Рішення № 36909598, 27.01.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2014 р. Справа № 914/4504/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ

до відповідача Суб?єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Львів

про стягнення 227 728,53 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача Кусий А.В. - представник (довіреність №б/н від 24.02.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулось із позовом до відповідача суб?єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 227 728,53 грн., з яких 168 836,95 грн. заборгованість по тілу кредиту, 44 015,25 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 14 876,33 грн. пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту.

Ухвалою суду від 28.11.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.12.2013р.

Ухвалою суду від 18.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 15.01.2014р. з підстав, наведених у даній ухвалі.

В судовому засіданні 15.01.2014р. оголошено перерву до 27.01.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.12.2013р. повністю не виконав, причин неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом на пам"ятці про ознайомлення з датою оголошення перерви.

В попередньому судовому засіданні представник відповідача просив зупинити провадження у справі та призначити експертизу документів фінансово-кредитних операцій, посилаючись на те, що у досудовій вимозі №200052352 від 14.10.2013р. зазначено про заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 107 264,35 грн. станом на 14.10.2013р., а в розрахунку заборгованості станом на 17.10.2013р. заборгованість по відсотках за користування кредитом становить 44 015,25 грн. Вказані розбіжності в сумах відсотків за користування кредитними коштами, на думку представника відповідача, свідчать про непрозорість та невідповідність законодавству та умовам кредитного договору проведення, розрахунків заборгованості за кредитним договором № СМ-601/019/2006 від 21.02.2006р.

На вирішення судової експертизи представник відповідача пропонував поставити наступні запитання:

1). Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредитом та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного кредитного договору № СМ-601/019/2006 від 21.02.2006р. і додаткової угоди від 01.03.2007р. та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за вказаним кредитним договором ?

2). Який фактичний розмір заборгованості за основним зобов"язанням та відсотками за кредитним договором № СМ-601/019/2006 від 21.02.2006р. та додатковою угодою від 01.03.2007р.?

3). Чи повно, правильно та своєчасно відображались банком у банківському обліку операції щодо погашення кредиту (основного боргу, відсотків за користування кредитом та ін..) за кредитним договором № СМ-601/019/2006 від 21.02.2006р. та додатковою угодою від 301.03.2007р.?

Крім того, представник відповідача зазначав про зміну відповідачем прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_2, в підтвердження чого надав копію свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 від 30.11.2012р. (паспорт серії НОМЕР_3 виданий 08.05.2013р. Залізничним РВГУ ДМС України у Львівській області).

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти зупинення провадження у справі, просив розглянути спір по суті та прийняти рішення.

Суд, розглянувши подане представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі для проведення експертизи документів фінансово-кредитних операцій, дійшов висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В даному випадку відповідач просить призначити експертизу правильності нарахування позивачем тіла кредиту, відсотків за несвоєчасну сплату тіла кредиту, що на думку суду, не потребує спеціальних знань, оскільки умовами кредитного договору укладеного між сторонами визначено строки сплати, порядок нарахування відсотків.

Виходячи з аналізу ч.1 ст.41 ГПК України, суд дійшов висновку, що підстави наведені відповідачем в обґрунтування необхідності призначення судової експертизи не потребують спеціальних знань, а відтак призначення експертизи є безпідставним та призведе до затягування розгляду спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача суд,-

встановив:

21.02.2006р. між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (надалі - банк) та суб?єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір № СМ-601/019/2006 (далі по тексту - кредитний договір), згідно умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту - 200 000,00 грн.; цільове використання кредиту: 1-й транш - на придбання нерухомого майна; 2-й транш - на проведення ремонту нерухомого майна; дата остаточного повернення кредиту - 20.02.2013р.; плаваюча процентна ставка - фіксований відсоток + FIDR.

За умовами п.1.4. кредитного договору, сторони домовились, що фіксований відсоток становить 5,5 % річних є незмінним на весь строк дії кредитного договору.

За умовами п.1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначений у частині №1 цього договору, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.

Умовами п.1.4. кредитного договору сторони передбачили плату за користування кредитом (проценти).

Згідно п.1.5.1. кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до цього договору), шляхом безготівкового перерахування.

За умовами п.1.6.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту відповідно до умов встановлених ст.1.5. цього договору.

Згідно п.2.1.1. кредитного договору, банк зобов'язувався за умови беззастережного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, - надати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

01.03.2007р. між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (надалі - банк) та суб?єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник) було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору № СМ-601/019/2006 від 21.02.2006р., про внесення змін та доповнень до кредитного договору, а саме:

За умовами п.1. додаткової угоди, сторони погодили, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток + FIDR; фіксований відсоток - 4,5 річних. Є незмінним на весь строк дії кредитного договору.

10.12.2010р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (покупець, позивач) було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю (надалі - договір купівлі-продажу), згідно умов якого продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься в додатку №1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.

У додатку №1 до договору купівлі-продажу вказано про кредитний договір № СМ-601/019/2006 від 21.02.2006р., боржником по якому є суб?єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2, заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором станом на 20.02.2013р. становить 168 836,95 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом становить 44 015,25 грн.

За умовами п.3.5. договору купівлі-продажу кредитного портфелю на момент укладання цього договору зобов'язання продавця перед боржником за кредитними договорами виконані повністю.

Згідно п.4.3. договору купівлі-продажу продавець зобов'язувався повідомити боржників/поручителів про укладення цього договору протягом 20 робочих днів з дати набрання чинності.

Відтак, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (позивач) перейшли всі права Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо права вимоги до боржника за кредитним договором № СМ-601/019/2006 від 21.02.2006р.

У зв'язку з тривалим невиконанням позичальником (відповідачем) своїх зобов'язань за кредитним договором по сплаті суми кредиту та відсотків за його користування, позивач 14.10.2013р. надіслав відповідачу досудову вимогу вих. №200052352 про погашення заборгованості за кредитним договором. Проте, відповідач залишив дану досудову вимогу без відповіді та задоволення.

Боржник й надалі не виконує умови кредитного договору щодо повернення заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 227 728,53 грн., з яких 168 836,95 грн. заборгованість по тілу кредиту, 44 015,25 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 14 876,33 грн. пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "ОТП Банк" (позичальник) свої зобов'язання по кредитному договору виконав повністю, перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач брав на себе зобов'язання своєчасно сплачувати кошти отримані в кредит, але порушив зобов'язання з повернення кредитних коштів у строки, встановлені кредитним договором.

Згідно п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного з Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10.12.2010р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права щодо права вимоги до боржника суб?єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за кредитним договором № СМ-601/019/2006 від 21.02.2006р.

В додатку №1 до договору купівлі-продажу вказано про передачу заборгованості за кредитним договором № СМ-601/019/2006 від 21.02.2006р., боржником по якому є суб?єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2, заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором станом на 20.02.2013р. складає 168 836,95 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом 44 015,25 грн.

Як вбачається із наданого представником відповідача свідоцтва про зміну імені від 30.11.2012р. серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2, 08.05.2013р. їй видано паспорт серії НОМЕР_3.

Відтак, з 30.11.2012р. боржником у справі є ОСОБА_2 (ідент. код. НОМЕР_1).

Як вбачається із розрахунку позовних вимог остання оплата, по кредиту проведена відповідачем 06.09.2007р. Після вказаної дати відповідач не вчиняв жодних дій щодо повернення коштів.

Заборгованість відповідача по тілу кредиту в сумі 168 836,95 грн. виникла у зв"язку з порушенням графіку платежів, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

За умовами п.1.4. кредитного договору, сторони домовились, що фіксований відсоток становить 5,5 % річних є незмінним на весь строк дії кредитного договору.

За умовами п.1. додаткової угоди від 01.03.2007р., сторони погодили, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток + FIDR; фіксований відсоток - 4,5% річних є незмінним на весь строк дії кредитного договору.

За умовами п.1.4.1.7. кредитного договору, сторони домовились, що у разі порушення позичальником свого зобов'язання відповідно до п.2.3.12. цього додаткового договору фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за кредитним договором (плаваюча фіксована процентна ставка)) підвищується на 2% річних в порядку річної бази нарахування процентів.

Згідно поданого позивачем розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача по відсотках за користування кредитом становить 44 015,25 грн.

Слід зазначити, що позивач просить стягнути 44 015,25 грн. відсотків нарахованих за користування відповідачем кредитними коштами, саме цю суму він придбав на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю та яка підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.4.1.1. кредитного договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку при нарахуванні пені позивач правомірно обмежив її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, як того вимагають положення ст.3 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню 14 876,33 грн. пені згідно поданого позивачем розрахунку.

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання перед позивачем по кредитному договору, заборгованість в добровільному порядку не сплатив, заходів щодо погашення заборгованості не вжив, відтак позовні вимоги, з врахуванням вищенаведених правових норм, є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №6943 від 31.10.2013р. - 4 554,57 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 512, 525, 549, 596, 610-612, 625, 627-629, 649, 655, 656, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.174, 193, 202, 230, 232 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Суб?єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (03680, м.Київ, Голосіївський район, вул.Фізкультури, 28Д; р/р 26507002333333 в АТ "ОТП Банк"; МФО 300528; код ЄДРПОУ 36789421) 168 836,95 грн. заборгованості по тілу кредиту, 44 015,25 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом; 14 876,33 грн. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту та 4 554,57 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

5. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 30.01.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.