Постанова № 36909651, 29.01.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа № 914/602/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Транспорт" ТзОВ "ТКС-Євробуд", м. Трускавець, Львівська область, №03-12 від 06.12.13

на рішення господарського суду Львівської області від 06.11.13

у справі № 914/602/13-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ

до відповідача: Дочірнього підприємства "Транспорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Євробуд", м. Трускавець

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиції і консалтинг", м. Трускавець

про стягнення заборгованості за кредитним договором

За участю представників сторін:

від позивача: Брегей І.С. - представник (довіреність б/н від 27.05.2013);

від відповідача : не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі № 914/602/13-г ( головуючий суддя Рим Т.Я., судді Щигельська О.І., Петрашко М.М.) позов задоволено частково; стягнуто з дочірнього підприємства "Транспорт" товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Євробуд" на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 33.135.933,76 грн. строкової заборгованості за кредитом, 150 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 2 262 686, 01 грн. заборгованості за процентами, 2.683,66 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 42.338,87 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 166 429,67 грн. заборгованості за комісіями, 4 642,13 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії, 399 650,00 грн. штрафу, 284,63 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту, 499,29 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне погашення комісії, 79 227,82 грн. - 3% річних, 65 750,63 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

З даним рішенням не погоджується відповідач, Дочірнє підприємство "Транспорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Євробуд", оскаржив його в апеляційному порядку. Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що оскаржуване рішення господарського суду Львівської області прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню як незаконне та необґрунтоване. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом здійснено висновки, які не відповідають чинному законодавству, зокрема, судом не взято до уваги заперечення відповідача про факт не укладення кредитного договору, заперечення про те, що відповідачем фактично не отримано вимоги про сплату заборгованості від 25.01.2013, також посилання на відсутність доказів виконання Товариством положень пункту 3.3.32 Кредитного договору. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині штрафу на підставі на підставі п. 4.18 кредитного договору як наслідок невиконання відповідачем вимог п. 3.3.32 Кредитного договору є невірним, оскільки, як зазначає скаржник, такого пункту у кредитному договорі від 24.09.2008 № 39/08 не має, отже у позивача відсутня правова (договірна) підстава для стягнення цієї суми, в рамках цього провадження.

Враховуючи наведене у апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі № 914/602/13-г в частині стягнення штрафу 399 650, 00 грн. на підставі п. 4.18 кредитного договору та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

10.12.2013 автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Транспорт" ТзОВ "ТКС-Євробуд", м. Трускавець, Львівська область, № 03-12 від 06.12.2013, розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.2010) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.2012), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ДП "Транспорт" ТзОВ "ТКС-Євробуд"введено суддів - Михалюк О.В., Мельник Г.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 29.01.2014.

Позивач - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - з доводами скаржника, наведеними в апеляційній скарзі, не погодився з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Третя особа, ТзОВ "Інвестиції і консалтинг"правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалася, відзив на апеляційну скаргу не подала.

В судове засідання 29.01.2014 з'явився представник позивача, якій права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено. Відводів складу суду не заявлено. Відповідач та третя особа явки повноваженого представника у судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового повідомлення №05-16/11189/13 від 23.12.2013 та №05-16/11187/13 від 23.12.2013.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі № 914/602/13-г слід залишити без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Банком (позивач) та Товариством (третя особа) укладено кредитний договір №39/08 від 24.09.2008. За умовами цього договору кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору. Кредит надається у формі не поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 7 400 000,00 доларів США, що в еквіваленті складає 35 927 740,00 грн. в національній валюті України за курсом гривні до валюти Кредиту, встановленому НБУ на день підписання цього договору. Термін остаточного повернення кредиту 23.09.2010 включно. Процентна ставка за користування кредитом 16,0% річних. У додатку №2 до Кредитного договору сторонами погоджено графік погашення кредиту.

Сторонами договору погоджувалися зміни до Кредитного договору, які оформлені додатковими угодами, що містяться у матеріалах справи.

Пунктом 1.1.3 Кредитного договору (із наступними змінами) сторони визначили такі процентні ставки за користування кредитом: з 30.04.2010 до 29.02.2012 - 19,5% річних, з 01.03.2012 до 31.03.2012 - 21,5% річних, з 01.04.2012 до 30.06.2012 - 23,5% річних, з 01.07.20112 до 31.07.2012 - 6% річних, з 01.08.2012 до 31.08.2012 - 8,5% річних, з 01.09.2012 до 30.09.2012 - 12% річних, з 01.10.2012 до 31.10.2012 - 15% річних, з 01.11.2012 до 31.12.2014 - 19,5% річних.

Відповідно до пункту 1.6 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін №22 від 17.08.2012 до Кредитного договору) позичальник сплачує на користь кредитодавця комісію за надання кредиту 0,5% від фактичної заборгованості по кредиту станом на 22 вересня кожного відповідного року.

Відповідно до пункту 2.8.1 Кредитного договору з 29.04.2010 боржник зобов'язаний сплачувати проценти, нараховані за місць відповідно до пункту 2.7 Кредитного договору, щомісяця, але не пізніше 15 календарного числа місяця наступного за тим, за який вони нараховані (в редакції Додаткової угоди №6 до Кредитного договору ), а з 18.03.2011 - не пізніше 25 календарного числа місяця наступного за тим, за який вони нараховані (в редакції Додаткової угоди №16 до Кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.11 Кредитного договору Банк має право призупинити надання траншів/кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі в разі наявності простроченої протягом 5 (п'яти) банківських днів заборгованості за траншами/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими цим договором.

Пунктом 3.3.10 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується повідомити кредитодавця протягом 3 банківських днів від дати отримання відповідних відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до позичальника, якщо їх сума перевищує 10% від суми кредиту, що визначена пунктом 1.1.1 цього договору, з наданням за вимогою кредитодавця всіх необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.4 Кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.3 - 3.3.18 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5% від суми кредиту, визначеної в пункті 1.1.1 цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Частиною 2 пункту 4.6 Кредитного договору сторони узгодили, що при розрахунку суми боргу, належної до сплати, з урахуванням встановленого індексу інфляції, який є меншим за одиницю, індекс інфляції приймається рівним одиниці.

Пунктом 4.18 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №23 від 20.08.2012 р. до Кредитного договору) встановлено, що за невиконання та неналежне виконання позичальником умов, визначених у п. 3.3.32 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі, еквівалентному 50000,00 доларів США. У пункті 3.3.32 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №22 від 17.08.2012 до Кредитного договору) сторони встановили обов'язок позичальника у строк до 01.11.2012: надати кредитодавцю копії правовстановлюючих документів на 146 квартир/апартаментів (майнові права за якими оформлені в заставу кредитору згідно з договором іпотеки від 24.09.2008, укладеного між кредитодавцем та позичальником, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Чичерською Л.О. за реєстраційним №2006); надати оцінку об'єктів нерухомості, виконану незалежним суб'єктом оціночної діяльності щодо 26 заставних квартир та 146 квартир/апартаментів, майнові права за якими передані в заставу кредитору; внести зміни до договору іпотеки від 24.09.2008, укладеного між кредитодавцем та позичальником, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Чичерською Л.О. за реєстраційним №2006.

Відповідно до договору про внесення змін до Кредитного договору № 22 від 17.08.2012 залишок заборгованості в сумі 33 285 933,76 грн. третя особа зобов'язана була сплачувати до 31.12.2014 (пункт 1.1.2 Кредитного договору із наступними змінами та доповненнями згідно з Договором про внесення змін №22).

На виконання умов Кредитного договору третій особі в сукупності видано коштів на загальну суму 65 113 760,56 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по особових рахунках.

Останнє погашення позичальником кредиту відбулося 01.11.2012. Вподальшому ТзОВ "Інвестиції і консалтинг" не сплачувало сум кредиту, що призвело до порушення пунктів 2.3, 3.3.3 Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідачем та третьою особою укладено договір поруки від 24.09.2008. Згідно з цим договором поручитель (відповідач) поручається перед кредитором (позивач) боржника (третя особа) за виконання ним в повному обсязі зобов'язань, що випливають з кредитного договору, а саме: погашення основної суми кредиту в сумі 7 400 000,00 грн. доларів США в обумовлений в Кредитному договорі термін, погашення процентів згідно з умовами кредитного договору, інші виплати, належні кредитору і такі, що випливають з умов Кредитного договору (в т.ч. штраф, пеня, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет застави).

Банком надіслано Підприємству вимогу від 25.01.2013 про погашення заборгованості за Кредитним договором у сумі 37 937 684,57 грн., про що свідчить долучена до матеріалів справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачем представлено лист ТзОВ "ТКС-Євробуд" від 22.04.2013 №1-а, в якому зазначено, що при отриманні пошти 29.01.2013 ним отримано вимогу Банку до Товариства від 25.01.2013 про погашення заборгованості (Том 2, а.с. 97).

Банком на адресу третьої особи (позичальника) надіслано вимогу про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором від 25.01.2013, про що свідчить реєстр на відправлення цінного листа, опис вкладення у цінний лист від 28.01.2013, а також поштова квитанція від 28.01.2013 (Том 1, а.с. 130-131). Зазначена вимога підписана директором департаменту по роботі з проблемними активами юридичних осіб ПАТ "ВіЕйБі Банк" Ревко С.В.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно з пунктом 1.2 Договору поруки (у новій редакції) третя особа відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Стаття 236 Господарського кодексу України встановлює відкритий перелік видів оперативно-господарських санкцій, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сторони можуть передбачити в договорі інші оперативно-господарські санкції.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вірно встановлено місцевим господарським судом, що Банком надіслано Товариству вимогу від 25.01.2013 про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, у зв'язку з чим Товариство зобов'язано було достроково повернути кредит після надіслання зазначеної вимоги, однак доказів про погашення заборгованості суду не надано. Вказане свідчить про правомірність вимоги позивача щодо стягнення 33 135 933,76 грн. строкової заборгованості за кредитом.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 1.1.3 Кредитного договору (із наступними змінами) сторони визначили процентні ставки за користування кредитом, тому вимога позивача про стягнення 2 262 686,01 грн. процентів за користування кредитом з 16.06.2010 до 21.01.2013 є обґрунтованою.

Також, правомірним є висновок суду першої інстанції, що пунктом 1.6 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін №22 від 17.08.2012 до Кредитного договору) передбачено, що позичальник сплачує на користь кредитодавця комісію за надання кредиту 0,5% від фактичної заборгованості по кредиту станом на 22 вересня кожного відповідного року. Порядок сплати: з вересня по грудень рівними частинами, не пізніше останнього робочого дня місяця. Враховуючи наведене, апеляційна інстанція погоджується із нарахуванням комісій у сумі 166 429,67 грн.

Позивачем заявлено грошову вимогу до відповідача про стягнення 2 683,66 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту (нарахована за період з 01.11.2012 по 21.01.2013), 42 338,87 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом (нарахована за період з 17.08.2012 по 21.01.2013) та 4 642,13 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії (нарахована за період з 30.09.2012 по 21.01.2013). Здійснення перерахування у відповідності до пункту 4.3 Кредитного договору та статті 611 ЦК України, вбачається про правомірність даної вимоги Банку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача штрафу в сумі 399 650,00 грн. за порушення вимог пункту 4.18 Кредитного договору. Оскільки, з інформаційної довідки з Реєстру права власності на нерухоме майно № 35391444, виданої КП ЛОД "Дрогобицьким міжміським БТІ та ЕО" вбачається, що ТзОВ "Інвестиції і консалтинг" у серпні 2011 року здійснено державну реєстрацію права власності на квартири у м. Трускавці по вул. П. Сагайдачного, 14-А. Однак, вимог положень пункту 3.3.32 Кредитного договору боржником не виконано, що свідчить про обґрунтованість даної вимоги Банку щодо стягнення 399 650,00 грн.

Також, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України та частини 2 пункту 4.6 Кредитного договору, судом зроблено вірний висновок про обґрунтованість вимог щодо стягнення 79 227,82 грн. - 3% річних. В частині інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту судом вірно задоволено до стягнення 284,63 грн. інфляційних втрат, зокрема, суд у відповідності до норм ГПК України не вийшов за межі позовних вимог, оскільки при здійсненні розрахунку сума інфляційних втрат становить 450,00 грн. Апеляційна інстанція, перевіривши висновки суду першої інстанції, погоджується, що в частині 28 939,58 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів позивачем у розрахунку не враховано період індексу інфляції менше одиниці, у зв'язку з чим при здійсненні перерахунку вбачається відсутність інфляційних втрати за несвоєчасну сплату процентів. За таких обставин, судом правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 28 939,58 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з місцевим господарським судом про те, що позовні вимоги Банку до поручителя є частково обґрунтованими. Зокрема, вірним є застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст.546, ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, де передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Норми законодавства та умови Договору поруки встановлюють солідарну відповідальність поручителя у випадку порушення обов'язку боржником за умовами Кредитного договору, на підставі чого позовні вимоги до поручителя (відповідача) є обґрунтованими.

Слід звернути увагу, що скаржник посилається на неукладеність кредитного договору між сторонами, однак відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, сторони Кредитного договору вчиняли дії на виконання умов цього договору (видача кредиту, отримання коштів, часткове погашення кредиту, внесення змін до Кредитного договору), що свідчить про неможливість вважати зазначений договір неукладеним.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Зокрема, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У даній справі не виявлено обставин та доказів, які б свідчили про недійсність договору поруки від 24.09.2008.

В апеляційній скарзі відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу в сумі 399 650, 00 грн. Одним із основних доводів апеляційної скарги є те, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині штрафу на підставі п. 4.18 кредитного договору як наслідок невиконання відповідачем вимог п. 3.3.32 Кредитного договору є невірним, оскільки, як зазначає скаржник, такого пункту у кредитному договорі від 24.09.2008 № 39/08 не має, отже у позивача відсутня правова (договірна) підстава для стягнення цієї суми, в рамках цього провадження.

Вказані доводи скаржника є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки господарським судом Львівської області вірно встановлено, що пунктом 4.18 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 23 від 20.08.2012 до Кредитного договору) сторони узгодили те, що за невиконання та неналежне виконання позичальником умов, визначених у п. 3.3.32 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі, еквівалентному 50000,00 доларів США (Т.1 а.с. 58). У пункті 3.3.32 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 22 від 17.08.2012 до Кредитного договору) сторони встановили обов'язок позичальника у строк до 01.11.2012: надати кредитодавцю копії правовстановлюючих документів на 146 квартир/апартаментів (майнові права за якими оформлені в заставу кредитору згідно з договором іпотеки від 24.09.2008, укладеного між кредитодавцем та позичальником, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Чичерською Л.О. за реєстраційним №2006); надати оцінку об'єктів нерухомості, виконану незалежним суб'єктом оціночної діяльності щодо 26 заставних квартир та 146 квартир/апартаментів, майнові права за якими передані в заставу кредитору; внести зміни до договору іпотеки від 24.09.2008, укладеного між кредитодавцем та позичальником, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Чичерською Л.О. за реєстраційним №2006 (Т.1 а.с. 56-57).

Інформаційна довідка з Реєстру права власності на нерухоме майно № 35391444, виданої КП ЛОД "Дрогобицьким міжміським БТІ та ЕО", ТзОВ "Інвестиції і консалтинг" у серпні 2011 році здійснено державну реєстрацію права власності на квартири у м. Трускавці по вул. П. Сагайдачного, 14-А. Водночас матеріали справи не містять докази виконання Товариством положень пункту 3.3.32 Кредитного договору у зазначеній редакції. У зв'язку з наведеним вимога Банку про стягнення 399 650,00 грн. штрафу є обгрунтованою.

На підставі викладеного місцевим господарським судом вірно проаналізовано та надано оцінку обставинам справи. Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі № 914/602/13-г прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2013 у справі № 914/602/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено: 31.01.2014

Головуючий-суддя Д. Новосад

Суддя О. Михалюк

Суддя Г. Мельник