Ухвала суду № 36917699, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3286/12 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2012 року №0003382320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що в період з 17.09.2012 року по 21.09.2012 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за 2011 рік по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Національ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектро-75», Приватним підприємством «Фірма «Володар», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техмашпостач», за результатами якої складено акт №1787/22/14236657 від 21.09.2012 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 300418,00 грн. за 2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2012 року №0003382320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 336362,00 грн..

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що не встановлено реальність факту здійснення операцій Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» з контрагентами, у зв'язку з чим податковий кредит сформовано неправомірно.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» здійснював господарську діяльність з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Національ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектро-75», Приватним підприємством «Фірма «Володар», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техмашпостач» відповідно до укладених цивільно-правових угод, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження виконання укладених договорів позивачем з контрагентами в матеріалах справи наявні копії відповідних платіжних доручень, актів прийому-передачі, акти приймання виконання будівельних робіт, КБ-3, видаткові та податкові накладні що підтверджують наявність поставок товарів (послуг) Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Національ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектро-75», Приватним підприємством «Фірма «Володар», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техмашпостач».

Судом першої інстанції надано належну правову оцінку факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту згідно з вимога Податкового кодексу України, на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Апелянтом не надано доказів не сплати позивачем податку на додану вартість до бюджету.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують використання результатів робіт (надання послуг) зазначених контрагентів в межах власної господарської діяльності позивача.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочину, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено реальності господарських операцій, колегія суддів не погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит за звітній період.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на висновки актів перевірок від 14.04.2011 року № 408/23-5/34728985 по ТОВ «БК Національ», від 26.12.2011 року № 917/23-2/31988783 по ПП «Фірма «Володар», від 11.07.2011 року № 487/7/23-1/36803875 по ТОВ «ТПК «Техмашпостач», від 13.02.2012 року № 280/23-1/37649152 по ТОВ «Граньстройінвест», від 20.02.2012 року № 29/2300/36098229 по ТОВ «Промелектро-75», згідно яких встановлено, що договори, укладені між вказаними підприємствами та їх контрагентами, у тому числі з ТОВ «Фірма «Альфа-2», відповідно до ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, та в силу ст. 216 Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

На момент укладання правочинів та їх виконання контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, перебували на обліку як платник податку на додану вартість.

Посилання відповідача в обґрунтування свої позиції на матеріали кримінальної справи, колегією судді не приймаються до уваги, оскільки такі документи не віднесені п. 83.1ст. 83 Податкового кодексу України до підстав для висновків під час перевірки, оскільки обвинувальний вирок суду по кримінальній справі відсутній.

Факт порушення кримінальної справи, сам по собі не свідчить про спрямованість правочину на знищення майна держави чи відсутність господарських операцій і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями первинні документи.

Позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Національ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектро-75», Приватним підприємством «Фірма «Володар», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техмашпостач», а тому висновок відповідача про порушення позивачем п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення від 09.10.2012 року №0003382320.

Твердження апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми податкового законодавства України, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 23.01.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.