Ухвала суду № 36916474, 28.01.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 січня 2014 року Справа № 5011-31/17584-2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Рєпіна Л.О., Сулім В.В.)у справі5011-31/17584-2012 Господарського суду міста Києваза позовомпервісним позовом Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек"пророзірвання договору оренди та виселення,за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек"до Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук Українипровселення та усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. (суддя Жагорнікова Т.О.) первісний позов задоволено повністю, розірвано договір оренди № 4 від 05.01.2009 р., укладений між сторонами. Присуджено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтек" з орендованого приміщення за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. у справі № 5011-31/17584-2012 рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. скасовано, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково: постановлено усунути перешкоди у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек" нежитловим приміщенням загальною площею 238,9 кв. м, розміщеним за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 (1-ий поверх, підвал), шляхом забезпечення від Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України та будь-яких третіх осіб безперешкодного доступу до зазначеного приміщення. В задоволенні решти вимог зустрічної позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111-3Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду - у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, у разі подання позовної заяви немайнового характеру.

Відповідно до п. п. 2.10, 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Окремо колегія суддів звертає увагу скаржника, що відповідно до ч. 2 п. 2.15 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України у разі коли в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо скаржник не згоден з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

Скаржник звернувся з касаційною скаргою, в якій оскаржує постанову апеляційного суду повністю, в тому числі в частині відмови в задоволення всіх немайнових вимог за первісним позовом, таких як: розірвання договору оренди та виселення, та в частині задоволення вимог немайнового характеру за зустрічним позовом, як то усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Таким чином, заявник за подання касаційної скарги у даній справі мав сплатити судовій збір за кожну вимогу немайнового характеру, які ним оскаржуються за первісним та зустрічним позовами, що станом на дату звернення з касаційною скаргою загалом складало 2.408,70 грн.

Однак скаржником згідно з платіжним дорученням № 275 від 19.11.2013 р. сплачено судовий збір лише у розмірі 1.023,00 грн.

Отже, в порушення частини 4 статті 111 ГПК України, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, суд касаційної інстанції також звертає увагу скаржника на положення п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору", відповідно до якого платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення, у графі "Призначення платежу" якого зазначено: "#6541030#,#2281-1023,00#,#22030004#,#Судовий збір за подання касаційної скарги (Вищий господарський суд України 070), символ звітності 254 #,##".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаної квитанції не містить відомостей про те, по якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення № 275 від 19.11.2013 р. не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 1115 та частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

При цьому, як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ст. 35, 113 ГПК України, ст.ст. 203, 601, 602 ЦК України, ст. 45 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однак скаржником не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом апеляційної інстанції з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

Натомість скаржник в касаційній скарзі стверджує, що апеляційний господарський суд про прийнятті оскаржуваної постанови припустився помилки, даючи оцінку доказам, зокрема угоді про проведення звірянь та аудитів по оренді Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінтек" нерухомого майна Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України, та фактично просить суд касаційної інстанції додатково встановити обставини справи та перевірити докази.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

1. Повернути Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. у справі № 5011-31/17584-2012 та додані до неї документи без розгляду.

2. Повернути з бюджету (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4; код 05417012) 1.023 (одна тисяча двадцять три) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 275 від 19.11.2013 р.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков