Постанова № 36918921, 24.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24 січня 2014 року 14 год. 30 хв. № 826/14443/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 10 вересня 2013 року надійшов позов інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (також далі - позивач) до ОСОБА_1 (також далі - відповідач-1, ОСОБА_1) про зобов'язання відповідача-1 привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення виробничого приміщення на АДРЕСА_1, поряд з АДРЕСА_2 (також далі - виробниче приміщення) за власний рахунок.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що відповідач-1 навмисно ухиляється від виконання встановлених чинним законодавством обов'язків.

Ухвалою суду від 12 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 07 жовтня 2013 року судом, відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_2 (також далі - відповідач-2, ОСОБА_2).

До суду 16 жовтня 2013 року через канцелярію від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 18 жовтня 2013 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 22 листопада 2013 року, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача допущено ОСОБА_3 (також далі - третя особа) та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю. У судове засідання 09 грудня 2013 року представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. Разом з тим, 09 грудня 2013 року до суду через канцелярію надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача-1 не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію 07 жовтня 2013 року. У судове засідання 09 грудня 2013 року представник відповідача-1 не прибула, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності відповідача-1 (його уповноваженого представника) до суду не надійшла.

Відповідач-2 (його уповноважений представник) у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач-2 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за його (його уповноваженого представника) відсутності до суду не надійшла.

Третя особа у судовому засіданні 09 грудня 2013 року підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 09 грудня 2013 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі відповідної заяви третьої особи позивачем проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем-1 законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої 19 лютого 2013 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (також далі - акт перевірки), згідно з яким, будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1, поряд з АДРЕСА_2 (також далі - земельна ділянка), не виконуються, будівельники та будівельна техніка відсутні. Виявлено самовільне будівництво виробничого приміщення, а саме без документа, який дає право на виконання будівельних робіт. Виробниче приміщення експлуатується без прийняття в експлуатацію.

У зв'язку з викладеними обставинами, 19 лютого 2013 року позивачем складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким заборонено експлуатацію виробничого приміщення, починаючи із 20 лютого 2013 року та зобов'язано відповідача-1 у строк до 20 березня 2013 року усунути виявлені у ході перевірки порушення шляхом введення виробничого приміщення в експлуатацію, про що позивача повідомити також у строк до 20 березня 2013 року.

Постановою позивача від 25 лютого 2013 року № 66 у справі про адміністративне правопорушення відповідача-1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення (також далі - КУпАП), та на нього накладеного штраф у розмірі 170,00 грн.

З метою перевірки виконання відповідачем-1 припису від 19 лютого 2013 року, позивачем проведено позапланову перевірку відповідача-1, за результатами якої 05 червня 2013 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого, припис від 19 лютого 2013 року відповідачем-1 не виконано.

У зв'язку із викладеними обставинами, 05 червня 2013 року позивачем складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким відповідача-1 зобов'язано у строк до 05 серпня 2013 року привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення виробничого приміщення, про що позивача повідомити також у строк до 05 серпня 2013 року.

Постановою позивача від 13 червня 2013 року № 249 у справі про адміністративне правопорушення відповідача-1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП, та на нього накладено штраф у розмірі 6800,00 грн.

З метою перевірки виконання відповідачем-1 припису від 05 червня 2013 року, позивачем проведено позапланову перевірку відповідача-1, за результатами якої 12 серпня 2013 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно з яким, припис від 05 червня 2013 року не виконано, земельну ділянку до попереднього стану не приведено, виробниче приміщення не знесено.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача-1 привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення виробничого приміщення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно з п.п. 1, 2, 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (також далі - Порядок № 553), цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позапланові перевірки відповідача-1 проведено на підставі звернення третьої особи та з метою перевірки виконання відповідачем-1 приписів.

У матеріалах справи міститься копія листа прокуратури міста Києва від 26 грудня 2012 року № 05/3-2330-12, зі змісту якого вбачається, що рішенням Дарницького районного суду від 18 січня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язано знести паркан та споруди на земельній ділянці у АДРЕСА_3.

Державною інспекцією сільського господарства в місті Києві виявлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самовільно займають суміжну земельну ділянку площею 0,10 га за вказаною адресою.

Законність зняття родючого шару ґрунту та влаштування ставка також перевіряється державною інспекцією сільського господарства в місті Києві.

Крім того, у ході судового розгляду справи третя особа пояснила, зокрема, що її сусіди ОСОБА_2 незаконно та самовільно побудували виробничі приміщення (цех, пилораму) на земельній ділянці за вказаною адресою, що не надана у власність чи користування. Належну їй на праві приватної власності земельну ділянку у АДРЕСА_3 ОСОБА_2 також незаконно займали, побудувавши на ній баню та ставок, чим перекрили заїзд на неї. У зазначених виробничих приміщеннях кожну ніч працює пилорама, що унеможливлює їй нормальні умови проживання та знаходження на своїй земельній ділянці.

На підтвердження своїх доводів третьою особою надано суду копії: 1) висновків комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою Київської міської ради від 07 травня 2012 року № 0793 та № 0794, згідно з якими, відповідачу-2, як замовнику проектів, не погоджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 у приватну власність для ведення індивідуального садівництва; 2) фрагменту Генерального плану м. Києва на період до 2020 року та його приміської зони, відповідно до якого, вказана земельна ділянка підпадає під категорію не виробничої, а житлової садибної забудови.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 34, ч.ч. 1, 2, 5, 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно з ч. ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи, що відповідачем-1 та відповідачем-2 (їх уповноваженими представниками) не надано суду доказів, які б спростували висновки, зроблені позивачем у ході перевірки щодо будівництва та експлуатації виробничого приміщення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача-1 привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення виробничого приміщення.

Разом з тим, відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок та реєстру земельних ділянок, копії яких містяться у матеріалах справи, власником садибного (індивідуального) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, є відповідач-2.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з ч. 5 ст. 105, абзацом 11 ч. 2 ст. 162 КАС України, адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити вимоги інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, оскільки, за переконанням суду, без зобов'язання саме відповідача-1 та відповідача-2 привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення виробничого приміщення неможливо повно захистити права та законні інтереси як позивача, так і третьої особи, про що просять вони (їх уповноважені представники).

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 105, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення виробничого приміщення на АДРЕСА_1, поряд з АДРЕСА_2 за власний рахунок.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин