Ухвала суду № 36912583, 11.12.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Гайдук В.Г.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 416/1115/13-ц

Провадження № 22ц/782/4101/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Соловей Р.С.,

суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 05 вересня 2013 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №06019118150 від 16.10.2008 р. (далі - Кредитний договір) в сумі 21 616,04 грн., яка складається з таких складових: заборгованість за кредитом - 20 732,21 грн., заборгованість за відсотками - 819,78 грн., заборгованість за комісією - 64,05 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 229,40 грн.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку 21 616,04 грн. заборгованості за кредитним договором та 229,40 грн. судових витрат.

Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить вказане рішення скасувати, як ухвалене при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, та новим рішенням відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

Судом у справі правильно встановлено наступні фактичні обставини. Кредитний договір відповідачем був укладений з ТОВ «ПростоФінанс», за цим договором він отримав 42 700 грн. кредитних коштів з кінцевим терміном повернення 10.10.2013 р. зі сплатою 13,99%. 18.05.2012 р. між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з яким ТОВ «ПростоФінанс» було відступлено право грошової вимоги, у тому числі за вказаним Кредитним договором. Вказані фактичні обставини сторонами не заперечуються.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд у оскаржуваному рішенні виходив з того, що відповідач своїх зобов'язань належним чином, у відповідності з умовами Кредитного договору та вимогами чинного законодавства, на виконав. Посилаючись на п. 2.8.3 Кредитного договору, суд першої інстанції вважав, що кредитодавець мав право підвищити розмір відсоткової ставки за Кредитним договором, а також, що відповідача було належним чином повідомлено про підвищення відсоткової ставки до 20,65% та, відповідно, про збільшення розміру щомісячного платежу до 1 204,01 грн. з наданням графіку платежів в новій редакції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим фактичним обставинам та нормам матеріального права.

Апелянт стверджує, що не має заборгованості за Кредитним договором. Вважає недоведеним відправлення йому банком листа щодо підвищення відсоткової ставки; зазначає, що надана позивачем копія зворотного поштового повідомлення містить дату вересня 2009 року, а оригінал позивач для огляду не надав.

Вказані апеляційні доводи є необґрунтованими. Позивачем надано копію повідомлення №06019118150 від 08.12.2008 р., з якого вбачається, що ТОВ «ПростоФінанс» повідомляє ОСОБА_2 про підвищення відсоткової ставки до 20,65% з наданням графіку платежів у новій редакції, а також копію зворотного поштового повідомлення про отримання ОСОБА_2 поштового відправлення від ТОВ «ПростоФінанс» (а. с. 50 - 56). Безпідставними є твердження апелянта, що штемпель на зворотному поштовому повідомленні датований вереснем 2009 р., оскільки видно, що на штемпелі між цифрами « 280» та «0909» на відбилась іще одна цифра, натомість зазначено, що поштове відправлення, яке було відправлене 14.01.2009 р., ОСОБА_2 вручено 20 січня 2009 року (а. с. 56).

Посилаючись на п. 2.8.3 Кредитного договору (а. с. 4 - 6), представник апелянта зауважує, що банк, у разі одностороннього підвищення відсоткової ставки, повинен письмово повідомити позичальника, а позичальник протягом 10 днів має право повідомити кредитодавця про свою незгоду з розміром нової відсоткової ставки; здійснення позичальником чергового платежу у розмірі відповідно до попереднього графіку також вважається незгодою позичальника з новою відсотковою ставкою; в разі ж незгоди позичальника з новим розміром відсоткової ставки кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язаний достроково погасити заборгованість. Оскільки Банк цього не зробив, представник апелянта вважає, що підстави сплачувати кредит за новою відсотковою ставкою відсутні.

Апеляційний суд, виходячи із змісту п. 2.8.3 Кредитного договору, вважає вказані доводи апелянта безпідставними. Вимагати дострокового погашення заборгованості від позичальника є правом кредитодавця, як це зазначено у вказаному пункті Кредитного договору. До того ж апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що він сплачує до каси позивача щомісячні суми дещо у більшому розмірі, аніж передбачено Кредитним договором та первинним графіком погашення кредиту. Окрім того, відповідач як позичальник, оскільки він не погасив достроково заборгованість за Кредитним договором після підвищення відсоткової ставки, зобов'язаний сплачувати кредит за новою відсотковою ставкою, що також витікає зі змісту п. 2.8.3 Кредитного договору.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо того, що про зміну відсоткової ставки повинна бути укладена додаткова угода у письмовій формі між кредитодавцем та позичальником, оскільки це не непередбачено умовами Кредитного договору, зокрема п. 2.8.3.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач своїми діями обмежує права відповідача на вільне волевиявлення колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору, оскільки позивач підписав, без жодних зауважень, запропонований банком договір; він мав можливість ретельно ознайомитись з його текстом. Отже, позивач проявив власне волевиявлення при підписанні Кредитного договору і погодився з усіма його умовами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апелянта висновки суду у оскаржуваному рішенні не спростовуються. Суд першої інстанції правильно визначив правовідносини, що склались між сторонами, норми матеріального права, якими вони регулюються, всебічно та об'єктивно встановив всі обставини, що мають значення для справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, правильних висновків суду першої інстанції апелянтом не спростовано, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 05 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: