Постанова № 36907508, 16.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 р. Справа №805/14069/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-55 год

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьоровій А.Ю., за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Смольнякової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Східної митниці Міндоходів

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східної митниці Міндоходів, в якій просить суд:

- визнати дії Східної митниці Міндоходів щодо звільнення позивача неправомірними та скасувати наказ Східної митниці від 3 вересня 2013 року № 324-к;

- поновити позивача на посаді головного інспектора митного поста «Північний» Східної митниці Міндоходів з 3 вересня 2013 року;

- зобов'язати Східну митницю Міндоходів нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3 вересня 2013 року до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

4 липня 1994 року позивача згідно наказу Донецької митниці № 126-к прийнято на посаду інспектора Донецької митниці. За час праці в митних органах позивачем жодного разу не порушено присяги державного службовця, не притягнуто до дисциплінарної відповідальності, він має заохочення у вигляді подяк та нагород. У період праці у митних органах займав наступні посади: інспектора, старшого інспектора, головного інспектора, заступника начальників відділів. Остання займана посада - головний інспектор відділу митного оформлення № 1 Східної митниці, яку позивач займав з 1 травня 2008 року.

1 липня 2013 року позивача ознайомлено з наказом про його звільнення з органів митної служби через два місяці на підставі положень п. 1 ст. 40 Кодексу законів про праця у зв'язку зі скороченням штатів.

Як зазначено у позовній заяві, не погодившись із звільненням за скороченням штатів позивачем повідомлено керівництво митниці про свою згоду зайняти постійну посаду за своїм фахом у будь-якому підрозділі митниці.

3 вересня 2013 року наказом № 324-к ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю.

На думку позивача, головним фактором його звільнення з роботи є безпідставне переслідування його керівництвом митниці, яке доводиться попередніми необґрунтованими звільненнями - у березні 2011 року (поновлений на посаді постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року), у січні 2012 року (поновлений на посаді постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року, у вересні 2012 року (поновлений на посаді постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року).

З січня 2012 року позивач став інвалідом 3 групи. Вважає, що його інвалідність знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з постійними звільненнями. У зв'язку із наявною інвалідністю виникли обмеження в трудової діяльності - позивач не може влаштуватись на роботу з гідною оплатою.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити (а.с. 2-6).

Представник Східної митниці Міндоходів у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вмотивувавши свої заперечення наступним.

ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Донецьку митницю на посаду інспектора згідно наказу Донецької митниці від 4 липня 1994 року № 126-к. Під час роботи у митниці позивач займав посади інспектора, старшого інспектора вантажного відділу № 1, головного інспектора сектору інспекційно-ревізійної роботи відділу власної безпеки та контролю, заступника начальника відділу організацію митного контролю, інспектора, головного інспектора, заступника начальника вантажного відділу № 1 Донбаської регіональної митниці; в 2005-2011 роках у зв'язку із реорганізацією та ліквідацією митних органів позивач працював на посадах: заступника начальника відділу, головного інспектора в Донецькій митниці, Східній регіональній митниці, Східній митниці. Останнім місцем роботи позивача була посада головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці, на яку ОСОБА_1 був призначений згідно наказу Східної митниці від 30 квітня 2008 року № 13-к.

В 2011-2012 роках Державною митною службою України щодо ОСОБА_1 видавались накази, якими припинялося його перебування на державній службі з різних підстав. В подальшому ці накази скасовувались в судовому порядку і на підставі цих судових рішень позивач поновлювався на роботі.

Останній раз наказом Держмитслужби України від 11 вересня 2012 року № 1822-к припинено перебування на державній службі ОСОБА_1 в митних органах України відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі №2а/0570/13732/2012, зміненою постановами Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та від 22 січня 2013 року, скасовано наказ Державної митної служби України від 11 вересня 2012 року № 1822-к «Про припинення перебування на державній службі»; скасовано наказ Східної митниці від 11 вересня 2012 року № 927-к; поновлено позивача на посаді головного інспектора ВМО № 1 Східної митниці з 12 вересня 2012 року; стягнуто зі Східної митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 вересня 2012 року по 19 листопада 2012 року у розмірі 3 134,72 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

1 червня 2013 року на виконання зазначених вище судових рішень по справі №2а/0570/13732/2012 Державною митною службою України видано наказ № 911-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 12 вересня 2012 року.

У той же час, відповідно до Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України; відповідно до Указу Президента України 18 березня 2013 року № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» затверджено Положення про дане Міністерство та, зокрема, визначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

У відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» Східна митниця реорганізована у Східну митницю Міндоходів, при цьому остання є правонаступником Східної митниці.

Згідно Положення про Східну митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 47, Східна митниця Міндоходів як правонаступник Східної митниці, здійснює всі її функції.

21 серпня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 1 266 112 0011 029716 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Східної митниці.

До моменту реорганізації Східної митниці діяли структура та штатний розпис на 2013 рік, затверджений 18 січня 2013 року № 25/6-33 в межах штатної чисельності 938 одиниць.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26 квітня 2013 року № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» затверджено граничну чисельність працівників Східної митниці Міндоходів у кількості 770 одиниць.

Згідно наказу Східної митниці Міндоходів від 8 травня 2013 року № 1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Східної митниці Міндоходів на 2013 рік» введено в дію тимчасову організаційну структуру Східної митниці Міндоходів та тимчасовий штатний розпис на 2013 рік в межах штатної чисельності 770 одиниць.

1 липня 2013 року Головою комісії з проведення реорганізації Східної митниці Денісовим В.О. попереджено ОСОБА_1 про наступне вивільнення згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та про зміни умов праці згідно ст. 103 Кодексу законів про працю України.

Одночасно з попередженням про наступне вивільнення 1 липня 2013 року начальником Східної митниці Міндоходів Романчиковою Є.Г. позивачеві було запропоновано низку посад, серед яких були і рівнозначні (головний інспектор загального відділу, головний інспектор митного поста «Донецьк-південно-східний», головний інспектор відділу фінансової звітності) з урахуванням його кваліфікації, стажу та досвіду роботи, від яких позивач відмовився.

Таким чином, враховуючи факт скорочення штатної чисельності працівників Східної митниці та незгоду позивача з запропонованими посадами, наказом Східної митниці Міндоходів (як правонаступника Східної митниці) від 3 вересня 2013 року № 324-к ОСОБА_1 звільнено у відповідності до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Щодо твердження ОСОБА_1 про безпідставне переслідування його керівництвом митниці, яке підтверджується чотирма попередніми необґрунтованими звільненнями відповідачем було зазначено, що протягом 2011-2012 років позивачу було наказами Державної митної служби України припинено перебування на державній службі на підставі п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» - за порушення присяги державного службовця. Звільнення позивача, що відбулось у вересні 2013 року і правомірність якого є предметом розгляду даної справи, пов'язано зі скороченням штатної чисельності внаслідок реорганізації митниці, тобто, ніяк не пов'язано із попередніми звільненнями.

Також зазначено, що посада головного інспектора митного поста «Північний» Східної митниці Міндоходів, на поновленні на якої просить позивач, вже не існує - в структурі Східної митниці Міндоходів відсутній такий структурний підрозділ як митний пост «Північний». Крім цього, до звільнення позивач обіймав посаду головного інспектора ВМО № 1 Східної митниці Державної митної служби України і був звільнений саме з цієї посади.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с 34-41 т.1).

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Донецької митниці № 126-к від 4 липня 1994 року ОСОБА_1 з 4 липня 1994 року прийнято на посаду інспектора Донецької митниці, що підтверджується копією трудової книжки (зворотній бік а.с. 7 т. 1).

13 червня 1995 року позивачем прийнято присягу державного службовця (а.с. 24 т. 2).

З 1994 року по 2011 рік позивач займав низку посад, а саме:

- з 21 червня 1996 року - старший інспектор Донецької митниці відповідно до наказу № 265-к від 21 червня 1996 року (а.с. 7 том 1);

- у зв'язку із ліквідацією Донецької митниці 8 квітня 1997 року ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого інспектора сектору № 3 вантажного відділу Донбаської регіональної митниці, що підтверджується випискою з наказу Донбаської регіональної митниці № 3-к від 8 квітня 1997 року та трудовою книжкою позивача (а.с. 8, 52 т. 1);

- з 23 квітня 1998 року позивача переведено на посаду інспектора сектору № 1 вантажного відділу № 1 Донбаської регіональної митниці відповідно до витягу з наказу № 96-к від 23 квітня 1998 року (а.с. 53 т. 1);

- наказом Державної митної служби України від 27 травня 2009 року № 944-к ОСОБА_1 нагороджено відзнакою Державної митної служби України - нагрудним знаком «За сумлінну службу в митних органах України» ІІІ ступеню (а.с. 23 т. 2);

- відповідно до наказу Донбаської регіональної митниці від 22 листопада 1999 року № 360-к ОСОБА_1 переведено на посаду старшого інспектора вантажного відділу № 1 Донбаської регіональної митниці з 22 листопада 1999 року (а.с. 54 том 1);

- наказом № 216-к від 30 червня 2000 року позивача переведено на посаду головного інспектора відділу власної безпеки та контролю (а.с. 8, 55-56 т . 1);

- відповідно до наказу № 295-к від 28 серпня 2000 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу організації митного контролю - начальником сектору нетарифного регулювання (а.с. 8, 57 т. 1);

- наказом Донбаської регіональної митниці від 19 березня 2002 року № 55-к позивача переведено на посаду інспектора вантажного відділу № 1 з 25 березня 2002 року (а.с. 8, 58 т. 1);

- наказом Донбаської регіональної митниці від 21 травня 2002 року № 107-к ОСОБА_1 переведено на посаду головного інспектора вантажного відділу № 1 з 21 травня 2002 року (а.с. 8, 59 т. 1);

- наказом Донбаської регіональної митниці від 18 грудня 2002 року № 283-к ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника вантажного відділу № 1 Донбаської регіональної митниці з 19 грудня 2002 року (а.с. 8, 60 т. 1);

- наказом Донбаської регіональної митниці № 180-к від 8 серпня 2005 року у зв'язку із припиненням діяльності Донбаської регіональної митниці шляхом перетворення її на Донецьку митницю, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 8 серпня 2005 року в порядку переведення до Донецької митниці (а.с. 8, 61 т. 1);

- наказом Донецької митниці від 9 серпня 2005 року № 9-К ОСОБА_1 прийнято на роботу в порядку переведення до Донецької митниці з 9 серпня 2005 року на посаду заступника начальника відділу № 2 (зворотній бік а.с. 8, 62 т. 1);

- 31 грудня 2006 року наказом Донецької митниці від 29 грудня 2006 року № 365-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади в порядку переведення до Східної регіональної митниці (зворотній бік а.с. 8, 63 т. 1);

- наказом Східної регіональної митниці від 29 грудня 2006 року, ОСОБА_1 з 1 січня 2007 року прийнято на посаду головного інспектора оперативно-контрольного відділу служби координації та контролю діяльності Східної регіональної митниці (а.с. 9, 65 т. 1);

- наказом Східної регіональної митниці від 30 квітня 2008 року № 175-к у зв'язку із ліквідацією Східної регіональної митниці ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у порядку переведення до Східної митниці (а.с. 11, 65 т. 1);

- наказом Східної митниці Державної митної служби України від 30 квітня 2008 року № 13-к у порядку переведення зі Східної регіональної митниці до Східної митниці Державної митної служби України ОСОБА_1 з 1 травня 2008 року прийнято на посаду головного інспектора відділу митного оформлення № 1 (а.с. 11, 66 т. 1).

В матеріалах справи міститься копія посадової інструкції головного інспектора відділу митного оформлення № 1 ОСОБА_1 із зазначенням його функціональних обов'язків (а.с. 98-106 т. 2).

Наказом Державної митної служби України № 339-к від 4 березня 2011 року припинено перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України (а.с. 11 т. 1).

Зазначений наказ був оскаржений позивачем до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року наказ Державної митної служби України № 339-к від 4 березня 2011 року та наказ Східної митниці № 128 від 9 березня 2011 року - скасовані, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці з 5 березня 2011 року (а.с. 13-15 т. 1).

На виконання зазначеної постанови Державною митною службою України 9 вересня 2011 року прийнято наказ № 1941-к, яким скасовано наказ Державної митної служби України № 339-к від 4 березня 2011 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці з 5 березня 2011 року (а.с. 11 т. 1).

31 січня 2012 року Державною митною службою України прийнято наказ № 114-к, відповідно до якого припинено перебування ОСОБА_1 на державній службі за порушення присяги державного службовця (зворотній бік а.с. 11 т. 1).

Зазначений наказ був оскаржений позивачем до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року по справі № 2а/0570/2642/2012 (а.с. 16-17 т. 1) наказ Державної митної служби України № 114-к був скасований, позивача поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці з 31 січня 2012 року.

На виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року Державною митною службою України 3 вересня 2012 року прийнято наказ № 1785-к, яким скасовано наказ Державної митної служби України № 114-к від 31 січня 2012 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці з 31 січня 2012 року (зворотній бік а.с. 11 т. 1).

Наказом № 1822-к від 11 вересня 2012 року за порушення присяги державних службовців припинено перебування ОСОБА_1 на державній службі (зворотній бік а.с. 11 т. 1).

Не погодившись з Наказом Державної митної служби України № 1822-к ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, за результатом розгляду якого 19 листопада 2012 року Донецьким окружним адміністративним судом прийнято постанову по справі № 2а/0570/13732/2012, якою скасовано: наказ Державної митної служби України № 1822-к від 11 вересня 2012 року; наказ Східної митниці № 927-к від 11 вересня 2012 року та поновлено позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці з 11 вересня 2012 року (а.с. 18-21 т. 1).

На виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року, зміненої постановами Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та від 22 січня 2013 року (в частині дати поновлення), Державною митною службою України 1 червня 2013 року прийнято наказ № 911-к, яким скасовано наказ Державної митної служби України № 1822-к від 11 вересня 2012 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці з 12 вересня 2012 року (а.с. 12, 80 т. 1).

Указом Президента України від 24 грудня 2012 року № 726 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Указом Президента України 18 березня 2013 року № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України та, зокрема, визначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" Східна митниця реорганізована у Східну митницю Міндоходів, яка є правонаступником Східної митниці.

Згідно Положення про Східну митницю Міндоходів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 47, Східна митниця Міндоходів як правонаступник Східної митниці, здійснює всі її функції.

21 серпня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 1 266 112 0011 029716 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Східної митниці.

До моменту реорганізації Східної митниці діяли структура та штатний розпис на 2013 рік, затверджений головою Держмитслужби України 18 січня 2013 року (вих. № 25/6-33) в межах штатної чисельності 938 одиниць (а.с. 42-47 т. 1).

Згідно наказу Східної митниці Міндоходів від 8 травня 2013 року № 1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Східної митниці Міндоходів на 2013 рік» введено в дію тимчасову організаційну структуру Східної митниці Міндоходів та тимчасовий штатний розпис на 2013 рік в межах штатної чисельності 770 одиниць (а.с. 67-79 т. 1).

Як вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 834573 24 квітня 2013 року проведено державну реєстрацію Східної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38707487) (а.с. 33 т. 1).

1 липня 2013 року головою комісії з проведення реорганізації Східної митниці Денісовим В.О. попереджено ОСОБА_1 про наступне вивільнення згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю у зв'язку зі скороченням штатної чисельності та запропоновано низку посад, від яких ОСОБА_1 відмовився, про що є відповідна відмітка на даному попередженні (а.с. 48-49 т. 1).

Як пояснив в судовому засіданні позивач, від був готовий погодитись на будь-яку постійну посаду у штаті митного посту «Північний» Східної митниці Міндоходів, але йому були запропоновані тільки тимчасові посади.

21 серпня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Зекун Т.В. повідомлено керівника Східної митниці про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Східна митниці на підставі рішення засновників(а.с. 50 т. 1).

3 вересня 2013 року Східною митницею Міндоходів прийнято наказ № 324-к, яким звільнено ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю, у зв'язку із скороченням штатної чисельності (зворотній бік а.с. 12, 82-83 т. 1).

Не погодившись із наказом Східної митницею Міндоходів № 324-к від 3 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), зазначений закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Цей Закон визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Згідно ст. 30 Закону № 3723-ХІІ державна служба припиняється у випадках, зазначених цією статтею, та за загальними підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України.

Враховуючи, що правовідносини стосовно припинення публічної служби внаслідок ліквідації (реорганізації) публічного органу (яким була Східна митниця) нормами спеціальних законів не врегульовані, беручи до уваги приписи ст. 30 Закону № 3723-ХІІ, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) від 10 грудня 1971 року (зі змінами та доповненнями), відповідно до ч. 1 ст. 1 якого зазначений Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих.

Згідно ст. 37 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, в тому числі, ініціатива власника або уповноваженого ним органу у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в даних випадках можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Як зазначено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

При вирішенні питання чи мали місце реорганізація відповідача та скорочення чисельності або штату працівників, суд зазначає наступне.

Як встановлено у судовому засіданні реорганізація Східної митниці відбувалась на підставі Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади", яким утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України; Указу Президента України 18 березня 2013 року № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України», яким затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України та визначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються; постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів", якою Східна митниця реорганізована у Східну митницю Міндоходів, при цьому остання є правонаступником Східної митниці; наказу Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 47 «Про затвердження Положення про Східну митницю Міндоходів», яким зазначено, що Східна митниця Міндоходів як правонаступник Східної митниці, здійснює всі її функції; наказу Східної митниці Міндоходів № 1 від 8 травня 2013 року «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Східної митниці Міндоходів на 2013 рік», яким введено в дію тимчасовий штатний розпис Східної митниці Міндоходів на 2013 рік.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29 квітня 2013 року Серії ААВ № 834573, 24 квітня 2013 року проведено державну реєстрацію Східної митниці Міндоходів (а.с. 82 т.1), а згідно повідомлення державного реєстратора реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Зекун Т.В. від 21 серпня 2013 (вх. № 4814/03-1-5-4) 21 серпня 2013 року проведено державу реєстрацію припинення юридичної особи Східна митниці на підставі рішення засновників(а.с. 50 т. 1).

В результаті цієї реорганізації кількісно змінився штат Східної митниці (яка перетворилась на Східну митницю Міндоходів): так, відповідно до штатного розпису на 2013 рік від 18 січня 2013 року (а.с. 42- т. 1) у штаті Східної митниці рахувалось 938 осіб (в тому числі у відділі митного оформлення № 1, де працював позивач - 40 осіб), а відповідно до тимчасового штатного розпису Східної митниці Міндоходів на 2013 рік від 7 травня 2013 року у штаті Східної митниці Міндоходів рахувалось 770 осіб (в тому числі у штаті Митного посту «Північний», в який фактично був реорганізований відділ митного оформлення № 1) - 33 особи (а.с. 67-79 т. 1).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у період березень - серпень 2013 року дійсно відбувалась реорганізація Східної митниці в Східну митницю Міндоходів, при цьому в результаті цієї реорганізації мало місце скорочення чисельності (штату) працівників.

При вирішенні питання - чи додержані власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України у передбачено, що звільнення працівників у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. При цьому, згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

При вирішенні питання щодо наявності чи відсутності у позивача переважного права на залишення на роботі суд керується приписами ст. 42 КЗпП України, відповідно до якої при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Як вже зазначалось судом, 8 травня 2013 року Східною митницею Міндоходів було прийнято наказ № 1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Східної митниці Міндоходів на 2013 рік», яким введено в дію тимчасовий штатний розпис Східної митниці Міндоходів на 2013 рік в межах штатної чисельності 770 одиниць та тимчасову організаційну структуру, при цьому штатна чисельність на митному пості «Донецьк - північний» становила 33 штатних одиниці, з яких: начальник поста - 1 штатна одиниця; заступник начальника - 1 штатна одиниця; головний інспектор - 11 штатних одиниць; провідний інспектор - 5 штатних одиниць; старший інспектор - 6 штатних одиниць; інспектор - 9 штатних одиниць (а.с. 67-79 т.1).

Останнє поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці відбулося на підставі наказу Державної митної служби України № 911-к від 1 червня 2013 року, який надійшов до відповідача 7 червня 2013 року (відповідно на відмітки на копії цього наказу (зворотній бік а.с. 12, 80 т. 1).

Як встановлено судом, станом на 7 червня 2013 року відбувалась реорганізація структурних підрозділів Східної митниці. На митному посту «Донецьк - північний» Східної митниці Міндоходів (в який фактично перетворювався відділ митного оформлення № 1 Східної митниці) штатна чисельність інспекторів складала 31 одиницю (замість 38 у відділі митного оформлення № 1).

11 посад головних інспекторів митного посту «Донецьк - північний» Східної митниці Міндоходів станом на 7 червня 2013 року (дата отримання відповідачем наказу Державної митної служби України про поновлення позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці) були зайняті (укомплектовані) іншими особам, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19

Зазначені особи були переведені на дані посади:

- ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - наказом Східної митниці Міндоходів від 1 червня 2013 року № 7-к (а.с. 76-81 т. 2);

- ОСОБА_18 - наказом Східної митниці Міндоходів від 1 червня 2013 року № 18-к (а.с. 82-83 т. 2);

- ОСОБА_19 - наказом Східної митниці Міндоходів від 7 червня 2013 року № 35-к (а.с. 86-87 т. 2).

5 посад провідних інспекторів були зайняті (укомплектовані): ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24

Зазначені особи були переведені на посади провідних спеціалістів наказом Східної митниці Міндоходів від 1 червня 2013 року № 7-к (а.с. 76-81 т. 2).

6 посад старших інспекторів були зайняті: ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_6, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, які також були переведені на зазначені посади наказом Східної митниці Міндоходів від 1 червня 2013 року № 7-к (а.с. 76-81 т. 2);

На передбачені штатним розписом 9 посад інспекторів Східної митниці Міндоходів були призначені: ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36ОСОБА_37 - наказом Східної митниці Міндоходів від 1 червня 2013 року № 7-к; ОСОБА_38 - наказом Східної митниці Міндоходів від 3 червня 2013 року № 21-к (а.с. 84-85 т. 2).

Таким чином, станом на 7 червня 2013 року (дата отримання відповідачем наказу Державної митної служби України про поновлення позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці) всі посади на посту «Донецьк - північний», на які міг претендувати позивач (головний інспектор, провідний інспектор, старший інспектор та інспектор) були укомплектовані шляхом переведення до відділу (посту) інших працівників відділу митного оформлення № 1 Східної митниці.

Також в судовому засіданні було встановлено, що в Східній митниці Міндоходів станом на 7 червня 2013 року всього було 12 вакантних посад, серед яких - 3, яким відповідає позивач: посада головного інспектора відділу персоналу; головного інспектора відділу контролю за переміщенням товарів; головного інспектора відділу фінансової звітності, управління фінансово-економічної роботи (а.с. 200-201 т. 1). Інші 9 посад - вище за посади головного інспектора (завідувач сектору, заступник начальника управління, начальник відділу) (а.с. 18-19 т. 2, а.с. 123-199 т. 1).

За поясненням представника відповідача:

- посада головного інспектора відділу персоналу Східній митниці Міндоходів ще на початку проведення реорганізації була запропонована ОСОБА_39, яка до цього займала посаду головного інспектора відділу кадрової роботи Східної митниці. Зазначена посада була запропонована ОСОБА_39, враховуючи той факт що функціональні обов'язки головного інспектора відділу персоналу Східній митниці Міндоходів (а.с. 97-102 т. 1) є аналогічними функціональним обов'язкам головного інспектора відділу кадрової роботи Східної митниці (а.с. 107-112 т. 2). Як пояснила представник відповідача, затримка в оформленні переведення ОСОБА_39 мала місце у зв'язку із виробничою ситуацією, пов'язаною з організацією переведення. Наказом Східній митниці Міндоходів № 45-к від 12 червня 2013 року ОСОБА_39 була переведена на зазначену вище посаду (а.с. 15-22 т. 2);

- посада головного інспектора відділу контролю за переміщенням товарів Східній митниці Міндоходів на початку проведення реорганізації була запропонована ОСОБА_40, який до цього займав посаду заступника начальника відділу митного аудиту Східної митниці, який в результаті реорганізації був ліквідований. Зазначена посада була запропонована ОСОБА_40 на початку реорганізації Східної митниці, затримка в оформленні переведення ОСОБА_40 мала місце у зв'язку із виробничою ситуацією, пов'язаною з організацією даного переведення. До реорганізації митниці ОСОБА_40 займав вищу посаду, ніж ОСОБА_1 Наказом Східній митниці Міндоходів № 45-к від 12 червня 2013 року ОСОБА_40 був переведений на посаду головного інспектора відділу контролю за переміщенням товарів Східній митниці Міндоходів ду (а.с. 15-22 т. 2);

- посада головного інспектора відділу фінансової звітності, управління фінансово-економічної роботи Східній митниці Міндоходів на початку проведення реорганізації була запропонована ОСОБА_41, яка до цього займала посаду головного інспектора сектору обліку банківських і касових операцій, ведення розрахунків з Державним бюджетом з податків та зборів відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Східної митниці. Зазначена посада була запропонована ОСОБА_41 враховуючи ту обставину, що функціональні обов'язки головного інспектора відділу фінансової звітності, управління фінансово-економічної роботи Східній митниці Міндоходів (а.с. 118-122 т. 1) є аналогічними функціональним обов'язкам головного інспектора сектору обліку банківських і касових операцій, ведення розрахунків з Державним бюджетом з податків та зборів відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Східної митниці (а.с. 113-117 т. 2). Затримка в оформленні переведення ОСОБА_41 мала місце також у зв'язку із виробничою ситуацією, пов'язаною реорганізацією митниці. Наказом Східній митниці Міндоходів № 45-к від 12 червня 2013 року ОСОБА_41 була переведена на зазначену вище посаду (а.с. 15-22 т. 2).

У зв'язку із тим, що всі посади головних інспекторів, провідних інспекторів, старших інспекторів та інспекторів митного посту «Донецьк-північний» Східної митниці Міндоходів станом на 7 червня 2013 року були зайняті, а з 12 червня 2013 року були зайняті і останні вільні (на постійній основі) посади головних інспекторів інших підрозділів Східної митниці Міндоходів, на яки міг претендувати позивач, 1 липня 2013 року згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та у зв'язку зі зміни умов праці згідно ст. 103 КЗпП України останнього було попереджено про наступне вивільнення, при цьому, враховуючи його стаж роботи в митниці, продуктивність його праці, наявні заохочення та нагороди (в матеріалах справи містяться надані відповідачем копія службової характеристики позивача (а.с. 94 т. 1, атестаційного листа (а.с. 95-96 т. 1), копія наказу Державної митної служби України № 944-к від 27 травня 2009 року про нагородження позивача відзнакою Державної митної служби України - нагрудним знаком «За сумлінну службу в митних органах України» 3 ступеня (а.с. 23 т. 2), - ОСОБА_1 було запропоновано низку посад на тимчасовій основі, а саме:

- посаду головного інспектора загального відділу Адміністративно-господарського управління Східної митниці Міндоходів на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_42 (функціональні обов'язки відображені в посадовій інструкції ОСОБА_42 а.с. 205-210 т. 1);

- посаду головного інспектора відділу фінансової звітності управління фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Східної митниці Міндоходів на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_43 (функціональні обов'язки відображені в посадовій інструкції ОСОБА_43 а.с. 211-215 т. 1);

- посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_44 (функціональні обов'язки відображені в посадовій інструкції ОСОБА_44 а.с. 216-224 т. 1);

- посаду інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Азов-порт» Східної митниці Міндоходів на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_45 (функціональні обов'язки відображені в посадовій інструкції ОСОБА_45 а.с. 225-233 т. 1);

- посаду провідного інспектора митного поста «Донецьк-спеціалізований» Східної митниці Міндоходів на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_46 (функціональні обов'язки відображені в посадовій інструкції ОСОБА_46 а.с. 234-244 т. 1);

- посаду головного інспектора митного поста «Донецьк-південно-східний» Східної митниці Міндоходів на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_47 (функціональні обов'язки відображені в посадовій інструкції ОСОБА_47 а.с. 1-6 т. 2).

Відповідно до відмітки на зазначеному попередженні із запропонованими посадами ОСОБА_1 не погодився (а.с. 48-49 т. 1).

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було враховано той факт, що позивач тривалий час - з 1994 року - працював у Східній митниці (та її попередників); має дві вищі освіти, одна з яких - економічна; має спеціальне звання - радник митної служби 2 рангу; має позитивну службову характеристику (а.с. 7-12, 94-96 т. 1); а також той факт, що на утриманні позивача є неповнолітня донька, дружина та мати, що позивач бере участь в утриманні іншої доньки - студентки Донецького технічного університету, яка є інвалідом з дитинства, - так як відповідачем пропонувались позивачу всі вільні на час попередження про майбутнє вивільнення посади, які відповідали його кваліфікації, досвіду, освіті, а тому, суд вважає, що відповідач дотримався вимог ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач порушив вимоги КЗпП України, запропонувавши йому тимчасові посади, беручи до уваги, що законодавством України не передбачено обов'язковість пропонування особам посад на умовах безстрокового трудового договору (тобто, постійних), а тому відповідач, враховуючи відсутність на час попередження про майбутнє вивільнення вакантних постійних посад, мав право пропонувати позивачу тимчасові посади (посади за строковим трудовим договором).

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані приписи ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до яких одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання - чи були дотримані відповідачем строки попередження позивача про майбутнє звільнення, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, зазначене попередження про майбутнє звільнення з посади мало місце 1 липня 2013 року (а.с. 48 т. 1), а наказ про звільнення був прийнятий 3 вересня 2013 року (а.с. 22 т. 1).

Таким чином, суд вважає, що відповідачем виконані вимоги КЗпП України щодо завчасного попередження про майбутнє звільнення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Разом із цим, відповідно до ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, зокрема, службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 1 квітня 2004 року було присвоєно спеціальне звання Радника митної служби ІІ рангу (а.с. 8 т. 1).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що при звільненні позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України отримання згоди профспілкого комітету не було обов'язковим.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ст. 2, 71 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідачем був дотриманий порядок звільнення позивача, передбачений п. 1 ст. 40 та ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, а тому наказ Східної митниці Міндоходів від 3 вересня 2013 року № 324-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 1 Східної митниці у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є правомірним. Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання дій Східної митниці Міндоходів щодо звільнення позивача неправомірними та скасування наказу Східної митниці від 3 вересня 2013 року № 324-к - задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача про поновлення його на посаді головного інспектора митного поста «Північний» Східної митниці Міндоходів з 3 вересня 2013 року; зобов'язання Східної митниці Міндоходів нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3 вересня 2013 року до дня поновлення на роботі, - є похідними від позовних вимог про визнання дій Східної митниці Міндоходів щодо звільнення позивача неправомірними та скасування наказу Східної митниці від 3 вересня 2013 року № 324-к, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог і в цій частині адміністративного позову.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 11, 69-72, 86, 94, ст. 122, ст. 159-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Східної митниці Міндоходів про визнання дій неправомірними, скасування наказу, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 16 січня 2014 року в присутності позивача та представника відповідача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 21 січня 2014 року.

Суддя Волгіна Н.П.