Ухвала суду № 36913167, 21.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 р.Справа № 820/5478/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013р. по справі № 820/5478/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис"

до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Базис" (далі- позивач, ПАТ "АКБ "Базис"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просив суд скасувати рішення №93-03-09 від 07.05.2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк" Базис"- відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог, посилаючись на невірне встановлення судом обставин по справі внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, порушення норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного суду України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "АКБ" Базис" перебуває в стані припинення відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 15).

Фахівцями відповідача 29-30 квітня 2013 року проведено перевірку по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності першої Харківської філії ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис".

За результатами перевірки складено акт №186 від 30.04.2013 року, яким встановлено неправомірне використання позивачем коштів Фонду в сумі 666,05 грн., неподання встановленої звітності щодо використання страхових коштів до органу Фонду за 1 квартал 2013 року (а.с. 17-18).

Директором центральної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі акту перевірки прийнято рішення про нарахування ПАТ "АКБ "Базис" штрафу в розмірі 333,03 грн. за порушення порядку витрачання вартості наданих соціальних послуг (а.с. 16).

Позивач, не погодившись з рішенням № 93-03-09 від 07.05.2013 року, оскаржив його в адміністративному порядку.

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 1065-05-05 від 12.06.2013 року про результати розгляду скарги, рішення № 93-03-09 від 07.05.2013 року залишено без змін (а.с. 21-22).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законні підстави для їх задоволення відсутні, оскільки відповідач правомірно та обґрунтовано прийняв рішення №93-03-09 від 07.05.2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Пунктом 7 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 року № 2240 передбачено, що правління Фонду здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

У разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Фінансування такого страхувальника виконавчою дирекцією відділення Фонду припиняється (ч.2 ст. 21 Закону України від 18.01.2001 року № 2240).

Згідно з п.п. 3, 6 ст. 28 вищезазначеного Закону України страхувальник має право: проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Пунктом 4 ч.2 ст.27 Закону України №2240 передбачено, що страхувальник зобов'язаний вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Страхувальники зобов'язані формувати та подавати до органів Фонду звітність щодо коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не пізніше 20 числа наступного за звітним періодом місяця. Базовим звітним періодом для них є квартал (п.4.1 "Порядку формування та подання страхувальниками звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", затвердженого Постановою правління ФСС з ТВП 18.01.2011 року №4).

Страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (ч. 1 ст. 30 Закону України від 18.01.2001 року № 2240).

Згідно з ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.

Частиною 2 вищезазначеної статті визначено, що за порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або не в повному обсязі повернення страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону, несвоєчасне подання або неподання звітності про використання коштів Фонду, інших відомостей, передбачених цим Законом, страхувальник, інший отримувач страхових коштів несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з акту перевірки, у перевіряємому періоді за рахунок коштів Фонду призначено та виплачено допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 49797,16 грн. за 396 робочих днів.

При перевірці правильності нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності встановлено порушення ст. 37 Закону України №2240, що полягають в наступному.

Так, фактично, страхувальником при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 по л/н серії АВУ № 091366, виданому з 03.04.2012 року по 13.04.2012 року, враховано страховий стаж у розмірі 80%, тоді як страховий стаж ОСОБА_1 на момент настання страхового випадку становив 4 роки 3 місяця 4 дня та, відповідно, допомога по тимчасовій непрацездатності повинна була виплачена в розмірі 60 відсотків середньої заробітної плат.

Таким чином, оплачено за рахунок коштів Фонду: 5 дн. * 133,78 грн*80%= 535,12 грн., а потрібно нарахувати за рахунок коштів Фонду: 5 дн. * 133,78 грн*60%=401,34 грн.

Отже, позивачем в порушення вимог чинного законодавства України неправомірно використано кошти Фонду в розмірі 133,78 грн.

Крім того, перевіряючими зафіксовано, що відповідно до звітів за Ф4-ФСС з ТВП було призначено та нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною за 161 робочих днів у сумі 22663,80 грн.

Фактично, страхувальником при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_2 по л/н серії АВД №519992, виданому з 22.02.2012 року по 02.03.2012 року, враховано страховий стаж у розмірі 100%, тоді як страховий стаж ОСОБА_2 на момент настання страхового випадку становив 7 років 7 місяців 21 день та, відповідно, допомога по тимчасовій непрацездатності повинна була виплачена в розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати.

Таким чином, оплачено за рахунок коштів Фонду: 8 дн. * 129,60 грн.* 100%= 1036,80 грн., а потрібно нарахувати за рахунок коштів Фонду: 8 дн. * 129,60 грн*80%= 829,44 грн.

За період непрацездатності з 03.03.2012 року по 07.03.2012 року ОСОБА_2 по л/н №636046 оплачено за рахунок коштів Фонду: 4 дн. * 125,39 грн.* 100%= 501,56 грн., а потрібно нарахувати за рахунок коштів Фонду: 4 дн. * 125,36 грн*80%= 401,25 грн. (страховий стаж ОСОБА_2 на момент настання страхового випадку становив 7 років 8 місяців 2 дня).

По л/н №636181 ОСОБА_2 за період непрацездатності з 09.04.2012 року по 20.04.2012 року оплачено за рахунок коштів Фонду: 9 дн. * 124,78 грн.* 100%= 1123,02 грн., а потрібно нарахувати за рахунок коштів Фонду: 9 дн. * 124,78 грн.*80%=898,42 грн. (страховий стаж ОСОБА_2 на момент настання страхового випадку становив 7 років 9 місяців 8 днів).

Отже, по л/н №519992, №636046, №636181 ОСОБА_2 неправомірно використано коштів Фонду у розмірі - 532,27 грн.

Також, актом перевірки встановлено не подання позивачем звіту за формою Ф4-ФСС з ТВ до органу Фонду за 1 квартал 2013 року.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" своєчасно не сплачені та не відшкодовані страхові кошти відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону і фінансові санкції, передбачені частиною першою цієї статті, стягуються із страхувальника, іншого отримувача коштів Фонду у дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

В ході розгляду справи представник позивача не заперечував проти факту наявності встановлених в акті Фонду порушень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно та обґрунтовано прийняв рішення №93-03-09 від 07.05.2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що 23.08.2012 р. Постановою Правління Національного банку України №357 від 23.08.2012 р. «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ „АКБ „Базис" з 28.08.2012 р. відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора.

У зв'язку з викладеним позивач, посилаючись на вимоги ст.ст. 89, 91, 92, 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вважає, що оскільки процедуру ліквідації ПАТ „АКБ „Базис" було розпочато з 28.08.2012 року, оголошення про ліквідацію Банку опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» 30.08.2012 року, Фонд не скористався своїм правом заявити вимоги про включення суми заборгованості до реєстру кредиторів, а також в порушення наведених норм, нарахував штрафні санкції.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи позивача, оскільки Центральна міжрайонна виконавча дирекція Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при проведенні позапланової перевірки у зв'язку з ліквідацією позивача та при прийнятті оскаржуваного рішення №93-03-09 від 07.05.2013 року діяла як суб'єкт владних повноважень, виконуючи свої повноваження, та не була кредитором ПАТ "АКБ"БАЗИС", тому в даному випадку позивачем неправомірно трактуються та застосовуються норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121 (далі - Закон №2121) щодо прав та обов'язків кредиторів.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2121 мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Згідно з ст. 85 Закону № 2121 Національний Банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

Саме у цей період, з урахуванням вимог ст. 85 Закону № 2121, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 6 ст.85 Закону № 2121 з моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами; розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Податковим кодексом України за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Як було зазначено позивачем, Постановою Правління Національного банку України №357 від 23.08.2012 р. «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ „АКБ „Базис" з 28.08.2012 р., відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора.

Позивач зазначає, що кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у черговості, відповідно до ст. 96 "Про банки і банківську діяльність", а вимоги, заявлені по закінченню строку встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. У зв'язку з чим позивач вважає, що Фонд не мав права нараховувати штрафні санкції, оскільки не є кредитором банку.

За визначенням ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343-ХІІ кредитор це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Оскільки позивач скористався своїм правом на адміністративне та судове оскарження прийнятого Фондом рішення про повернення коштів та застосування штрафу, визначені у даному рішенні суми на даний час не є узгодженими та не є кредиторськими вимогами до позивача. У ПАТ «АКБ «Базис» на момент прийняття рішення про його ліквідацію не було заборгованості перед Фондом за оскаржуваним рішенням, вказана заборгованість була виявлена відповідачем під час проведення перевірки позивача.

За змістом частини 2 статті 33 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", статті 59 Господарського кодексу України, статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цих Кодексів.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПАТ "АКБ" Базис" перебуває в стані припинення, триває загальна процедура ліквідації юридичної особи, передбачена ст.110 ЦК України.

Таким чином, на час винесення оскаржуваного рішення позивач не припинив своєї діяльності в результаті його ліквідації, у зв'язку з чим не звільнений від покладених на нього Законом №2240 обов'язків.

Також, в ході розгляду справи з пояснень представника позивача встановлено, що ліквідаційна процедура позивача ще триває, а дія мораторію закінчилася, при цьому представник позивача по суті рішення Фонду - проти самого факту вчинення порушень, встановлених в акті перевірки, не заперечував.

Крім того, колегія суддів зауважує на той факт, що предметом спору по даній справі є не стягнення неправомірно використаної суми коштів Фонду та фінансових санкцій за порушення порядку витрачання страхових коштів з юридичної особи, що ліквідується, а оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, яке було винесено на підставі акту позапланової перевірки Позивача у зв'язку з його ліквідацією.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що Фонд, приймаючи рішення, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013р. по справі № 820/5478/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.