Постанова № 36909578, 20.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа№ 910/13926/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Букова Ю.В.;

від відповідача 1: представник за довіреністю Зарубайко П.І.;

від відповідача 2: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року

у справі №910/13926/13 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

2) спільного Українсько-Французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф»

про стягнення 1 326 351,45 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року у справі №910/13926/13 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути солідарно з ТОВ «Основа» та Спільного Українсько-Французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» 1 405 043,94 грн. основного боргу, 29 631,09 грн. неустойки, 6 079,39 грн. 3% річних, 617,09 грн. інфляційних втрат та 40 000,00 штрафу.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач 1 подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року у справі №910/13926/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 року у справі №910/13926/13 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Основа» до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 20.01.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення; представник відповідача 1 у судовому засіданні 20.01.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача 2 в судове засідання 20.01.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 2.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.09.2008 року між ТОВ «Основа» (далі - лізингоодержувач) та ТОВ «УніКредит Лізинг» (далі - лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу №786-LD (далі - договір), відповідно до умов якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку №1 цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем (п. 1.1. договору).

Відповідно до п 7.7. договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Згідно з ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно графіку внесення лізингових платежів та з урахуванням вимог п. 7.7. договору відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті лізингових платежів, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 1 405 043,94 грн.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, виконання вказаного зобов'язання відповідача 1 за договором фінансового лізингу №786-LD від 26.09.2008 року забезпечено порукою.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

26.09.2008 року між ТОВ «УніКредит Лізинг», ТОВ «Основа» та Спільним Українсько-Французьким підприємством з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф» (далі - поручитель) було укладено договір поруки №786/SUR (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 2 277 892,80 Доларів США, що на день укладення цього договору становить 11 074 431,43 гривень та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договору фінансового лізингу, в тій же сумі, валюті, та в той же самий час, як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Згідно з п. 1.2. договору поруки поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.2. договору, якщо їм надіслана лізингодавцем письмова вимога - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої вимоги.

Так, в зв'язку з наявністю боргу по договору лізингу позивачем було направлено поручителю (відповідачу 2) вимогу №1393 від 13.06.2013 року, якою повідомлено про те, що станом на 13.06.2013 року заборгованість по сплаті лізингових платежів по договору лізингу становить 810 299,80 грн. Вказану вимогу отримано 14.06.2013 pоку, однак відповідачем 2 не виконано своїх зобов'язань за договором поруки та не сплачено заборгованість за договором лізингу у вказані в вимозі строки, тому відповідач 2 порушив зобов'язання за вказаним договором поруки, а відповідно несе відповідальність за таке порушення.

Крім того, поручителю було надіслано вимогу вих. №1649 від 16.07.2013 року, якою повідомлено про те, що станом на 16.07.2013 року заборгованість по сплаті лізингових платежів до договору становить 1 268 023,87 грн.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, оскільки відповідачем 1 не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення сплати наявної заборгованості на суму 1 405 043,94 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про солідарне стягнення вищезазначеного боргу з ТОВ «Основа» та Спільного Українсько-Французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсіф» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг».

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів 29 631,09 грн. неустойки (пені), 617,09 грн. інфляційних, 6 079,39 грн. 3% річних та 40 000,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору фінансового лізингу встановлено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Згідно з п. 5 додаткової угоди №5 передбачено, що у випадку порушення строків погашення заборгованості за договором, що викладені в додатку №1 до цієї додаткової угоди та додатку №2 до договору більш ніж на 10 календарних днів, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у сумі 5 000 грн. за кожен день порушення.

Таким чином, враховуючи факт прострочення відповідачами виконання грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати лізингових платежів, колегія суддів дійшла висновку про правомірність солідарного стягнення судом першої інстанції з відповідачів на користь позивача 29 631,09 грн. неустойки (пені), 617,09 грн. інфляційних, 6 079,39 грн. 3% річних та 40 000,00 грн. штрафу. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, інфляційних нарахувань, 3% річних та штрафу, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Посилання скаржника на не проведення сторонами звірки взаєморозрахунків, колегією суддів відхиляються, оскільки даний акт не є первинним бухгалтерським документом, який може спростувати наявність заборгованості у відповідача 1. При цьому, слід зауважити, що апелянтом не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність суми боргу.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року у справі №910/13926/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року у справі №910/13926/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2013 року у справі №910/13926/13 залишити без змін.

3. Справу №910/13926/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич