Ухвала суду № 36910602, 29.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року справа №812/8891/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Манаєві М.В.,

за участі представника позивача Алфімова О.П.,

представника відповідача Савкіной О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року по справі № 805/8891/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.10.2013 року № 0000221702,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 22.10.2013 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.10.2013 року № 0000221702.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «П» від 11.10.2013 року №000022170 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 490091,00 грн., винесене у відношенні приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» є юридичною особою, 24.12.2004 року зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради, код ЄДРПОУ 33270581, знаходиться на обліку як платник податків у відповідача (а.с. 43-44, 47-48).

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.09.2013 року відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Промтехсинтез», за результатами якої 26.09.2013 року складено акт № 70/17-202/33270581 (а.с. 8-19).

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 ст.138 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на прибуток за 2012 рік у сумі 490091,14 грн. (4 квартал 2012 року - 490091, 14 грн.).

На підставі акту перевірки податковим органом 11.10.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0000221702 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 490091,00 грн. (а.с. 20).

В акті перевірки податковий орган зазначає про відсутність доказів реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ НВП «Промтехсинтез».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в т.ч. за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.8.1 п. 138.8. ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

В ході перевірки податковий орган зробив висновки щодо ознак нереального здійснення фінансово-господарських операцій з поставки товарів контрагентом позивача - TOB НВП «Промтехсинтез». При цьому, такий висновок відповідачем зроблений на підставі акту перевірки від 15.01.2013 року № 145/227/32964496 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB НВП «Промтехсинтез» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Лігран та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».

Колегія суддів зазначає, що актом від 15.01.2013 року № 145/227/32964496 не встановлено фактів нереальності здійснення фінансово-господарських операцій між TOB НВП «Промтехсинтез» та - ПрАТ «Сєвєродонецьке Об'єднання АЗОТ», такі операції взагалі не були предметом вказаної перевірки (а. с. 131-142).

Таким чином, інформація, викладена в ньому, не може бути доказом нереальності фінансово-господарських операцій між ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» та TOB НВП «Промтехсинтез», оскільки взагалі не стосується господарських відносин між цими підприємствами.

Крім того, висновок податкового органу про умовне постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача спростовується наявними у ПрАТ СО «АЗОТ» документальними доказами, які є первинними документами, а саме: договором поставки № 26 сн/36-0211 від 02.11.2011 року разом із додатком № 1 до договору (специфікація), видатковою накладною № РН-00134 від 15.12.2011 року, прибутковим ордером № 281 від 22.12.2011 року, платіжними дорученнями № 17679 від 03.11.2011 року та № 20472 від 20.12.2011 року, сертифікатами відповідності (а. с. 35-38, 31, 32, , 33, 34, 75-114).

Колегія суддів зазначає, що подальше використання придбаного товару підприємством позивача у власній господарській діяльності підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актами приймання передачі, актами списання матеріалів, актами-звітами, залишками невикористаних матеріалів (а. с. 115-124).

Слід також зазначити, що акт перевірки був підписаний позивачем із запереченнями. Разом з запереченнями до Акту перевірки позивачем до СДПІ були направлені засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт постачання товарів TOB НВП «Промтехсинтез» позивачеві, проте вказані документи безпідставно не були прийняті податковим органом до уваги (а. с. 21-30).

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, копій сертифікатів якості на поставлені товари, або вони мають деякі розбіжності, оскільки в матеріалах справи наявні сертифікати якості на поставлений товар (а. с. 75-114).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, сертифікат якості не може бути документом, на підставі якого ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, оскільки сертифікат якості не є документом, який підтверджує факт постачання товарів, не містить відомостей про господарську операцію, та не відповідає вимогам до первинних документів, встановленим законодавством України, а є документом, який підтверджує саме якість товару.

Обов'язковість складання товарно-транспортних накладних передбачається Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі-Правила).

Зазначеними Правилами передбачається, що вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до ст.1 Правил, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до ч.1 ст.915 ЦК України, перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.

Таким чином, діючим законодавством України не передбачено обов'язкового складання транспортних документів при здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом, який належить юридичним особам, які не зобов'язані здійснювати перевезення за зверненням будь-якої особи, тобто транспортом не загального користування.

Відсутність у ПрАТ «СО АЗОТ» товарно-транспортних накладних не є порушенням законодавства України, в т.ч. Податкового кодексу України, та не може свідчити про відсутність господарських операцій, оскільки перевезення товарів здійснювалась у відповідності до умов договорів постачальником товару.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що господарські операції ПрАТ «СО АЗОТ» та TOB НВП «Промтехсинтез» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року вже були предметом перевірки податковим органом, за результатами якої складався акт № 58/17-202/33270581 від 09.09.2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 15.01.2014 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 20.09.2013 року № 0000211701 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 87868,00 грн..

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що контрагент позивача - TOB НВП «Промтехсинтез» до теперішнього часу зареєстрований як платник податків, в тому числі й ПДВ, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключений, податкову адресу не змінював.

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про відсутність реальності господарських операції між позивачем та його контрагентом, та зазначив, що встановлено відсутність підстав для збільшення витрат на вартість ТМЦ, отримання якого не підтверджено від контрагента. Правочини, укладені з контрагентом, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Проте, відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу в підтвердження вказаних висновків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання апелянта на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні як першої так й апеляційної інстанцій.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи та апеляційній скарзі відповідача відсутні будь - які докази наявності обвинувального вироку в кримінальній справі або відомостей щодо визнання в судовому порядку угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом нікчемною або недійсною.

Таким чином податковим органом без належних доказів та підстав в акті перевірки позивача зазначено про відсутність реальності робіт (послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням. Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0000221702.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 12 грудня 2013 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року по справі № 805/8891/13-а залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року по справі № 805/8891/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Юрко

Судді: Г.М. Міронова

А.А.Блохін