Ухвала суду № 36917603, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2036/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Тепло-Монтаж» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач Приватне підприємство «Тепло-Монтаж» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2013 року №0002582200, №0002592200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Тепло-Монтаж» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за липень 2012 року з Приватним підприємством «Лон і Компані» та грудень 2012 року з Приватним підприємством «АСТОРГ-М» та податкової звітності з податку на прибуток за відповідний період з вищевказаними контрагентами, за результатами якої складено акт №1024/22/36655008 від 24.04.2013 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2013 року №0002582200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 63683,00грн. та №0002592200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 60652,00 грн..

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що не встановлено реальність факту здійснення операцій Приватним підприємством «Тепло-Монтаж» з придбання у контрагентів послуг, у зв'язку з чим податковий кредит сформовано неправомірно.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 24.04.2012 року між Приватним підприємством «Тепло-Монтаж» (Замовник) та Приватним підприємством «Лон і Компані» (Підрядник) укладено договір підряду №577-1/2012.

Виконання умов договору підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2012 року, актом приймання виконаних будівельних робіт №5 за липень 2012 року, податковою накладною від 31.07.2012 року №54, платіжним дорученням від 02.08.2012 року №847, випискою з банку по рахунку.

Між Приватним підприємством «Тепло-Монтаж» (Замовник) та Приватним підприємством «Лон і Компані» (Підрядник) 24.07.2012 року укладено договір підряду №1304-4-2.

Виконання умов договору підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2012 року, актом приймання виконання будівельних робіт за липень 2012 року, податковими накладними від 30.07.2012 року №52, від 31.07.2012 року №53, платіжним дорученням від 02.08.2012 року №846, випискою з банку по рахунку.

Між Приватним підприємством «Тепло-Монтаж» (Генпідрядник) та Приватним підприємством «АСТОРГ-М» 03.09.2012 року укладено договір підряду №03/09-ОВ.

Виконання умов договору підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2012 року, актом приймання виконання будівельних робіт за грудень 2012 року, податковими накладними від 20.12.2012 року №86, від 28.12.2012 року №87

Між Приватним підприємством «Тепло-Монтаж» (Генпідрядник) та Приватним підприємством «АСТОРГ-М» (Субпідрядник) 08.11.2012 року укладено договір підряду №8/11ГП.

Виконання умов договору підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2012 року, актом приймання виконання будівельних робіт за грудень 2012 року, податковою накладною від 28.12.2012 року №88.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують використання результатів робіт (надання послуг) зазначених контрагентів в межах власної господарської діяльності позивача.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочину, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено реальності господарських операцій, колегія суддів не погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит за звітній період.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на акти перевірок контрагентів від 31.08.2012 року №3391/15-322/34698139 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Лон і Компані» з питань достовірності даних, що містяться у деклараціях з податку на додану вартість за період березень-липень 2012 року та від 08.02.2012 року №1094/15.2-08/38052647 про неможливість проведення зустрічної перевірки Приватного підприємства «АСТОРГ-М» з Товариством з обмеженою відповідальністю «МОТІВ» за листопад 2012 року, якими не підтверджено реальність фінансово-господарської діяльності даних підприємств, оскільки встановлено відсутність підприємств за місцезнаходженням.

Враховуючи принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

На момент укладання правочинів та їх виконання контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, перебували на обліку як платники податку на додану вартість.

Позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з Приватним підприємством «Лон і Компані» та Приватним підприємством «АСТОРГ-М», а тому висновок відповідача про порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2013 року №0002582200 та №0002592200.

Твердження апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми податкового законодавства України, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 23.01.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.