Постанова № 36918883, 28.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

Вн. № 1/216

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

28 січня 2014 року 16:30 № 11/416

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІКО"

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління

Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 17.05.2007 № 0000272306/0 та № 0000262306/0,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІКО" (далі – позивач, ТОВ "ФІКО") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2007 № 0000272306/0 та № 0000262306/0 (далі – ППР № 0000272306/0, ППР № 0000262306/0).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2008 суддею Винокуровим К.С. відкрито провадження у справі № 11/416 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2008 суддею Винокуровим К.С. зупинено провадження у справі № 11/416 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 34/158-а та зобов’язано сторін негайно повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 11/416.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2008 суддею Винокуровим К.С. поновлено провадження у справі № 11/416 та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2009 суддею Винокуровим К.С. зупинено провадження у справі № 11/416 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 34/158-а та зобов’язано сторін негайно повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 11/416 та надати відповідні докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2012 суддею Винокуровим К.С. поновлено провадження у справі № 11/416 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2012 суддею Винокуровим К.С. зупинено провадження у справі № 11/416 до вирішення Вищим адміністративним судом України касаційної скарги ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 у справі № 34/158-а та зобов’язано сторін негайно повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 11/416.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2013 № 384 у зв’язку з перебуванням у відпустці з наступним переведенням до іншого суду судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа № 11/416 і не була ним розглянута, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 11/416 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями справа № 11/416 була передана судді Клочковій Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2013 справу № 11/416 прийнято до свого провадження суддею Клочковою Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2013 поновлено провадження у справі № 11/416 та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 19.12.2013 суд протокольною ухвалою замінив у справі № 11/416 відповідача – державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва на її правонаступника – державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. Представники сторін не заперечували проти вказаної заміни відповідача у справі.

В судове засідання 20.01.2014 прибув представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 20.01.2014 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 КАС України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 20.01.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ "ФІКО" (ідентифікаційний код 14275539) зареєстровано 25.07.2003 Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на облік Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (у зв’язку зі зміною місцезнаходження) за № 10681050001001171.

ТОВ "ФІКО" взято на податковий облік в ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва за № 10693 від 11.02.2004 та перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37077094 від 26.02.2004 ТОВ "ФІКО" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 142755326507).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 27.53.0 Лиття легких кольорових металів; 37.10.0 Оброблення металевих відходів та брухту; 27.45.0 Виробництво інших кольорових металів; 15.83.0 Виробництво цукру; 01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур; 51.52.2 Оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі вимог п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до затвердженого плану перевірки проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "ФІКО" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за квітень 2005 року, за результатами якої складено Акт від 07.05.2007 № 240/1/1-23-06-14275539 (далі - Акт перевірки від 07.05.2007 № 240/1/1-23-06-14275539).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “Сахтехнологія” (далі – ТОВ “Сахтехнологія”) фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаного контрагента-постачальника. У зв'язку з чим відповідачем прийнято ППР № 0000262306/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 808 603,00 грн., штрафні санкції – 404 302,00 грн., та прийнято ППР № 0000272306/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 16 524,00 грн. (за основним платежем – 11 016,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 5 508,00 грн.).

Позивач, не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся за їх скасуванням до суду.

Податковим органом, без наявних на те повноважень, зроблено припущення про встановлення відсутності поставки товарно-матеріальних цінностей та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На підставі низки припущень податковий орган дійшов висновку, що задекларований ТОВ "ФІКО" податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ “Сахтехнологія” в розмірі 889 931,00 грн., повинен бути зменшений до 0 грн., в тому числі за квітень 2005 року.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію ДПІ у Вишгородському р-ні Київської обл., згідно якої, за твердженням відповідача, встановлено, що ТОВ “Сахтехнологія” є посередником, титанова продукція, реалізована в адресу ТОВ “ФІКО”, була придбана у того ж ТОВ “ФІКО відповідно до умов угоди від 04.01.2005 № 1/05 на суму 24 179 472,90 грн., в т.ч. ПДВ – 4 835 894,58 грн.

Відповідач зазначив, що на адресу ТОВ “ФІКО” було надіслано запит від 22.03.2006 № 5753/7/23-909 з метою підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ “Сахтехнологія” у січні 2005 року по угоді від 04.01.2005 № 1/05. Згідно наданих ТОВ “ФІКО” документів відповідачем було встановлено, що продукція, відвантажена ТОВ “Сахтехнологія”, була придбана до 2003 року, документи на придбання не збереглися, що унеможливило, за твердженням відповідача, здійснення перевірки по ланцюгу продажу до виробника (імпортера).

Крім цього, відповідач зазначив, що товарно-матеріальні цінності були придбані по заниженій ціні і зберігались на складі більше 3 років.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження вищевказаних обставин відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до помилкового висновку, що у квітні 2005 року, за підсумками якого ТОВ “ФІКО” заявлено суму ПДВ до відшкодування з бюджету у розмірі 875 649,00 грн., не відбулося факту надмірної сплати податку (розрахунки з постачальником ТОВ “Сахтехнологія” не проведено), та податковий кредит ТОВ “ФІКО” у сумі 886 664,54 грн. неможливо підтвердити податковими зобов’язаннями продавця та підтвердити факт надходження таких податкових зобов’язань до бюджету.

Суд вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Проаналізувавши зміст Акту перевірки, суд встановив, що висновки про відсутність господарської операції відповідача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нереальними господарськими операціями.

Як вбачається з Акту перевірки від 07.05.2007 № 240/1/1-23-06-14275539, у квітні 2005 року ТОВ "ФІКО" сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ “Сахтехнологія” в розмірі 889 931,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за вищевказаний період між ТОВ “Сахтехнологія” (Продавець) та ТОВ “ФІКО” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 29/05 від 10.01.2005 з додатками до нього (Т. 1, арк. 90 – 110), згідно умов якого Продавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності за ціною та в кількості, визначених в специфікаціях, що є невід’ємною частиною цього договору.

Суд зауважує, що серед умов договору відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов вищевказаного договору, факт поставки товарно-матеріальних цінностей було оформлено та підтверджено платіжними дорученнями, банківськими виписками по особовому рахунку (Т. 1, арк. 22 – 33), ТОВ "Сантехнологія" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 889 931,00 грн. (Т. 1, арк. 34 - 42), копії яких наявні в матеріалах справи, що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.

Судом встановлено, що оплата вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось у такому порядку:

попередня оплата:

- 07.02.2005 платіжним дорученням № 84 - 13 311 000,00 грн.,

- 21.02.2005 платіжним дорученням № 112 -360 592,00 грн.,

- 23.02.2005 платіжним дорученням № 119 - 340 000,00 грн.,

- 23.02.2005 платіжним дорученням № 122 - 1 490 000,00 грн.,

- 17.03.2005 платіжним дорученням № 186 - 345 000,00 грн.,

- 31.03.2005 платіжним дорученням № 31 - 1 905 000,00 грн.,

- 06.04.2005 платіжним дорученням № 248 - 14 000,00 грн.,

- 06.04.2005 платіжним дорученням № 34 - 4 000,00 грн.,

- 06.04.2005 платіжним дорученням № 40 - 2 470 000,00 грн.,

- 18.04.2005 платіжним дорученням № 48 -181 000,00 грн.,

- 26.04.2005 платіжним дорученням № 74 - 21 000,00 грн.,

- 28.04.2005 платіжним дорученням № 85 - 5 100,00 грн.

В рахунок попередньої оплати ТОВ “ФІКО” одержало податкові накладні:

- № 54 (загальна) від 18.02.2005 на суму 11 402 773,30 грн., в т.ч. ПДВ 1 900 462,22 грн.

- № 55 від 28.02.2005 на суму 360 592,00 грн., в т.ч. ПДВ 60 098,67 грн.

- № 56 від 23.02.2005 на суму 340 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56 666,67 грн.

- № 57 від 23.02.2005 на суму 1 490 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 248 333,33 грн.

Суми ПДВ по податковим накладним № 54 на суму 1 900 462,22 грн., № 55 на суму 60 098,67 грн., № 56 на суму 56 666,67 грн., № 57 на суму 248 333,33 грн. не відображались в декларації з ПДВ за лютий 2005 року (р. ІІ «Податковий кредит», стр. 10.1), а була віднесена на рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів».

До загальної податкової накладної № 54 при фактичному отриманні продукції виписувались додаткові часткові податкові накладні, а саме:

- № 54/1 від 01.03.2005 на суму 3 029 982,84 грн., в т.ч. ПДВ - 504 997,14 грн.

- № 54/2 від 01.03.2005 на суму 679 493,38 грн., в т.ч. ПДВ - 113 248,90 грн.

- № 54/3 від 01 03 2005 на суму 1 766 730,00 грн., в т.ч. ПДВ - 294 455,00 грн.

- № 54/4 від 01.03.2005 на суму 24 447,84 грн., в т.ч. ПДВ - 4074,64 грн.

- № 54/5 від 01.03.2005 на суму 27 552,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 592,00 грн.

- № 54/6 від 01.03.2005 на суму 554 580,00 грн., в т.ч. ПДВ - 92 430,00 грн.

Зазначені податкові накладні відображено в декларації з ПДВ за березень 2005 року (р. ІІ «Податковий кредит», стр. 10.1).

- № 54/7 від 22.03.2005 на суму 5 319 987,24 грн., в т.ч. ПДВ - 886 664,54 грн., яка була відображена у декларації з ПДВ за квітень 2005 року (р.ІІ «Податковий кредит», стр.10.1).

Товарно-матеріальні цінності були отримані і оприбутковані позивачем.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент укладення договору та видачі податкових накладних.

Отримані позивачем товарно-матеріальні цінності призначені були не для власних потреб позивача, а для подальшого надання замовникам позивача, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ "ФІКО". Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась господарська діяльність з оптової торгівлі чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них та на підставі виписаних накладних своїм контрагентам позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ.

При цьому, у квітні 2005 року ТОВ “ФІКО” відвантажило на експорт титанову продукцію, отриману від ТОВ “Сахтехнологія” і оплачену позивачем, згідно митної декларації № 556844 від 22.04.2005 фірмі Tokyo Boeki Ltd на підставі контракту № 2712-JTB від 27.12.2004. Оплата від покупця отримана позивачем в повному обсязі.

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

В результаті у квітні 2005 року податковий кредит склав 889 931,00 грн.; податкові зобов’язання – 14 282,00 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 875 649,00 грн., з яких 886 664,54 грн. – ПДВ, що відображене у податковій накладній № 54/7 від 22.03.2005 на суму 5 319 987,24 грн.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон № 168/97-ВР визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно пп. “а” пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Аналогічно згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату поставки товару та надання робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар та отримані послуги до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ “Сахтехнологія” на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, він був платником податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним – договори і первинні документи щодо подальшої реалізації поставлених позивачу товарно-матеріальних цінностей, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій поставки товарно-матеріальних цінностей позивачу, щодо яких була здійснена оплата у квітні 2005 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу зазначених ДПІ осіб вказує, крім іншого, на спрямованість угод на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту поставки товарно-матеріальних цінностей, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Сахтехнологія" не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, його посадових осіб, а також контрагента позивача (його посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певного підприємства та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "ФІКО" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України (“Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання”), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати поставки товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про відсутність підстав для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Сахтехнологія" та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентом порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що ППР № 0000272306/0 та ППР № 0000262306/0, прийняті за результатами даних перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування ППР № 0000272306/0 та ППР № 0000262306/0 обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню. Відтак, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФІКО" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.05.2007 № 0000262306/0.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.05.2007 № 0000272306/0.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 6,80 грн. (шість грн. 80 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФІКО" (код ЄДРПОУ 14275539) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова