Постанова № 36918853, 28.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2014 року № 826/18791/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПублічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській областітретя особа,що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сван»про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 листопада 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» (далі - АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», позивач) з адміністративним позовом про визнання бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області (далі - Управління ДВС ГУЮ у Черкаській області, відповідач) щодо нерозгляду його скарги від 02.10.2013 р. по виконавчому провадженню ВП № 32447173, невинесення відповідної постанови за результатами розгляду скарги, ненаправлення її на адресу заявника неправомірною та зобов'язання Управління ДВС ГУЮ у Черкаській області розглянути скаргу АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» від 02.10.2013 р. по виконавчому провадженню ВП № 32447173, винести відповідну постанову, направити її на адресу заявника.

12 грудня 2013 року протокольною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сван» (далі - ТОВ «ТД «Сван», третя особа).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем, в порушення приписів ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», не розглянуто його скарги, постанови за результатами розгляду скарги не винесено, на адресу банку останньої не направлено, що свідчить, на думку позивача, про бездіяльність з боку відповідача.

За вказаних обставин, позивач просить зобов'язати відповідача розглянути скаргу АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» від 02.10.2013 р. по виконавчому провадженню ВП № 32447173, винести відповідну постанову, направити її на адресу заявника.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Управління ДВС ГУЮ у Черкаській області подало заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що ним в строк, передбачений Законом України «Про звернення громадян», в межах компетенції розглянуто скаргу позивача від 02.10.2013 р. та надано відповідну відповідь.

Відповідач, в наданих запереченнях, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

ТОВ «ТД «Сван» подало заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що відповідач діяв в чіткій відповідності до приписів норм чинного законодавства, а тому, підстав для визнання бездіяльності Управління ДВС ГУЮ у Черкаській області неправомірною, а так само, зобов'язання його щодо вчинення певних дій, не має.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 21.01.2014 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавчий напис, вчинений на користь AT «СБЕРБАНК РОСІЇ» (далі - Банк, Стягувач) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26.04.2012 р., зареєстрований в реєстрі за № 189 про звернення стягнення на рухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «ТД «Сван» (далі - Боржник) відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому документі, а саме: відділення прибуття, відділення забою, відділення потрошіння, відділення зважування, відділення розділки, транспорт відходів, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Заводська, 4 (далі - ВП № 32447173).

За рахунок зазначеного заставленого майна запропоновано задовольнити вимоги Банку на суму 8 098 592,38 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 16 вересня 2013 року зупинено виконавче провадження ВП № 32447173 (далі - Постанова від 16.09.2013 р.).

Підставою зупинення виконавчого провадження стала ухвала Печерського районного суду м. Києва № 757/18772/13-ц від 05.09.2013 р., якою зупинено стягнення на підставі виконавчих написів № 557 від 01.03.2012 р., № 188, № 189 від 26.04.2012 р.

Не погодившись з Постановою від 16.09.2013 р., яка на адресу позивача надійшла 23.09.2013 р., останній 02.10.2013 р. звернувся із скаргою на ім'я начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Черкаській області.

Вказана скарга б/н від 02.10.2013 р. на адресу відповідача надійшла 04.10.2013 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 0103026565468.

10 жовтня 2013 року відповідачем підготовлено відповідь за № 7247/2.1-32/5, якою позивача повідомлено про відсутність підстав для скасування постанов про зупинення виконавчих проваджень, зокрема ВП № 32447173.

Крім того, 13.11.2013 р. на адресу позивача надійшов лист відповідача від 06.11.2013 р. за №№ 10514-10516/2.2-07, 10934-10936/2.2-07, 11021-11026/2.2-07, в якому зазначалося про неправомірність вимог позивача та в якому містилося посилання на лист № 7247/2.1-32/5 від 10.10.2013 р., який за твердженням позивача, до нього не надходив.

Незгода з бездіяльністю відповідача та необхідністю вчинення ним певних дій обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 1 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами ст. 82 Закону № 606-XIV визначені загальні принципи оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 82 Закону № 606-XIV рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 82 Закону № 606-XIV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 4 ст. 82 Закону № 606-XIV).

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 5 ст. 82 Закону № 606-XIV).

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом (ч. 6 ст. 82 Закону № 606-XIV).

Приписами ч. 7 ст. 82 Закону № 606-XIV визначено, що скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» (ч. 8 ст. 82 Закону № 606-XIV).

Як підтверджено матеріалами справи, скаргу позивачем направлено на адресу відповідача 02.10.2013 р., яку останній отримав 04.10.2013 р.

Таким чином, з 05.10.2013 р. почався перебіг десятиденного терміну її розгляду начальником відділу.

Приписами ч. 8 ст. 82 Закону № 606-XIV визначено, що за результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову.

Натомість, вказаної постанови про задоволення скарги чи відмову в її задоволенні відповідачем не винесено, матеріали виконавчого провадження будь-якої із вказаних постанов не містять.

В наявності є лише лист за підписом заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 10.10.2013 р. № 7247/2.1-32/5, підготовлений відповідно до приписів Закону України «Про звернення громадян».

Підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що скарга позивача від 02.10.2013 р. подана без додержання вимог, викладених у ч. 7 ст. 82 Закону № 606-XIV, зокрема, на думку відповідача, скарга не містила прізвища, ім'я та по-батькові представника та не містила вмотивоване посилання на норму закону, порушену державним виконавцем при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження.

Посилання відповідача на відсутність у вказаній вище скарзі прізвища, ім'я та по-батькові представника та вмотивованого посилання на норму закону, порушену державним виконавцем при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження, сприймаються судом критично, оскільки з дослідженої в судовому засіданні скарги АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» б/н від 02.10.2013 р. вбачається, що вона відповідає приписам ч. 7 ст. 82 Закону № 606-XIV.

Скарга позивача підписана представником АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» за довіреністю Р.В. Кошлій, до того ж до скарги долучалася копія довіреності на ім'я даного представника.

Також, позивачем в тексті скарги зазначені в загальному норми, які на його думку, порушені державним виконавцем при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про відповідність скарги позивача б/н від 02.10.2013 р. приписам ч. 7 ст. 82 Закону № 606-XIV, яку за правилами ч. 8 ст. 82 Закону № 606-XIV необхідно було розглянути відповідачем.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а отже такі, що підлягають до задоволення.

Стосовно заявленої вимоги позивача про поновлення строку щодо подання позовної заяви, суд зазначає, що позивачем строк звернення до суду не пропущений, оскільки єдиним доказом реагування з боку відповідача на скаргу позивача є його лист від 06.11.2013 р. за №№ 10514-10516/2.2-07, 10934-10936/2.2-07, 11021-11026/2.2-07, який на адресу Банку надійшов 13.11.2013 р.

З позовною заявою АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» звернулося 25.11.2013 р., про що свідчить дата на поштовому штемпелі на конверті.

Доказів направлення відповіді від 10.10.2013 р. № 7247/2.1-32/5, підготовленої відповідно до приписів Закону України «Про звернення громадян», відповідачем не надано, матеріали виконавчого провадження такої інформації не містять.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що десятиденний термін для подання позову у позивача виник з 14.11.2013 р. та з урахуванням вихідних днів, останнім днем подання такого позову є саме 25.11.2013 р., що позивачем і було дотримано.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 68,82 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо нерозгляду скарги Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» від 02.10.2013 р. по виконавчому провадженню ВП № 32447173, невинесення відповідної постанови за результатами розгляду скарги, ненаправлення її на адресу заявника.

3. Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області розглянути скаргу Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» від 02.10.2013 р. по виконавчому провадженню ВП № 32447173, винести відповідну постанову, направити її на адресу заявника.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на користь Публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень 82 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко