Ухвала суду № 36910662, 22.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3486/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Граб Л.С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тростянецького РВ УМВС України у Вінницькій області, начальника Тростянецького РВ УМВС України у Вінницькій області Савельєва М.Г. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду з Тростянецького районного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Тростянецького РВ УМВС у Вінницькій області (далі - відповідач 1), начальника Тростянецького РВ УМВС у Вінницькій області Савельєва Миколи Григоровича (далі - відповідач 2) про:

1) визнання неналежними, протиправними дії та бездіяльність відповідача 1, що полягають в порушені терміну розгляду заяви, неналежне її виконання та ненадання інформаційних матеріалів, що унеможливлюють захист порушених конституційних прав;

2) визнання неналежними дії непрофесіоналізм та бездіяльність відповідача 2, що призвели до неналежного розгляду заяви, порушення терміну її розгляду та ненадання інформаційних матеріалів, що унеможливлюють захист порушених конституційних прав;

3) зобов'язати відповідачів вчинити належні дії по невідкладному надані згідно поданої заяви 03.12.2012 року копій документів.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач на свою заяву від 03.10.2012 року отримав відповідь від Тростянецького РВ УМВС у Вінницькій області, підписану начальником Тростянецького РВ УМВС у Вінницькій області Савельєвим М. Г. за № 4927 від 10.10.2012 року, яка на думку позивача була неповною, та такою, що суперечить чинному законодавству України та порушує його конституційні права.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 23.10.2013 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зокрема посилався на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», яка не передбачає будь-якої форми запиту, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмови у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.10.2012 року позивачем подано заяву до Тростянецького РВ УМВС у Вінницькій області з проханням надати йому оформлені копії всіх заяв, що сфабриковані проти нього ОСОБА_4, що принижують його честь і гідність.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Тростянецьким РВ була розглянута заява позивача та останньому надано відповідь 10.10.2012 року за вих. №4927.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутись до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Надаючи правову оцінку доводам скаржника, колегія суддів не бере до уваги посилання ОСОБА_5 на порушення 5-денного терміну розгляду поданої ним заяви, визначеного ч.1. ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки останнім подано до райвідділу не запит на інформацію (відповідно до ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації), а звернення з проханням вчинити певні дії, викладене в заяві (відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»), що вірно враховано судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернення громадян, які регулюються спеціальним законом.

Враховуючи викладене, термін розгляду звернення ОСОБА_5 визначається саме ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» а не ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тобто заява ОСОБА_5 була розглянута без порушення терміну її розгляду, визначеного ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», та спростовує твердження позивача наведені в апеляційній скарзі

В частині посилань ОСОБА_5 щодо помилковості висновків суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо розгляду поданої ним заяви, а саме щодо ненадання запитуваних інформаційних матеріалів, судова колегія зазначає нижчевикладене.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги (п.1);

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки (п.7).

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з ЖРЗПЗ (Журнал реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються) позивач із заявою про фальсифікацію будь-яких документів до Тростянецького РВ УМВС не звертався, водночас в Тростянецькому РВ УМВС зареєстровано звернення від жителів с.Ободівка, с.Нова Ободівка Тростянецького району та за результатами перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутності в діях гр.ОСОБА_2 складу злочину передбаченого ст. 129 КК України, про що повідомлено позивача 10.10.2013 року вих.-4927.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що при розгляді заяви ОСОБА_2 жодних порушень Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію» відповідачами не допущено.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги також посилання апелянта на визнання протиправною усної ухвали суду щодо відмови у заміні неналежного відповідача, оскільки усні ухвали в адміністративній справі, згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягають.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Драчук Т. О.