Ухвала суду № 36917371, 21.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р.справа № 0870/10178/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі № 0870/10178/12 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство «Запорізький асфальтобетонний завод» у жовтні 2012 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби, в якому просило, скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002292212 від 17 жовтня 2012 року та № 0002302212 від 17 жовтня 2012 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби у період з 18.09.2012 по 28.09.2012 було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «НПК «Ресурспром» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, ТОВ «Крембітпостач» за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 та включення до складу валових витрат по декларації на прибуток за 4 квартал 2010 року операцій по взаємовідносинам з ТОВ «НПК «Ресурспром» та по деклараціям з податку на прибуток за 2011 рік операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Крембітпостач» та ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд» за період з 01.05.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено Акт № 115/22-12/03327144 від 03.10.2012.

Згідно з висновками перевіряючих, викладених в акті перевірки, ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» порушено пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за періоди: 4 квартал 2010 року на суму 1898,00 грн., 2 квартал 2011 року на суму 30532,00 грн., 3 квартал 2011 року на суму 68055,00 грн., а також порушено пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2010 року на суму 1518,00 грн., за травень 2011 року на суму 26550,00 грн., за липень 2011 року на суму 59178,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0002292212 від 17 жовтня 2012 року, яким ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 100485,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 474,50 грн. та № 0002302212 від 17 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 87246,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 29969,50 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» з ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Крембітпостач» та ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки у вказаних контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності такі як трудові ресурси, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби тощо.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 5.3.9 Закону передбачено, що не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Судом встановлено, в акті перевірки зафіксовано, що між ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» та відповідними контрагентами було укладено договори поставки нафтопродуктів.

На виконання умов договорів були виписані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати та паспорти відповідності. Покупцем було проведено оплату товару, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані первинні документи є належними і достатніми для підтвердження господарських операцій, здійснених між ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» та його контрагентами, а податкове повідомлення-рішення № 0002292212 від 17 жовтня 2012 року - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно доводів податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним виписаних ТОВ «НПК «Ресурспром», «Крембітпостач» та ТОВ «ТД «Укрнафтотрейд» колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як встановлено судом правочини, укладені позивачем з відповідними контрагентами, відповідають вимогам чинного законодавства, не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Виконання договорів підтверджується обов'язковою та достатньою первинною документацією складеною відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином факт здійснення ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» господарських операцій з його контрагентами підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та відповідно отримання бюджетного відшкодування.

Щодо посилання апелянта на акти перевірки контрагентів позивача, якими встановлено відсутність у них необхідних умови для здійснення господарської діяльності колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача та третіми особами по ланцюгу постачання, тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0002302212 від 17 жовтня 2012 року.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі № 0870/10178/12 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров