Постанова № 36909898, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5089/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги ,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог від 03.04.2013 року №Ф-32 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 4 550,29 грн та від 24.05.2013 року №Ф300 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 4 550,29 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що Позивачу призначено пенсію за віком саме на пільгових умовах та вона обрала спрощену систему оподаткування, що звільняє її від сплати єдиного внеску на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 13.10.2000 року зареєстрована Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області як фізична особа-підприємець.

Згідно посвідчення №2156604329 від 04.08.2009 року Позивач отримує пенсію за віком.

Крім того, Позивачу видано посвідчення Серії НОМЕР_2 від 01.02.1994 року про те, що вона є громадянкою, що постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

03.04.2013 року Відповідачем направлено Позивачу вимогу №Ф-32 від 03.04.2013 року про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 4 550,29 грн та повідомлення-розрахунок про заборгованість зі сплати єдиного внеску за січень - грудень 2012 року.

24.05.2013 року Відповідачем на адресу Позивача направлено вимогу №Ф-300 від 24.05.2013 року про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 4 550,29 грн та повідомлення-розрахунок про заборгованість зі сплати єдиного внеску за січень - грудень 2012 року.

Відповідно п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 4 вказаного Закону передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Положеннями ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно визначення ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Абзацом 7 частини 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно цим Законом визначаються: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Позивачу пенсія призначена відповідно ч.1 ст.55 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де вказано, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, викладеними ним в апеляційній скарзі, про те, що Позивач не є пенсіонером за віком в розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, відповідно, не звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про помилковість рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимогщодо визнання протиправними та скасування вимог від 03.04.2013 року №Ф-32 та від 24.05.2013 року №Ф300 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Фізичній особі- підприємця ОСОБА_2 в задоволенні адміністративного позову до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Постанова складена в повному обсязі 28 січня 2014 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.