Ухвала суду № 36916543, 31.01.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31 січня 2014 року Справа № 909/580/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, Л. Рогачрозглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи- підприємця Коневича Валерія Ярославовичана постанову від 05.11.2013 року Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 909/580/13 господарського суду Івано-Франківської області за позовомПриватного підприємства "ВАЛ АР ПЛЮС"доФізичної особи- підприємця Коневича Валерія Ярославовича про стягнення 185000,00 грн.ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга Фізичної особи- підприємця Коневича Валерія Ярославовича від 22.11.2013 року на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у справі № 909/580/13 господарського суду Івано-Франківської області не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Згідно частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Порядок і розмір сплати судового збору, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України встановлений Законом України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011 року.

Скаржником до касаційної скарги додана квитанція № 15876.442.1 від 25.11.2013 року про перерахування судового збору у сумі 1850,00 грн.

Однак, даний документ не може бути прийнято судом в якості доказу належного виконання приписів частини 4 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8. вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в пункті 2.21 зазначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

В той же час, в доданій відповідачем квитанції у графі "Призначення" зазначено: судовий збір (Вищий господарський суд України, 070), символ звітноті 254 п-ик Савчук В.Р. при цьому, не вказано відомостей про те, по якій саме справі оплачується судовий збір. Одночасно, Савчук В.Р. не може бути платником судового збору у даній справі у розумінні статті 2 Закону України "Про судовий збір", оскільки, особа яка звертається до суду з касаційною скаргою є Фізична особа-підприємець Коневич Валерій Ярославович

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що подана відповідачем квитанцію не можна вважати належним доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у справі за № 909/580/13.

Таким чином, виходячи з приписів процесуального закону касаційна скарга Фізичної особи- підприємця Коневича Валерія Ярославовича на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи- підприємця Коневича Валерія Ярославовича на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у справі № 909/580/13 господарського суду Івано-Франківської області повернути скаржнику.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач