Ухвала суду № 36915037, 22.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 р. Справа № 821/1939/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Скадовської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибрежний" до Скадовської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Прибрежний" звернулось до суду з адміністративним позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (яка є правонаступником державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби), за яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.04.2013р. № 0000252200, №0000262200, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 111809,25 грн. у тому числі за основним платежем на 91565,0грн. та з податку на додану вартість на 1184,5 грн. у тому числі за основним платежем на 1003,0грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року задоволено повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибрежний" до Скадовської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013р. № 0000252200, № 0000262200.

В апеляційній скарзі Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 12.04.2013р. №77/22/30894003 .

Під час перевірки податковим органом досліджувалось дотримання позивачем вимог податкового законодавства України при здійснені правових відносин з контрагентами ПП «М'ясо Херсонщини», ППНВК «Діод Плюс», ПП «АвтоАгро Світ», ПП «Профтранс» за період з 01.04.2010р. по 30.09.2012року.

За висновками акту перевірки № 77 для додаткового обчислення грошових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ за спірними податковими повідомленнями - рішеннями відповідач зменшив витрати та податковий кредит позивача, що були сформовані за наслідками господарських відносин з ПП «М'ясо Херсонщини», ППНВК «Діод Плюс», ПП «АвтоАгро Світ», ПП «Профтранс» за період з 01.04.2010р. по 30.09.2012року.

Як зазначає відповідач у акті перевірки №77, посилаючись на матеріали зустрічних звірок, позивач із зазначеними постачальниками сформував витрати та податковий кредит по господарським операціям, що не відбулись реально, оскільки контрагенти позивача не мали можливості на здійснення господарської діяльності.

Так відповідно до актів зустрічних звірок від 14.12.2012р. № 684/22-4/35469147, від 20.09.2011р. № 3264/23-4/36580362, від 04.09.2012р. №136/22-03/35788778 та позапланової документальної невиїзної перевірки від 17.08.2012р. №434/2-4/35330165 податковими органами за місцем реєстрації постачальників було встановлено: ПП «М'ясо Херсонщини», ППНВК «Діод Плюс», ПП «АвтоАгро Світ» не знаходились за юридичною адресою, ПП «Профтранс» - втратив бухгалтерські та податкові документи по відносинам з позивачем та не відновив їх до початку перевірки ДПІ по закінчення 3-х місяців після втрати цих документів. Всі ці постачальники позивача не декларують наявність власних трудових ресурсів та основних фондів, необхідних для безпосереднього здійснення господарських операцій, відображених у бухгалтерських та податкових документах наданих позивачеві. За висновками податкових органів ці постачальники позивача формують власні податковий кредит та витрати від суб'єктів господарювання, що задіяні у схемах ухилення від сплати податків та створені для формування штучних податкового кредиту та витрат для інших реально діючих підприємств. Податкові органи за наслідками перевірок вважають, що правочини ПП «М'ясо Херсонщини», ППНВК «Діод Плюс», ПП «АвтоАгро Світ», ПП «Профтранс» мають ознаки нікчемності, а саме спрямовані на порушення ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст. 215, ч.1 ст.216, ст.ст. 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених при придбані товарів та подальшої їх реалізації позивачеві. На думку відповідача, недійсність (нікчемність) правочинів спричиняє недійсність бухгалтерських та податкових документів, які складені за цими правочинами та не дає права позивачеві враховувати їх при визначені об'єктів оподаткування з податку на прибуток та ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту та податку на прибуток, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкових повідомлень - рішень підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).

Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи податкової є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статутних документів позивача головними напрямками його діяльності у перевірених відповідачем податкових періодах, було надання послуг з відпочинку та лікування громадян та послуг громадського харчування.

Для потреб цих видів діяльності позивачем придбавались товари та послуги у сторонніх суб'єктів господарювання у тому числі і у ПП «М'ясо Херсонщини», ППНВК «Діод Плюс», ПП «Авто Агро Світ», ПП «Профтранс».

Відповідач не спростовує реальність здійснення господарської діяльності безпосередньої позивачем.

Фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїми безпосередніми контрагентами підтверджена належним чином, зокрема видатковими та податковими накладними та інш. .

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Разом з тим, на момент укладення позивачем договору з ПП «М'ясо Херсонщини», ППНВК «Діод Плюс», ПП «Авто Агро Світ», ПП «Профтранс» та отримання податкових накладних, останні були в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали діюче свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та ПП «М'ясо Херсонщини», ППНВК «Діод Плюс», ПП «Авто Агро Світ», ПП «Профтранс» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про безтоварний характер спірних операцій з поставки товарів позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Отже, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий :

Суддя:

Суддя: