Постанова № 36914919, 27.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 січня 2014 року 08:00 № 826/20219/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Борисовій Т.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000582204, №0000572204 від 06.09.2013

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва «Мехбуд» (надалі-Позивач/ПрАТ «Мехбуд») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі-Відповідач/ДПІ Святошинському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення «Р» від 06.09.2013 р. №0000582204 ДПІ у Святошинському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві в повному обсязі, як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення «Р» від 06.09.2013 р. №0000572204 ДПІ у Святошинському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві в повному обсязі, як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі-ПК України), щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, як наслідок зазначає, що винесені на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення «Р» від 06.09.2013 р. №0000582204 та «Р» від 06.09.2013 р. №0000572204 є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам та чинному законодавству, а отже підлягають скасуванню.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд відмовити в їх задоволенні, з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає, що перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Мехбуд» по взаємовідносинам з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ст.. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток за III квартал 2012 р. на загальну суму 25 510,00 грн. та п.198.2, п.198.3, 201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень-липень 2012 р. на загальну суму 24 294,00 грн.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України), на підставі спільної заяви сторін, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши в судовому засіданні всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до витягу АГ №476430 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПрАТ «Мехбуд» зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 10721200000003030 від 27.01.1995 р., взято на облік в органах державної податкової служби за №1941 від 31.01.1995 р.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100341099 від 21.06.2011 р., видане ДПІ у Святошинському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві, індивідуальний податковий номер - 054180326576.

На підставі наказу ДПІ у Святошинському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.08.2013 р. №240 та повідомлення від 09.08.2013 р. №10165/10/26-57-22-04-22 у період з 09.08.2013 р. по 15.08.2013 р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Мехбуд» з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) за травень-липень 2012 р.

За результатами перевірки було складено Акт №109/26-57-22-04-09/05418038 від 16.08.2013 р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Мехбуд» з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) за тревень-липень 2012 р. (надалі-Акт №109/26-57-22-04-09/05418038), у якому було зазначено про допущені порушення Позивачем, зокрема:

- ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за III квартал 2012 р. на загальну суму 25 510,00 грн.;

- п.198.2, п. 198.3, п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2012 р. - 8098,00 грн., червень 2012 р. - 8098,00 грн., липень 2012 р. - 8098,00 грн.

На підставі Акту №109/26-57-22-04-09/05418038 ДПІ Святошинському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняті податкові повідомлення-рішення «Р» №0000572204 від 06.09.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток у розмірі - 31 887,50 грн. (за основним платежем - 25 510,00 грн., штрафні санкції - 6 377,50 грн.); «Р» №0000582204 від 06.09.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі -30 367,50 грн. (за основним платежем - 24 294,00 грн., штрафні санкції - 6 073,50 грн.).

19.09.2013 р. не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ПрАТ «Мехбуд» подало скаргу №237 до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

07.11.2013 р. на адресу Позивача надійшло Рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві №6092/10/26-15-10-04-04 від 04.11.2013 р. яким податкові повідомлення-рішення «Р» №0000572204 від 06.09.2013 р. та «Р» №0000582204 від 06.09.2013 р. залишені без змін, а скарга без задоволення.

14.11.2013 р. ПрАТ «Мехбуд» подало повторно скаргу №46 до Міністерства доходів і зборів України на податкові повідомлення-рішення «Р» №0000572204 від 06.09.2013 р. та «Р» №0000582204 від 06.09.2013 р., яка рішенням №16711/6/99-99-10-01-15 від 04.12.2013 р. залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Відповідача протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (Виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (Замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджено сторонами, між ПрАТ «Мехбуд» (Замовник) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (Виконавець), було укладено договір про надання клінінгових послуг №03/05 від 03.05.2012 р., згідно якого Замовник поручає, а Виконавець приймає на себе проведення робіт по прибиранню адміністративно-виробничих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4-А, площею 10879,0 кв.м. Додатково до договору про надання клінінгових послуг №03/05 від 03.05.2012 р. було укладено Додаткову угоду №1 від 31.07.2012 р.

Так, Позивачем надано суду первинні документи, які на його думку, посвідчують реальність виконання умов договору про надання клінінгових послуг №03/05 від 03.05.2012 р. укладеного з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», зокрема: Акт виконання робіт (послуг) №01 від 31.05.2012 р. на загальну суму 48 590,00 грн.; Акт виконання робіт (послуг) №01 від 27.06.2012 р. на загальну сум 48 590,00 грн.; Акт виконання робіт (послуг) №03 від 31.07.2012 р. на загальну сум 48 590,00 грн.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було надано до суду податкові накладні, які надані ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за укладеним договором про надання клінінгових послуг № 03/05 від 03.05.2012 р., зокрема: №855 від 29.05.2012 р. на суму 48 590,00 грн., №742 від 25.06.2012 р. на суму 48 590,00 грн., №456 від 13.07.2012 р. на суму 48 590,00 грн.

При цьому, відповідно до п. 3.2 Договору про надання клінінгових послуг №03/05 від 03.05.2012 р. оплата послуг (робіт) за даним договором здійснюється безготівковим розрахунком протягом 5(п'яти) робочих днів з дня підписання Замовником Акту виконаних робіт.

Додатково, Позивачем були надані виписки із банку, як доказ проведення оплати за укладеним договором із ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2.1 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, Позивачем в якості доказів виконання ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» умов договору про надання клінінгових послуг №03/05 від 03.05.2012 р. було надало до суду:

- Наказ №27 від 03.05.2012 р. «Про допуск представників підрядних організацій на територію ПрАТ «Мехбуд» відповідно до якого, дозволено в термін до 31.05.2012 р. допуск працівників ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» на територію ПрАТ «Мехбуд» через пост охорони №1 та в'їзд автотранспорту на територію ПрАТ «Мехбуд» через пост охорони №2 із записом в Журналах обліку відвідувачів, які знаходяться на постах охорони №1 та №2.

- Наказ №33 від 01.06.2012 р. «Про допуск представників підрядних організацій на територію ПрАТ «Мехбуд» відповідно до якого, дозволено в термін до 30.06.2012 р. допуск працівників ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» на територію ПрАТ «Мехбуд» через пост охорони №1 та в'їзд автотранспорту на територію ПрАТ «Мехбуд» через пост охорони №2 із записом в Журналах обліку відвідувачів, які знаходяться на постах охорони №1 та №2.

- Наказ №39/1 від 04.07.2012 р. «Про допуск представників підрядних організацій на територію ПрАТ «Мехбуд» відповідно до якого, дозволено в термін до 31.07.2012 р. допуск працівників ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» на територію ПрАТ «Мехбуд» через пост охорони №1 та в'їзд автотранспорту на територію ПрАТ «Мехбуд» через пост охорони №2 із записом в Журналах обліку відвідувачів, які знаходяться на постах охорони №1 та №2.

При цьому, в судовому засіданні 20.01.2014 р. представник Позивача зазначила про неможливість надання суду відповідних журналів обліку входу і виходу, в'їзду і виїзду на/з території ПрАТ «Мехбуд» відвідувачів, журналів реєстрації компаній, що надавали послуги з обслуговування та інших документів через їх знищення, як документів що втратили практичне значення для роботи підприємства. В якості доказів було надано Порядок знищення внутрішніх документів, які ведуться службою охорони ПрАТ «Мехбуд» затвердженого Головою Правління ПрАТ «Мехбуд» від 04.08.2011 р. (надалі-Порядок)

Частиною 2 даного Порядку, передбачено, що журнали обліку входу/виходу, в'їзду/виїзду відвідувачів, журнали реєстрації чергувань відповідальних осіб ПрАТ «Мехбуд», журнали обліку автотранспорту разом з паперовими разовими перепустками, журнали реєстрації представників фірм, що обслуговують ПрАТ «Мехбуд» та інші внутрішні документи підприємства зберігаються протягом шести місяців.

Крім того, в якості доказів дотримання процедури знищення внутрішніх документів, встановленої ч. 3 Порядку, представником Позивача було додатково надано: наказ №17 від 01.03.2013 р. «Про створення Експертної комісії» для визначення документів, які втратили практичне значення для роботи підприємства; протокол №1 засідання Експертної комісії від 06.03.2013 р.; наказ №18/1 від 19.03.2013 р. «Про створення комісії» для знищення журналу обліку в'їзду і виїзду автотранспорту посту охорони №2 та паперових разових перепусток на виїзд автотранспорту з території ПрАТ «Мехбуд»; наказ №34/1 від 17.06.2013 р. «Про створення комісії» для знищення журналу обліку входу і виходу відвідувачів посту охорони №1, журналу прийому-здачі чергувань за 2012 р., журналу реєстрації чергувань відповідальних осіб ПрАТ «Мехбуд» за 2012 р., а також Акт про знищення журналу обліку в'їзду і виїзду автотранспорту посту охорони №2 та паперових разових перепусток на виїзд автотранспорту з території ПрАТ «Мехбуд» (за період з 15.02.2012 р. по 27.09.2012 р.) від 27.03.2013 р. та Акт про знищення внутрішніх документів службою охорони (за 2012 р.) від 24.06.2013 р.

Таким чином, суд приймає до уваги докази надані представником Позивача.

Крім того, суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем, що надані Позивачем документи (акти виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки) підтверджують реальність господарської операції між ПрАТ «Мехбуд» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Крім того, згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України).

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, наявність зазначених обставин, а також наявність підтверджуючих документів щодо фактичного здійснення господарських операцій з TOB «Комерційна фірма «Горизонталь» свідчать про правомірність віднесення суми в розмірі 24 294 грн. до податкового кредиту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва «Мехбуд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення «Р» від 06.09.2013 р. №0000582204 та «Р» від 06.09.2013 р. №0000572204, прийняті Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

3. Присудити Приватному акціонерному товариству по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва «Мехбуд» понесені судові витрати в розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 06 коп. із Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін