Постанова № 36912988, 25.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 р. Справа № 804/10771/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представника позивача Бабченко О.В.

представників відповідача Олешко О.М. Зайцевої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

09.08.13 року Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (далі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (правонаступником якої є - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів) (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на підставі акту перевірки №44/27.1-08596854 від 16.07.2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000402710 від 31.07.2013 року, відповідно до якого Управлінню Державної служби охорони при ГУМВС України у Дніпропетровській області збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 562,00 грн. (із них за основним платежем - 450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112,50 грн.). Вважають, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки прийнято податковим органом за результатами перевірки, висновки якої не відповідають дійсним подіям, суперечать наявним у позивача документам та нормам діючого податкового законодавства. Так, спірна сума податкового кредиту сформована Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Ф.Т.Р.», що мали місце у квітні 2012 р., на підставі наявних первинних документів: угоди, видаткової та податкової накладних, товарно - транспортної накладної. Розрахунки за придбаний товар здійснювались грошовими коштами в безготівковій формі через банківські установи, що також встановлено перевіряючими в ході перевірки. Відтак, твердження податкового органу про безтоварність господарської операції не відповідає дійсності. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили податкове повідомлення-рішення № 0000402710 від 31.07.2013 року, скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити із вказаних у ньому підстав.

Представник відповідача проти позову заперечував. Подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (а.с. 55-60). В судовому засіданні суду пояснив, що під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту на основі податкової та видаткової накладних, отриманих від ТОВ «Ф.Т.Р.» в квітні - травні 2012 року, оскільки було доведено факт відсутності реального здійснення господарських операцій згаданим контрагентом. Вказаний висновок обґрунтований недоліками при оформленні первинних документів бухгалтерського обліку, а саме у видатковій накладній відсутні дані про особу, що отримала товар, номер та дата довіреності, печатка. Крім того, під час проведення перевірки позивачем не було надано товарно-транспортної накладної, подорожніх листів, які б підтверджували факт переміщення товару від ТОВ «Ф.Т.Р.» до позивача. З урахуванням вказаних обставин відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000402710 від 31.07.2013 року винесене правомірно, а позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні позову просив відмовити.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 25.06.2013 р. по 09.07.2013 р. на підставі наказу № 415 від 21.06.2013 р. та відповідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 08596854) із питання взаємовідносин з ТОВ «Ф.Т.Р.» (код ЄДРПОУ 03961711) за квітень 2012 року. Результати перевірки оформлені актом від 16.07.2013 р. № 44/27.1-08596854 (а.с. 33-47). Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим зроблений висновок про завищення позивачем у квітні 2012 р. податкового кредиту на суму 450,00 грн.

За висновком перевірки, відображені у видатковій та податковій накладних господарська операція фактично не здійснювалась, тому видаткові та податкові накладні не є підставою для податкового обліку. Вказаний висновок ґрунтувався на тих обставинах, що у податковій накладній № 14 від 13.04.2012 р. міститься посилання на договір купівлі- продажу, а не договору поставки № 54/776/2012 від 12.04.2012 р.; у видатковій накладній № 153 від 04.05.2012 р. відсутні прізвища та ініціали отримувача товару, номер та дата довіреності, печатка; товарно - транспортні накладні до перевірки не надавались, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Тобто, податкові та видаткові накладні виписані ТОВ «Ф.Т.Р.» без реального настання правових наслідків та для формального оформлення безтоварних господарських операцій, що підтверджується висновками акта Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 09.04.2013 р. № 658/22.1-07/03961711 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Ф.Т.Р.» (код ЄДРПОУ 03961711) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Івітек ТТК» (код ЄДРПОУ 36626532), їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 р., квітень 2012 р., травень 2012 р., липень 2012 р.» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період січень - червень 2012 року.

Враховуючи висновки проведеної відносно позивача перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000402710 від 31.07.2013 року, яким позивачу донарахований податок на додану вартість в розмірі 562,50 грн., з яких сума основного платежу дорівнює 450,00 грн., сума штрафних санкцій - 112,50 грн. (а.с. 48).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Ф.Т.Р.» укладений договір поставки № 54/776/2012 від 12.04.2012 р. (а.с.18), відповідно до якого ТОВ «Ф.Т.Р.» - Постачальник зобов'язується поставити, а позивач - Замовник прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості, ціні і в строки вказані в специфікації (1.1). Постачальник за свій рахунок та своїм транспортом здійснює поставку виробів Замовнику за вказаною останнім юридичною адресою протягом 15-ти днів після підписання цього Договору (3.1, 3.3). Оплата товару здійснюється в безготівковому порядку.

Як вбачається з видаткової накладної від 04.05.2012 р. № 153 (а.с.20) та товарно-транспортної накладної від 04.05.2012 р. (а.с. 21), ТОВ «Ф.Т.Р.» 04.05.2012 р. було поставлено, а позивачем було прийнято товар (футболка чорного кольору з коротким рукавом у кількості 50 шт.) на виконання договору № 54/776/2012 від 12.04.2012 р. на суму 2700,00 грн., в тому числі ПДВ 450,00 грн. ТОВ «Ф.Т.Р.», який на дату здійснення вказаної господарської операції мав статус платника податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки 09.04.2013 р. № 658/22.1-07/03961711 (а.с. 36-38) та не заперечується відповідачем, на суму поставленого на адресу позивача товару виписана податкова накладна від 13.04.2012 р. № 14 (а.с.142), сума податкових зобов'язань відображена останнім у Додатку № 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року (а.с. 131). Судовим оглядом зазначеної податкової накладної, встановлено, що вона за змістом, формою та порядком їх заповнення відповідає вимогам, встановленим ст. 201.1 ст. 201 ПК України, Формі та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженими Наказом ДПА України від 21.12.10 № 969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.10 за № 1401/18696 (чинним на час їх складання). Відповідно до п.201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом, який є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 9 вказаного Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. За змістом вказаних приписів будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні юридичної сили не мають.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеним контрагентом, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб'єктами господарської діяльності. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи, в тому числі податкові накладні, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Як вбачається з підсумкової виписки по розрахунковому рахунку позивача, отримані від контрагента на підставі договору № 54/776/2012 від 12.04.2012 р. товари оплачені позивачем в повному розмірі (а.с.78-80), що також встановлено і посадовими особами СДПІ під час перевірки та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні. Зазначений факт, як і вище зазначені видаткова та податкова накладні, а також товарно-транспортна накладна, що підтверджують факт отримання позивачем товарів від контрагента - ТОВ «Ф.Т.Р.»,, вказують на фактичність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ф.Т.Р.», на підставі договору № 54/776/2012 від 12.04.2012 р.

За правилами, визначеними п 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПКУ). Положення ст.198.2 ст.198 ПКУ визначають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Одночасно законодавцем застережено, що не можуть бути віднесені до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені положення Податкового кодексу України, враховуючи фактичність здійснення позивачем та ТОВ «Ф.Т.Р.» спірної господарської операції, наявність відповідних первинних документів, порушень в оформлені яких та невідповідність вимогами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом не встановлено, а відповідачем чітко не зазначено, а також податкової накладної, оформленою відповідно до вимог ст. 201 ПКУ, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операцією за договором № 54/776/2012 від 12.04.2012 р., а відтак включення позивачем суми ПДВ за відповідною податковою накладеною в розмірі 450,00 грн. до складу податкового кредиту до Декларації з ПДВ за квітень 2012 р. є правомірним. Суд також звертає увагу на той факт, що товари, придбані позивачем у ТОВ «Ф.Т.Р.», відповідають характеру діяльності позивача, використані у якості речового майна працівниками УДСО у зв'язку із діяльністю по забезпеченню громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, яке відповідно до Положення, забезпечує Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 10-17, 24-32).

Щодо посилання представника відповідача про відсутність товарно-транспортної накладної до видаткової накладної від 04.05.2013 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Таким чином, при умові перевезення вантажів товарно-транспортна накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який підтверджує здійснення господарських операцій.

Згідно видаткової накладної від 04.05.2012р. № 153 та товарно - транспортної накладної від 04.05.2012 р. (а.с.20-21), в цей день ТОВ «Ф.Т.Р.» передало позивачу товар (футболки чорного кольору з коротким рукавом у кількості 50 шт).

В судовому засідання представник позивача пояснив, що транспортування вказаного товару здійснювалось автотранспортом Постачальника, що безпосередньо було передбачено Договором № 54/776/2012 від 12.04.2012 р., товарно-транспортна накладна на їх доставку була отримана позивачем пізніше, а саме, в серпні 2013 р., що підтверджується копією супровідного листа ТОВ «Ф.Т.Р.» від 28.08.2013 р. № 339 (а.с. 77). Товар був отриманий представником позивача про що свідчить особистий підпис на видатковій накладній від 04.05.2012р. № 153. Відповідач вказані твердження позивача не спростував, тому суд погоджується із зазначеними доводами позивача.

Отже, з огляду на реальний характер операції між позивачем та ТОВ «Ф.Т.Р.», за наслідками виконання якої позивачем сформована спірна сума податкового кредиту та оприбуткований відповідний товар, порушення контрагентом положень податкового законодавства та правил здійснення господарської діяльності (як-то відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника податку - позивача права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зауважує, що положеннями ч.2 ст. 8 КАС України передбачений обов'язок суду застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейським судом з прав людини висловлено позицію, що платник податків не повинен нести відповідальність за наслідки не виконання його постачальником обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ (справа « «Булвес» АД проти Болгарії»), а також зазначено, що у разі виявлення податковим органом невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, він міг би розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції, але прямого впливу на оподаткування організації-заявника це б не мало (справа «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії»).

З огляду на викладене, враховуючи, що судовим розглядом справи встановлено, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в розмірі 450,00 грн. за господарською операцією з ТОВ «Ф.Т.Р.», відповідний товар отриманий від останнього та оплачений позивачем, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Дніпропетровській області підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Дніпропетровській області до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000402710 від 31.07.2013 року, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 562,00 грн. (із них за основним платежем - 450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112,50 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 08596854, адреса: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Короленка, буд. 4) витрати по оплаті судового збору в розмірі 114,70 грн. ( сто чотирнадцять грн. 70 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева