Рішення № 36917918, 28.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21810/13 28.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш»

про стягнення 506 041, 24 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Вересова О.В. за довіреністю б/н від 06.11.2013 р.;

від відповідача: Рисенко В.М. за довіреністю № 870/15 від 17.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Енергомаш» (далі - відповідач) про стягнення 506 041, 24 грн., в тому числі 293 636, 12 грн. основного боргу, 206 226, 69 грн. пені, 6 178, 43 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 10 120, 83 грн. та оплати послуг адвоката у розмірі 7 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу обладнання та виконав роботи з його пусконалагодження, які останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не були оплачені у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/21810/13, розгляд справи призначено на 26.11.2013 р.

21.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 26.11.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 11.12.2013 р.

09.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову частково заперечує, вказуючи на те, що позивач невірно рахує пеню, оскільки за основу для нарахування бере всю суму Договору - 1 422 118, 66 грн., проте як вона має нараховуватись на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 293 636, 12 грн. При цьому, відповідачем надано контррозрахунок пені, відповідно до якого вона складає 21 290, 63 грн.

09.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 11.12.2013 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строків вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. на підставі клопотання сторін та в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 21.01.2014 р.

13.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 293 636, 12 грн. основного боргу, 103 405, 56 грн. пені, 7 433, 42 грн. 3 % річних, а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 8 089, 51 грн. та оплати послуг адвоката в сумі 7 000, 00 грн. Заява мотивована тим, що позивач вирішив зменшити розмір пені, у зв'язку з чим ним також надано новий розрахунок позовних вимог, з якого вбачається, що пеня ним нараховується лише відносно накладної № 21 від 01.02.2013 р., при цьому на суму ціни обладнання - 1 422 118, 66 грн. Крім того, позивачем подано до суду заяву про повернення судового збору в сумі 2 031, 32 грн.

У судовому засіданні 21.01.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 28.01.2014 р.

27.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 293 636, 12 грн. основного боргу, 21 290, 63 грн. пені, 8 060, 91 грн. 3 % річних, а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 6 459, 76 грн. та оплати послуг адвоката в сумі 7 000, 00 грн. Заява мотивована тим, що позивач вирішив зменшити розмір пені, у зв'язку з чим ним також надано новий розрахунок позовних вимог, з якого вбачається, що пеня ним нараховується на відміну попередніх розрахунків не на суму ціни обладнання, а на суму боргу - 146 818, 06 грн. Крім того, позивачем подано до суду заяву про повернення судового збору в сумі 3 661, 07 грн.

У судовому засіданні 28.01.2014 р. від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він наголошує на тому, що розмір пені не може перевищувати пеню, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки. Крім того, від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи у справі, на вирішення якої він просить поставити питання: Чи випливає відсутність приводу обертання підіймального ролику для доведення заготовки до лінії різу на працездатність стрічкопиляльного верстату МЕВА steel 1250 DG? Чи впливають зазори зварки корпусних деталей стрічкопиляльного верстату МЕВА steel 1250 DG на його працездатність та якість продукції, що виготовляється на ньому? Чи проводилась окраска срічкопиляльного верстату МЕВА steel 1250 DG в промислових умовах заводу-виробника? Чи можливе використання стрічкопиляльного верстату МЕВА steel 1250 DG в промислових потребах в Україні без наявності дозвільних документів (сертифікат відповідності, паспорт стрічкопиляльного верстату МЕВА steel 1250 DG та ін.)?

У судовому засіданні 28.01.2014 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 27.01.2014 р., у зв'язку з чим вони розглядаються в її редакції.

Також, судом було розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи та вирішено в його задоволенні відмовити.

Так, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України в № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач не наводить жодних ґрунтовних пояснень відносно того, яким чином стосується предмету спору питання про вплив на спірне обладнання відсутності приводу обертання підіймального ролику, про вплив зазорів зварки корпусних деталей на працездатність обладнання та якість продукції, що на ньому виготовляється, про те, яким чином проводилась окраска обладнання та чи можливе його використання без дозвільних документів.

Так, суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 672 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.

Також, відповідно до ст. 678 ЦК покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

В даному випадку, відповідач прийняв спірне обладнання, пропорційного зменшення його ціни, у зв'язку з певними на його думку недоліками, не вимагав, та крім того взагалі не навів обґрунтованих доводів відносно того, що характеристики в комплектації, зовнішньому вигляді та виконанні конструктивних елементів спірного обладнання не відповідають вимогам, що ставляться згідно з технічною документацією. Посилання на те, що вона складена іноземною мовою, до уваги при цьому братись не може, оскільки відповідач не позбавлений був права скористатись послугами перекладача або ж не приймати товар без надання такої документації, складеної українською або іншою зрозумілою йому мовою, в тому числі повернути обладнання, як це передбачено ст. 666 ЦК України.

В той же час, згідно з Актом приймання-передачі від 04.02.2013 р. відповідач підтвердив, що він не має претензій по зовнішньому вигляду до обладнання, що поставляється згідно з Договором № 261112 від 26.12.2012 р., а також до його комплектації та кількості.

При цьому, відповідач в тому числі прийняв виконані позивачем роботи по пусконаладці спірного обладнання, про що сторони підписали Акт виконаних робіт від 09.02.2013 р.

Зауваження до зовнішнього вигляду та комплектації, наведені в Акті технічного огляду як додатку до Акту виконаних робіт від 09.02.2013 р., як зазначалось вище, не обґрунтовані відповідачем посиланням на вимоги технічної документації або державних стандартів.

На підставі зазначеного, суд не знаходить за доцільне призначати у справі судову експертизу.

У судовому засіданні 28.01.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № 261112, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався виконати поставку металообробного обладнання, зазначеного у Специфікації (Додатках) до Договору, провести його пусконалагоджувальні роботи, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити обладнання та роботи у відповідності з умовами даного Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2013 р. ціна обладнання, вказаного у Специфікації до Договору, в гривнах складає 1 422 118, 66 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 237 019, 78 грн.

Згідно з п. 2.4. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2013 р. оплата ціни обладнання по Договору здійснюється покупцем в повному об'ємі у гривнах та вказана в п. 2.3. Договору. Оплата за обладнання проводиться покупцем п'яти частинами шляхом банківського переводу грошових коштів по вказаним в Договорі реквізитам, на підставі виставлених рахунків продавця в наступному порядку: а) перша частина оплати складає 500 000, 00 грн. та сплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати за обладнання. Оплата проводиться покупцем протягом трьох днів після підписання Договору, але не пізніше 29.11.2012 р.; б) друга частина оплати складає 475 213, 21 грн. і сплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати за обладнання Оплата проводиться покупцем не пізніше 31.01.2013 р.; в) третя частина оплати складає 153 269, 33 грн. та сплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати за обладнання. Оплата проводиться покупцем протягом трьох днів з дати надходження обладнання на митний термінал по місцю знаходження продавця; г) четверта частина оплати складає 146 818, 06 грн. та сплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати за поставлене продавцем обладнання. Оплата проводиться покупцем протягом тридцяти днів з дати відвантаження обладнання продавцем на адресу покупця, яка зазначена в документах на відвантаження обладнання; д) п'ята частина оплати складає 146 818, 06 грн. та оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця у вигляді доплати за поставлене продавцем обладнання та виконання шеф-монтажних і пусконалагоджувальних робіт. Оплата проводиться покупцем протягом десяти днів з дати виконання продавцем робіт по договору і підписання сторонами Акта виконаних робіт.

Відповідно до п. 9.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до його повного виконання.

Згідно зі Специфікацією № 1 від 26.11.2012 р. в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2013 р. обладнанням мав виступити стрічкопиляльний верстат моделі МЕВА steel 1250 DG.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов Договору перерахував позивачу в якості передоплати 500 000, 00 грн. - 03.12.2012 р. на підставі Платіжного доручення № 1119, 475 213, 21 грн. - 21.01.2013 р. на підставі Платіжного доручення № 58, 153 269, 33 грн. - 31.01.2013 р. на підставі Платіжного доручення № 85.

У відповідь 01.02.2013 р. позивач поставив відповідачу обладнання - стрічкопиляльний верстат моделі МЕВА steel 1250 DG у комплекті на суму 1 422 118, 66 грн., що підтверджується Накладною № 21 від 01.02.2013 р. та Актом приймання-передачі від 04.02.2013 р.

Також, 09.02.2013 р. позивачем були проведені пусконалагоджувальні роботи вказаного обладнання, про що сторони підписали Акт виконаних робіт від 09.02.2013 р. з приміткою зауважень про те, що в мережі низький тиск повітря, у зв'язку з чим потрібно встановити окремий компресор, який забезпечить необхідний тиск.

Листом від 25.02.2013 р. за № 65 позивач звернувся до відповідача з проханням провести доплату за обладнання в сумі 146 818, 06 грн. та направив Рахунок № 100 від 18.02.2013 р. на вказану суму.

Також, Листом від 11.03.2013 р. за № 82 позивач направив відповідачу рахунки для оплати боргу за Договором № 146 від 11.03.2013 р. та № 100 від 18.02.2013 р.

В подальшому, у зв'язку з ігноруванням відповідачем таких листів, позивач неодноразово направляв йому рахунки для оплати, однак виконання таких зобов'язань від відповідача не домігся, що слугувало причиною його звернення з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки договору поставки та договору підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, при укладенні спірного Договору поставки його сторони визначили інший порядок розрахунків, про який зазначалось вище.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлене ним обладнання та виконані позивачем роботи, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 21 290, 63 грн. пені та 8 060, 91 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові № 910/2224/13 від 02.10.2013 р., положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 7.2. Договору його сторони визначили, що за порушення строків оплат по Договору (за виключенням оплати по п. а) п. 2.4.) більше 10 днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від ціни обладнання за кожен день прострочення.

Так, слід зазначити, що положення ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України містить імператив того, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій розмір може встановлюватись договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості (робіт, послуг).

На підставі зазначеного, суд відхиляє доводи відповідача щодо невірного нарахування позивачем пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми ціни обладнання за кожен день прострочення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що як вбачається з заяви позивача про зменшення позовних вимог від 27.01.2014 р., він вирішив врахувати зауваження відповідача та нарахувати пеню на суму боргу, а не на суму вартості поставленого обладнання, у зв'язку з чим нарахована пеня є меншою від тієї, право на нарахування якої існує у позивача.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 21 290, 63 грн. пені. за період з 03.03.2013 р. по 03.09.2013 р. по накладній № 21 від 01.02.2013 р. та з 19.02.2013 р. по 19.08.2013 р. по акту виконаних робіт від 09.02.2013 р. на суму боргу в розмірі 146 818, 06 грн., та 8 060, 91 грн. 3% річних, в чому числі 3 958, 05 грн. 3 % річних за період з 03.03.2013 р. по 25.01.2014 р. за накладною № 21 від 01.02.2013 р. на суму боргу в розмірі 146 818, 06 грн., та 4 102, 86 грн. 3% річних за період з 19.02.2013 р. по 25.01.2014 р. за актом виконаних робіт від 09.02.2013 р. на суму боргу в розмірі 146 818, 06 грн., розрахунок яких за обраним позивачем об'єктом нарахування є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому обладнання та робіт з його пусконаладки, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

При цьому, що стосується заявлених до відшкодування позивачем понесених ним витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 7 000, 00 грн., суд вважає їх явно завищеними, у зв'язку з чим вважає за необхідне покласти на відповідача обов'язок відшкодувати такі витрати в розмірі 3 500, 00 грн.

Так, відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

До матеріалів справи надано копії Договору про надання правової допомоги № 11-1/23 від 25.10.2013 р., укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Лихопьок Д.П.» разом з додатками, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 0954 від 14.09.2000 р., Акту виконаних робіт від 26.11.2013 р. та Платіжне доручення № 395 від 06.11.2013 р. про перерахування на користь АБ «Лихопьок Д.П.» 7 000, 00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В даному випадку, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, є співрозмірними та підлягають задоволенню частково, у розмірі 3 500, 00 грн.

Також, слід зазначити, що відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Оскільки позивач під час розгляду справи зменшив позовні вимоги, відповідна частина судового збору має бути йому повернута з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр «Енергомаш» (02002, місто Київ, Дніпровський район, вулиця Луначарського, будинок 4; код ЄДРПОУ 24288388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології» (49027, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, Жовтневий район, вулиця Ворошилова, будинок 12; код ЄДРПОУ 36276130) 293 636 (двісті дев'яносто три тисячі шістсот тридцять шість) грн. 12 коп. основного боргу, 21 290 (двадцять одну тисячу двісті дев'яносто) грн. 63 коп. пені, 8 060 (вісім тисяч шістдесят) грн. 91 коп. 3 % річних та 6 459 (шість тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору, 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сучасні Технології» (49027, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, Жовтневий район, вулиця Ворошилова, будинок 12; код ЄДРПОУ 36276130) зі спеціального фонду Державного бюджету України 3 661 (три тисячі шістсот шістдесят одну) грн. 08 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.2014 р.

Суддя В.С. Ломака