визначення митної вартості.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість прийнятих митницею рішень про коригування митної вартості та, виходячи з положень ч. 6. ст. 54, ч. 12 ст. 264 МК України та встановлених вище судом обставин, суд приходить до висновку про правомірність прийняття карток відмови, які ґрунтуються на вищезгаданих рішеннях про коригування митної вартості.

Щодо наданих митниці в порядку ч. 3 та 8 ст. 55 МКУ додаткових документів, тобто наданих після митного оформлення товарів за новою МД, слід зазначити, що зазначені документи не усувають вищезгаданих обставин, які зумовили прийняття оскаржуваних рішень, що вбачається, зокрема, із змісту довідок про транспортні витрати (відносно відсутності відомостей щодо взаємозв'язку експедитора та перевізника) в кореспонденції з наведеними відомостями у рахунках та актах надання транспортних послуг. При цьому, декларантом надано не всі витребувані під час митного оформлення документи, зазначені у відповідях митниці на лист позивача. Позивачем не спростовано доводи митниці, викладені у вищезгаданому повідомленні за результатами розгляду зазначених документів та не доведено юридичної значимості цих додаткових документів для цілей підтвердження митної вартості, складових митної вартості.

В сукупності зазначене вказує на відсутність у митниці підстав для скасування в порядку ч. 9 ст. 55 МК України власних рішень про коригування митної вартості та прийняття рішень про визнання заявленої позивачем митної вартості. При цьому, суд зазначає, що митницею дотримано вимоги п. 9 ст. 55 МК України та надано заявнику (позивачу) обґрунтовану відповідь щодо відмови у визнанні митної вартості на підставі додатково наданих документів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, спірні рішення (про коригування митної вартості, картки відмови) є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для їх скасування не має та у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Враховуючи наведене, суд також не вбачає підстав для задоволення позову в частині щодо стягнення коштів з Державного бюджету України, що у свою чергу також зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позову і у цій частині та в цілому (у повному обсязі).

При цьому, враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову та те, що позивачем при зверненні до суду з майновими вимогами про стягнення з бюджету 44 237,07 грн. сплачено лише 172,05 грн. судового збору (пл./дор. № 2772 від 11.12.2013 р.), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, виходячи із розміру заявлених вимог, загальна сума судового збору, що підлягає сплаті, складає 1720,50 грн. Враховуючи сплачену позивачем суму, підлягає стягненню з позивача судовий збір у розмірі 1 548,45 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, для цілей виконання вимог ч. 3 ст. 258 КАС України та стягнення судового збору, підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» (код з ЄДР 30530955; адреса: 04210, м. Київ, Оболонський район, проспект Героїв Сталінграда, 20-А) відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» (код з ЄДР 30530955; адреса: 04210, м. Київ, Оболонський район, проспект Героїв Сталінграда, 20-А) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 548,45 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007; код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 31.01.2014 р.