Постанова № 36909790, 28.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

28 січня 2014 року № 826/17343/13-а

За позовом

Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.09.2013 та картки відмови в прийнятті митної декларації

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600665/2 від 06.09.13 р. та картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.09.2013 року № 100250000/2013/01668.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

19 червня 2-13 року приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» (покупець) укладено контракт з фірмою «WEIFANG ENGLISHINDUSTRY CO., LTD» (ПРОДАВЕЦЬ) щодо придбання товару – лимонної кислоти (далі - Контракт). Загальна сума контракту становить 168000,00 долл. США.

Продавцем виписано рахунок-проформу від 19 червня 2013 року на загальну 168000,00 долл. США та комерційний інвойс від 14.07.2013 року № РІЛС)130619В який був сплачений Позивачем в повному обсязі.

Даний товар і відповідні товаросупровідні документи подано до митного оформлення згідно вантажної митної декларації № 100250000/2013/069543 від 06.09.2013 року (далі - «ВМД»).

Згідно електронної декларації митної вартості вартості 100250000/2013/069543 від 06.09.2013 року митна вартість товару заявлена позивачем до митного оформлення, відповідно до ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-УІ за першим методом (за ціною договору) і склала - 1342 824,00 грн.( 168000,00 долл. США).

Київською регіональною митницею державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600665/2 від 06.09.2013р. та видано карту відмови у митному оформлені товарів від 06.09.2013 року № 100250000/2013/01668 (далі разом або окремо – «оскаржуване/ні рішення)). За наслідком такого коригування різниця у митних платежах становить 4156,36 грн. та 13620,07 грн. з ПДВ в бік збільшення.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та просить скасувати їх.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ч.1. ст. 51 та ч.1. ст.52 Митного кодексу України (№ 4495-VI від 13.03.2012, далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2. ст. 52 МКУ).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2. ст.53 МКУ).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3. ст. 53 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1. ст.54 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.1. ч.4. ст. 54 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч.10.,11. ст. 58 МКУ).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МКУ).

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 7, 8, 9 ст. 55 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості не містили всіх відомостей, які підтверджують числові показники митної вартості (декларантом не подано документи, що містять відомості про вартість страхування, вартість страхування не зазначена в ДМВ). Надана для перевірки експортна митна декларація складена на китайській мові, що не відповідає вимогам ст. 254 МКУ.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з Контракту умовами поставки товару є CIF Одеса (Інкотермс -2000).

Згідно "ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) (україномовний варіант)" (№ 560 від 01.01.2000; далі – Інкотермс) термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ПРОТЕ, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Згідно статті А.3. (а, б) Інкотермс продавець зобов’язаний:

o за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу.

o за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Згідно статті Б.3. (а, б) Інкотермс покупець не несе зобов’язань за договором перевезення та страхування.

Таким чином, позивач за Контрактом не несе жодних витрат щодо страхування товару, оскільки його поставка відбувається на умовах CIF Одеса (Інкотермс -2000). Вказане зумовлює відсутність відомостей у відповідній ДМВ щодо витрат на страхування, оскільки такі позивачем не можуть бути понесені за таких умов поставки.

Вказане відповідає вимогам і положенням ст.49, ч. 4., 5., 9., 10 ст. 58 МКУ. В тому числі п.1.ч.10 ст.58 МКУ - «.витрати, понесені покупцем.».

З вказаного суд робить висновок, що умови поставки CIF Одеса (Інкотермс -2000) в частині врахування витрат на страхування вантажу обумовлюють безпідставність та необґрунтованість тверджень відповідача щодо ненадання документів з приводу оплати страхування, адже ці витрати понесені продавцем за його особистий рахунок, а не покупцем. Вказане виключає врахування позивачем вартості страхування в розрахунок складових митної вартості товару.

Такий недолік як надання митної декларації країни відправлення товару без перекладу було усунуто позивачем в порядку ч.7, 8. ст. 55 МКУ шляхом надання належного перекладу та інших документів листом № 19 від 01.10.2013 року, отримання якого підтверджується листом відповідача від 09.10.2013р.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, оскільки всіх документів, які стосуються поставки і передбачені пунктом 3.ст. 53 МКУ не було надано, то митну вартість було скориговано.

Вказаний мотив не може бути прийнятий судом як обґрунтований, оскільки, по-перше, перелік документів встановлений ч. 3 ст.53 МКУ, подається в повному обсязі за їх наявності (згідно положень ч.3. ст.53 МКУ). А тому, у разі відсутності певних документів, передбачених ч.3. ст. 53 МКУ, їх ненадання в повному обсязі не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості, по-друге, з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч.8 ст. 55 МКУ, відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження.

Всі зауваження відповідача були розглянуті позивачем та в обґрунтування як обраного методу визначення митної вартості товарів, так і числового розрахунку ціни з врахуванням складових митної вартості, були надані відповідні письмові пояснення з додаванням передбачених, зокрема, ст. 52, 55 МКУ документів.

Вивчивши надані сторонами документи, та приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд вважає, що позивачем відповідачу були надані повні, вичерпні і конкретні пояснення та їх документальне підтвердження, як в частині ціни товару, так і складових його митної вартості. Проте ці пояснення не були як належним чином прийняті до уваги, так і комплексно опрацьовані відповідачем, внаслідок чого оскаржуване рішення є таким, що в цілому не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Судові витрати підлягають присудженню на користь позивача з урахуванням того, що належною до сплати сумою судового збору за майнову вимогу, згідно з поданим позивачем розрахунком розміру останньої, було 172,05 грн. Також заявлено та задоволено немайнову вимогу.

Згідно з ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, решта суми судового збору (мінімальної ставки, встановленої на момент подання позову) підлягає стягненню з відповідача (1720,50 грн.-172,05 грн. = 1548,45 грн.).

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600665/2 від 06.09.2013 р. та картку відмови київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.09.2013 року № 100250000/2013/01668.

Судові витрати в сумі 240 (двісті сорок) грн. 87 коп. присудити на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (код ЄДРПОУ 24744461) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38716451).

Стягнути частину судового збору з Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38716451) на користь Державного бюджету України в розмірі 1548 (одна тисяча п’ятсот сорок вісім) грн. 45 коп., зарахувавши їх за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва для сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк